Рішення № 72544156, 28.02.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2018 року м. ТернопільСправа № 921/691/17-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські смоли" вул. Почайнинська , 23А, офіс 42, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Адемн" вул. Петрушевича, 10/1, м. Тернопіль, 46002

про cтягнення заборгованості

за участі представників:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не прибув

Суть справи:

ТОВ "Торговий дім "Українські смоли" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" про cтягнення заборгованості в сумі 873 818,47 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору поставки №031 від 27.05.2016 щодо повернення передоплати за непоставлений товар, сума якої з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Разом з тим, 29.01.2018 від позивача надійшла письмова заява без номера (вх.№4632) про зменшення розміру позовних вимог до 773 816,47 грн.

Розглянувши дану заяву суд вважає, що останнє подане у відповідності до норм процесуального законодавства, не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому приймається судом, з огляду на що спір розглядається з її врахуванням, відповідно до п.3 ч.2 ст. 182 ГПК України.

Повноважний представник ТОВ "Торговий дім "Українські смоли" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, однак 28.02.2018 долучив заяву без номера (вх.№6552) про перенесення слухання справи, у зв'язку із його участю в іншому судовому процесі. Вказане клопотання судом відхилено. Адже у засіданні 14.02.2018 дата слухання справи по суті погоджувалась із обома сторонами спору, в тому числі і представником ТОВ "Адемн". Відтак суд вважає , що наведена ним причина не являється поважною та не може слугувати підставою для відкладення судового засідання.

Разом з тим, у засіданні 14.02.2018 представник ТОВ "Адемн" позовні вимоги в частині суми неповернутої передоплати визнав, просив відмовити в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, достатність зібраних у справі доказів для вирішення спору по суті, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, 27 травня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Адемн" (Постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Українські смоли" (Покупець) було укладено договір поставки №031 (надалі - Договір), відповідно до розділу 1 якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати і вчасно оплачувати його на умовах даного договору. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається Специфікацією, в якій зазначаються: найменування товару, його кількість, ціна, умови оплати, умови поставки, упаковка тощо.

У п.11.1. правочину сторони визначили, що він вступає в силу з моменту його підписання ними і діє до 31.12.2017.

28 липня 2017 року у3часниками договірних відносин підписано Специфікацію №6, за умовами якої товар (фенол технічний) в кількості 24 тонни на загальну суму 936 000 грн. мав бути поставлений на умовах DDP (згідно Incoterms 2010) в місто Рубіжне, протягом 14 днів після здійснення 80 % передоплати. Залишок оплачується в день прибуття товару на розмитнення.

Відповідно до змісту п.5.2 договору, розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставлених рахунків, протягом одного банківського дня.

Згідно із платіжним дорученням №1339 від 28.07.2017, позивачем здійснено передоплату за товар в сумі 936 000 грн.

В узгоджений Специфікацією строк товар Постачальником поставлено не було.

Листами № 342/р від 14.08.2017, №346/р від 15.08.2017 та претензією №20/09 від 20.09.2017 позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів.

Після цього, товариством частково повернено суму передоплати у розмірі 151 500 грн. (136 500 грн. згідно із платіжним дорученням №3039 від 29.08.2017 та 15 000 грн. згідно із платіжним дорученням №3347 від 10.11.2017).

В ході судового розгляду даного спору, ТОВ "Адемн" здійснено оплату на суму 100 002 грн. згідно із платіжним дорученням №3614 від 12.01.2018.

За таких обставин, сума неповернутої позивачу передоплати станом на час вирішення даного спору становить 684 498 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, надіслані позивачем на адресу відповідача листи та претензія з вимогою повернути сплачену суму передоплати узгоджуються із положеннями договору та нормами чинного законодавства. Зазначені документи ТОВ "Адемн" отримано, однак грошові кошти останнє у повному обсязі не повернуло.

За таких обставин, сума неповерненої позивачу попередньої оплати - 684 498 грн. підлягає стягненню у судовому порядку з боржника, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами укладеного правочину, зокрема пунктами 6.2 та 7.4, учасники правовідносин погодили відповідальність Постачальника за неповернення суми передоплати за товар у разі його недопоставки. У такому разі, останній виплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зобов’язання за кожен день прострочення. У спірних правовідносинах товар не було поставлено взагалі, сума попередньої оплати у визначені строки повернута відповідачем також не була. З наведеного суд вважає, що Постачальник має нести відповідальність на узгоджених договором домовленостях .

Згідно поданого розрахунку, позивачем за неналежне виконання умов договору за період з 16.08.2017 по 23.11.2017 нарахована пеня в сумі 57 035,88 грн.

Перевіривши правильність здійснених господарським товариством нарахувань в межах періодів існування заборгованості та відповідність наданого розрахунку приписам ЦК України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 57 035,88 грн. пені.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути 6 698,59 грн. 3% річних та 25 584 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої передоплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

У відповідності до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14 та від 16.09.2016 у справі 921/266/13-г/7.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 6 698,59 грн. 3% річних та 25 584 грн. інфляційних втрат на суму попередньої оплати товару є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 500,02 грн. може бути повернуто за правилами, які визначені ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Адемн" (вул. Петрушевича, 10/1, м. Тернопіль, 46002, іден. код 39864030) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські смоли" (вул. Почайнинська, 23А, офіс 42, м. Київ, 04070, іден. код 35133089) - 684 498 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. передоплати за договором поставки №031 від 27.05.2016, 57 035 (п'ятдесят сім тисяч тридцять п'ять) грн. 88 коп. пені та 11 123 (одинадцять тисяч сто двадцять три) грн. 01 коп. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 03.03.2018

Суддя Руденко О.В.