Рішення № 72544483, 28.02.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2018 Справа № 920/27/18м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/27/18

за позовом Заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Конотопської міської ради, м. Конотоп, Сумська область,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Степанова Сергія Юрійовича, м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 5 454 грн. 00 коп. упущеної вигоди, спричиненої неукладенням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Вортоломей М.Ф. (службове посвідчення №035621 від 07.09.2015)

за участю секретаря судового засідання Середи І.Г.

СУТЬ СПОРУ: прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5 454 грн. 00 коп. упущеної вигоди, спричиненої неукладенням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Від прокурора надійшов лист №82-48-18 від 23.02.2018, в якому ним зазначено про те, що беручи до уваги те, що на його адресу не надходив відзив відповідача, відповідь на відзив ним не була подана.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позовних вимог не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав на адресу суду клопотання №01-19/530 від 27.02.2018 про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав. Судом перевірено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідності юридичної адреси відповідача зазначеній у позовній заяві та встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі №920/27/18 від 15.01.2018 була надіслана відповідачу на юридичну адресу: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Лісового, 16/88, проте конверт повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання» та долучений до матеріалів справи. В подальшому ухвали суду надсилались на зазначену адресу, докази їх отримання відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.01.2018 призначено розгляд справи по суті на 12.02.2018, після чого розгляд справи №920/27/18 було відкладено на 28.02.2018.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Положенням про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотопі, Типовим договором про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затверджених рішенням Конотопської міської ради від 25.05.2011, встановлено, що Конотопська міська рада уповноважена у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Конотоп.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Конотопська міська рада Сумської області.

Місцевий бюджет м. Конотоп відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Судом встановлено, що обов'язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено ст. 40 Закону України «Про регулювання і містобудівної діяльності», а отже не укладення договору пайової участі та несплата відповідачем до міського бюджету м. Конотоп коштів пайової участі є порушенням інтересів держави щодо надходження належних коштів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що позивачем не вжито заходів, спрямованих на примусове стягнення коштів до бюджету, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.04.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області зареєстровано декларацію СМ 143151060223 про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкції існуючого гаражу з прибудовою СТО та надбудовою адміністративних приміщень за адресою: вул. Залізнична, 14, м. Конотоп, Сумська область. Код об'єкта - 1230.3, ІІІ категорія складності - підклас «Станції технічного обслуговування автомобілів» клас «Бкдівлі торгівельні» (згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України 17.08.2000 №507).

З огляду на ч.4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідач не може бути звільнений від сплати коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Конотоп.

Рішенням восьмої сесії шостого скликання Конотопської міської ради від 25.05.2011 «Про затвердження Положення про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп» затверджено Положення про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп (далі за текстом - «Положення»).

Згідно п. 1.2. Положення, залучення до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп є обов'язковим для всіх замовників (в тому числі для здійснення реконструкції).

Згідно ч.9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.2. Положення договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Забудовник має право сплатити кошти пайової участі у розвиток інфраструктури м. Конотоп в повному обсязі єдиним платежем або частинами, з розстрочкою платежу до визначеного Договором терміну, але не пізніше прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію (п .2.10. Положення).

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Згідно п. 3.2. Положення розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп визначається за наступною формулою:

В = Н х Кф х Кз х Кв, де

Н - розрахункова вартість будівництва об'єкта;

Кф - коефіцієнт функціонального призначення об'єкта будівництва (будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі та харчування - 0,06);

Кз - коефіцієнт, що враховує зональне розміщення об'єкта будівництва (інші вулиці та площі (зона ІІІ) - 0,9);

Кв - коефіцієнт, що враховує вартість будівництва об'єкта (до 200 тис. грн.. - 1,0).

За змістом статей 2, 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що відповідач є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва «реконструкція існуючого гаражу з прибудовою СТО та надбудовою адміністративних приміщень за адресою: вул. Залізнична, 14, м. Конотоп, Сумська область».

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником і на нього поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналогічні правові позиції наведено у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №3-1323гс16, від 01.02.2017 у справі № 3-1441гс16, від 22.03.2017 у справі №3-1553гс16, від 12.07.2017 у справі №3-729гс17 та від 09.08.2017 у справі №3-769гс17.

Зі змісту п. 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації СМ 143151060223 від 16.04.2015 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 101000 грн. 00 коп.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Конотоп, який підлягав би сплаті відповідачем, складає 5 454 грн. 00 коп. - 5,4% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Прокурор та позивач мотивують свої вимоги тим, що відповідач договір про пайову участь не уклав, ввів в експлуатацію об'єкт будівництва 16.04.2015 р., проте не сплатив пайовий внесок в розмірі 5 454 грн. 00 коп. до вводу об'єкту в експлуатацію.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Судом встановлено, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Конотопська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 454 грн. 00 коп. упущеної вигоди, спричиненої неукладенням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп.

Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степанова Сергія Юрійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Конотопської міської ради Сумської області (41600, Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, 8, код 37784555) 5 454 грн. 00 коп. упущеної вигоди - на розрахунковий рахунок 31514921700008, одержувач: місцевий бюджет м. Конотоп, ЄДРПОУ 37784555, банк одержувач ГУДКСУ у Сумській області, м. Суми, МФО 837013, призначення платежу: 24170000 надходження коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степанова Сергія Юрійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 02.03.2018 р.

Суддя О.Ю. Соп'яненко