Рішення № 72543741, 19.02.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3639/17

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с.Мархалівка Васильківського району Київської області

2) Фізичної особи-підприємця Ветушка Віктора Івановича, смт Нова Водолага Нововодолазького району Харківської бласті

про стягнення заборгованості

За участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 02.06.2016);

від відповідачів: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1, ТОВ «ПК Трейдсервісгруп») та Фізичної особи-підприємця Ветушка Віктора Івановича (далі - відповідач-2, ФОП Ветушко В.І.) про солідарне стягнення з відповідачів 2 000,00грн пені та про стягнення з відповідача-2 пені у розмірі 58 281,19грн, 5 607,36грн - 3% річних, 35 982,82грн - інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1 600,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст. 11, 509, 512-519, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 173, 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договорами №ТК06/12-Х від 19.12.2007 та №ТК04/05/08-Х від 15.05.2008 купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу. У зв'язку із чим, просить суд стягнути з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФОП Ветушка В.І пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 06.12.2017 порушено провадження у справі та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, зобов'язано сторін надати відповідні докази.

Разом з цим, 15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 13.10.2017, відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним, судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження, про що винесено відповідну ухвалу від 03.01.2018.

Ухвалою суду від 29.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно (а.с. 67, 69-72, 75-81, 87, 94-98). Крім того, процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України, відповідачі не скористались та відзивів на позов не надали.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

За таких обставин, ураховуючи те, що явка учасників процесу це право, а не обов'язок, суд визнав за можливе провести судове засідання без участі представників відповідачів.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

19.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та ФОП Ветушко В.І. (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 06/12-Х (далі - Договір від 19.12.2007, а.с. 18-20), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відомості про який указані у п.1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 19.12.2007, вартість договору складається із ціни товару та суми відсотків за користування товарним кредитом, яка складає 46 475,71грн.

Датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у товарній накладній (п. 3.3 Договору віл 19.12.2007).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 3 років з моменту його укладання, а частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними (п. 6.1 Договору від 19.12.2007).

Так, у зв'язку із неналежним виконанням ФОП Ветушком В.І. умов Договору від 19.12.2007 в частині оплати за поставлений товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (далі - ТОВ «Корпорація Агросинтез») звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 81 015,78грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2009 у справі №07/219-09 вказані позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ФОП Ветушка В.І. на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 37291,51 грн. основного боргу, 4456,62 грн. пені, 13942,71 грн. штрафу, 3% річних в сумі 637,53 грн., 4474,97 грн. інфляційних нарахувань, 608,03 грн. державного мита та 236,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.21-22). На виконання зазначеного рішення було видано наказ.

15.05.2008 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та ФОП Ветушко В.І. (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 04/05/08-Х (далі - Договір від 15.05.2008, а.с. 23-25) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відомості про який указані у п.1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 15.05.2008, вартість договору складається із ціни товару та суми відсотків за користування товарним кредитом, яка складає 7 140,00грн.

Датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у товарній накладній (п. 3.3 Договору віл 15.05.2008).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 3 років з моменту його укладання, а частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними (п. 6.1 Договору від 15.05.2008).

Так, у зв'язку із неналежним виконанням ФОП Ветушком В.І. умов Договору від 15.05.2008 в частині оплати за поставлений товар, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 12 882,89грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.09.2009 у справі №42/224-09 вказані позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ФОП Ветушка В.І. на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» основну заборгованість у сумі 5770,26 грн., індексацію ціни товару в сумі 2949,23 грн., пеню в сумі 682,95 грн., штраф у сумі 1731,08 грн., 3% річних у сумі 136,59 грн., інфляційні втрати в сумі 784,74 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 120,55 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 26-28). На виконання зазначеного рішення було видано наказ.

15.11.2012 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» укладено:

угоду №15-11/12-145 (із змінами від 01.08.2014, які внесені Додатковою угодою №1 від 01.08.2014, а.с. 40) про заміну кредитора в зобов'язанні, за якою вартість зобов'язання, що відступається за угодою становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 35 623,74грн, а також ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» наділяється правом вимоги від ФОП Ветушка В.І. сплати пені, 30% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору від 19.12.2007 (а.с. 29-31);

угоду №15-11/12-146 (із змінами, які внесені Додатковою угодою №1 від 01.08.2014, а.с. 41) про заміну кредитора в зобов'язанні, за якою вартість зобов'язання, що відступається за угодою становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 4 973,01грн, а також ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» наділяється правом вимоги від ФОП Ветушка В.І. сплати пені, 30% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору від 15.05.2008 (а.с. 34-36).

Зазначених факт встановлений рішенням суду від 19.09.2013 у справі №911/2916/13, яке набрало законної сили, а тому, відповідно до ст.35 ГПК України не підлягає повторному доказуванню.

Окрім цього, 21.12.2012 між ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено договір поруки №21-12-2012-24 (далі - Договір поруки, а.с.43-44), за умовами якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку ФОП Ветушком В.І. щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно Договорів від 19.12.2007 та 18.05.2008.

