Рішення № 72544877, 28.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018р. Справа №914/50/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Дзедзінсьій Ю.К., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗолочівЕнергоІнвест», м. Золочів Львівської області

про: стягнення 3 663,14 грн., з яких: 3 429,33 грн. - пеня та 233,81 грн. – три проценти річних.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗолочівЕнергоІнвест», м. Золочів Львівської області про стягнення 3 663,14 грн., з яких: 3 429,33 грн. - пеня та 233,81 грн. – три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи про суті призначено на 31.01.18 р. Ухвалою суду від 31.01.18 р. у зв’язку з неявкою відповідача та подання ним клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 28.02.18 р.

В судове засідання представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду від 09.01.18 р. виконав в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу природного газу №2130/15-ТЕ-21 від 04.12.2014 р. не вчасно виконав свого обов’язку з оплати отриманого природного газу, внаслідок чого йому нараховано 3 429,33 грн. - пені та 233,81 грн. – три проценти річних.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, причин повторного неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, подавав клопотання про відкладення розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Щодо неявки відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання будь-якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тому, враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

04 грудня 2014 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ТзОВ «ЗолочівЕнергоІнвест» укладено договір купівлі-продажу природного газу №2130/15-ТЕ-21. За умовами цього договору, продавець (позивач у справі) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач у справі) у 2015 році природній газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природній газ , на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Сторонами у справі вносились зміни у договір відповідно до додаткових угод №1, №2, №3, №4.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 530 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: січень– 150 тис.куб.м., лютий– 150 тис.куб.м., березень– 70 тис.куб.м., жовтень– 30 тис.куб.м., листопад– 50 тис.куб.м. , грудень– 80 тис.куб.м..

Так, на виконання взятих на себе зобов’язань позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 714 066,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: за січень 2015 року – на суму 130 913,46 грн., за лютий 2015 року – на суму 129 242,91 грн., за березень 2015 року – на суму 90 249,69 грн., за квітень 2015 року – на суму 38 635,45 грн., за жовтень 2015 року – на суму 30 173,55 грн., за листопад 2015 року – на суму 124 125,71 грн., за грудень – на суму 170 725,99 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставки газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач оплачував отриманий природній газ з простроченням встановлених п. 6.1. термінів оплати, внаслідок чого позивачем нараховано 3 429,33 грн. - пені та 233,81 грн. – три проценти річних.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору купівлі-продажу виникли взаємні права та обов’язки (зобов’язання) з приводу газопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти природний газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до абзацу другого пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договірних відносин позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 714 066,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, долученими до матеріалів справи.

Відповідач зобов’язання із оплати вартості отриманого природного газу виконав повністю, однак з простроченням термінів виконання.

Позивач, керуючись умовами п. 7.2. договору та положеннями ст. 625 ЦК України, у зв’язку із порушенням покупцем умов п. 6.1 цього договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 3 429,33 грн. та 233,81 грн. три проценти річних.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Так, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені з урахуванням положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 №14, вказує, що такий здійснено вірно, відтак, вимоги про стягнення 3 429,33 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок трьох процентів річних (з урахуванням положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. №14), дійшов висновку, що такий здійснено вірно, а тому до стягнення підлягає 233,81 грн. трьох процентів річних.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 3 663,14 грн. боргу. Натомість відповідач своїм правом на спростування позовних вимог не скористався, письмових заперечень по суті позову суду не надав, хоча судом створено рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і є такими, що підлягають до задоволення.

В силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.509,526,530,655 Цивільного кодексу України, ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 12,13, 74,76,77,86, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗолочівЕнергоІнвест» (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Шашкевича, б.28; код ЄДРПОУ 38708779) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6; код ЄДРПОУ 20077720) 3 429,33 грн. пені, 233,81 грн. 3% річних та 1600,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.02.18 р.

Суддя Чорній Л.З.