Ухвала суду № 72544461, 03.03.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" березня 2018 р. Справа № 906/147/18.

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Вельмакіної Т.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни про забезпечення позову від 28.02.2018 по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни (м.Житомир)

до 1) Фізичної особи-підприємця Рудківського Віктора Казимировича (м.Житомир)

2) Фізичної особи-підприємця Терещука Володимира Юрійовича (м.Житомир)

про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення площею 140,8 кв.м.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Сичевською Світланою Іванівною подано до господарського суду Житомирської області відникаційний позов з вимогою витребувати з чужого незаконного володіння ФОП Рудківського В.К та ФОП Терещука В.Ю нежитлове приміщення загальною площею 140,8 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, будинок 102.

Разом із позовною заявою до суду позивачем було подано заяву про забезпечення віндикаційного позову, відповідно до якої він просить накласти заборону на відчуження та передачу в іпотеку вищевказаного нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що 03.09.2003 між ФОП Сичевською С.І. та та ТОВ "ТЕРЦЕТ" укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 140,8кв.м., яке знаходиться в місті Житомирі по вулиці Київській, 102.

28.07.2010 Комунальним підприємством "Житомирське ОМБТІ" за №2377919 зареєстровано право власності на нежиле приміщення за Сичевською С.І.

З моменту укладення договору купівлі-продажу нежиле приміщення використовувалось для ведення господарської діяльності, в тому числі шляхом здачі його в оренду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 у справі № 906/1180/16 за позовом Приватної комерційної фірми "Інтерпродукт" визнано недійсним договір купівлі продажу нежилого приміщення, укладеного 03.09.2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Терцет» та Приватним підприємцем Сичевською Світланою Іванівною щодо нежитлового приміщення площею 140,8 м2, яке розташоване по вул.Київській, 102 у м. Житомирі.

Заявник зазначає, що договір визнано недійсним, однак вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння та реституція за недійсним договором ПКФ "Інтерпродукт" не ставилась.

03.10.2017 державним реєстратором Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації", на підставі рішення суду, проведено державну реєстрацію права власності за Приватною комерційною фірмою "Інтерпродукт".

Вказує, що 13.02.2018 між ПКФ "Інтерпродукт" та ФОП Рудківським Віктором Казимировичем та Терещуком Володимиром Юрійовичем укладено договір купівлі-продажу спірного майна з розміром частки кожного з покупців 1/2.

Зсилаючись на вищевказане, позивач вважає, що вибуття спірного приміщення з її власності відбулося протиправним шляхом поза її волею, оскільки визнання правочину недійсним, без застосування наслідків недійсності, не свідчить про позбавлення позивача права власності на майно, набутого за цим договором.

Наголошує що рішенням, на підставі якого було зареєстровано право власності за третьою особою, не вирішувалося питання щодо права власності на майно, речове право взагалі не було предметом спору. Тому, зсилаючись на відсутність підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Приватною комерційною фірмою "Інтерпродукт", стверджує, що позбавлення ФОП Сичевської С.І. права власності на добросовісно набуте майно за відплатним правочином є незаконним.

Вважає, що враховуючи предмет позову - витребування з чужого незаконного володіння ФОП Рудківського Віктора Казимировича та ФОП Терещука Володимира Юрійовича нежитлового приміщення загальною площею 140,8 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, 102, накладення судом заборони на відчуження та передачу в іпотеку вказаного майна є виправданим заходом забезпечення позову. Вказане обгрунтовує тим, що відчуження майна, або передання його в якості забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі в іпотеку, призведе до неможливості виконання судового рішення, оскільки майно буде перебувати у власності інших осіб.

Розглянувши заяву ФОП Сичевської С.І. про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження та передачу в іпотеку нежитлового приміщення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або може звернутись.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження та передачу в іпотеку нежитлового приміщення.

Згідно ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відчужувати та передавати в іпотеку нежитлове приміщення, заявник припускає, що особи, яким належить дане приміщання на момент звернення до суду можуть його відчужити на користь третіх осіб без будь-яких обмежень, в результаті чого буде неможливим виконання рішення суду про витребування майна.

Натомість, жодних доказів вчинення відповідачами дій чи прояву намірів щодо вчинення дій, спрямованих на утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, подані позивачем матеріали не містять.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.03.2018 заявником, в обґрунтування викладених у заяві обставин та тверджень подано копії документів, які не завірені заявником належним чином, що позбавляє суд можливості належно оцінити доводи заявника.

За приписами ч.ч. 2,4 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003, затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче підпису.

За вказаного, заява Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, враховуючи імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Твердження заявника про можливий продаж чи передачу в іпотеку спірного нежитлового приміщення ґрунтується лише на його припущенннях та власних міркуваннях. До заяви не додано доказів, які б вказували про вчинення ФОП Рудківським В.К. та ФОП Терещуком В.Ю. будь-яких дій, направлених на відчуження спірного майна чи передачу останнього в якості забезпечення виконання зобовязання.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та зважаючи на твердження останнього про вибуттям спірного майна поза волею власника, у випадку обгрунтованості підстав позову у цій частині та при використанні позивачем прав, наданих йому ст. 48 ГПК України, факт передачі майна третім особам не впливатиме на виконання рішення суду.

За таких обставин, оскільки заявником не доведено належними доказами те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі за його позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Сичевській Світлані Іванівні у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та передачі в іпотеку нежитлового приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1367574818101 загальною площею 140,8 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, будинок 102.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - у справу;

2-4 - сторонам ( рек. з пов.)