27.12.2012 позивач звернувся до відповідача-1 із вимогою №27-24/14 (а.с. 45) щодо виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до Договору поруки.

Відповідач-1 відреагував на зазначену вимогу відповіддю від 09.01.2013 (а.с.46), у якій зазначив, що не в змозі виконати вищевказаний договір у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, крім того, гарантує що вказані зобов'язання будуть виконані до 31.03.2013.

Рішенням суду від 19.09.2013 у справі 911/2916/17 (а.с.47-57), за порушення ФОП Ветушком В.І. умов Договорів від 19.12.2007 та від 15.05.208, і неналежного виконання рішень Господарського суду Харківської області від 28.09.2009 у справі №07/219-09 та від 29.09.2009 у справі №42/224-09; порушення ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» умов договору поруки №21-12-2012-24 від 21.12.2012, було стягнуто солідарно з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФОП Ветушка В.І. на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 2 000,00грн пені, судові витрати: 1 720,50грн судового збору та 2 800,00грн витрат на послуги адвоката. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 28 614,54грн пені (за період з 28.04.2009 по 29.07.2013), 5 459,22грн (за період з 28.04.2009 по 29.07.2013) 3% річних та 9 042,97грн (за період з 01.04.2009 по 31.05.2013) інфляційних втрат.

Відповідно до листа Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС) №17077 від 12.12.2017 (а.с. 90-92), ФОП Ветушко В.І. має заборгованість за рішенням суду від 29.09.2009 у справі №42/224-09 у розмірі 12 490,40грн та за рішенням суду №911/2916/17 від 19.03.2013 у розмірі 6 520,50грн.

Щодо примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2009 у справі №07/219-09, ВДВС листом №1032 від 22.01.2018 (а.с. 93) повідомив, що відповідний наказ по даній справі на виконанні у ВДВС не перебуває.

Ураховуючи, що рішення судів від 29.09.2008 у справі №42/224-09 та від 28.09.2009 у справі №07/219-09 на даний час є повністю невиконаним, позивачем були нараховані пеня у розмірі 60 281,19грн (за період з 30.07.2013 по 01.12.2017), 3% річних у розмірі 5 607,36грн (за період з 30.07.2013 по 01.12.2017) та інфляційні втрати у розмірі 35 982,82грн ( за період з жовтня 2013 по жовтень 2017 року).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення із даним позовом до суду.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт поставки ФОП Ветушку В.І. та передачі відповідачу товару за Договорами від 19.12.2007 та 15.05.2008, а також прострочення останнім виконання зобов'язання за цими Договорами не потребує повторного доказування, оскільки зазначене встановлено відповідними рішеннями Господарського суду Харківської області, які підлягають обов'язковому виконанню. Як зазначає позивач, вказані рішення судів на час розгляду справи є невиконаними.

За таких обставин, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з ФОП Ветушка В.І. за невиконання рішення судів від 28.09.2009 у справі №07/219-09 та від 29.09.2009 у справі №42/224-09 3% річних у розмірі 5 607,36грн та інфляційні втрати у розмірі 35 282,82грн, які нараховані на сукупну суму основної заборгованості по даним рішенням, яка складає 43 061,77грн.

Із зазначеним нарахуванням суд не може погодитись із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, як зазначалось вище, листом ВДВС №1032 від 22.01.2018 (а.с. 93) повідомлено, що відповідний наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2009 у справі №07/219-09 на виконанні у ВДВС не перебуває. Інших доказів, що у відповідача-2 наявна заборгованість за невиконання вказаного рішення суду, до прийняття рішення у справі, позивачем надано не було.

Отже, ураховуючи те, що позивачем не доведено наявність заборгованості за невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2009 у справі №07/219-09, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по жовтень 2017 року та 3% річних за період з 30.07.2013 по 01.12.2017.

Щодо вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення з ФОП Ветушка В.І. 3% річних та інфляційних втрат за невиконання рішення суду від 29.09.2008 у справі №42/224-09 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи приписи ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором від 15.05.2008, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його неправильним, оскільки вказані фінансові санкції були нараховані на загальну суму заборгованості 43 061,77грн.

Як зазначено вище, доказів наявності заборгованості у відповідача-2 за рішенням суду від 28.09.2009 №07/219-09 матеріали даної справи не містять, а тому у позивача наявне право нарахувати 3% річних за період з 30.07.2013 по 01.12.2017 та інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по жовтень 2017 року лише за невиконання рішення суду від 29.09.2009 у справі №42/224-09 на суму заборгованості 5 770,26грн (43 061,77-37 291,51=5 770,26).

Так, розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С х 3 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, правильним розрахунком 3% річних є:

5 770,26*3:100*885:365=419,73;

5 770,26*3:100*366:366=173,11;

5 770,26*3:100*365:365=173,11.

Ураховуючи викладене, загальна сума 3% річних, яка є правильною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача складає 765,95грн (419,73+173,11+173,11=765,95).

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, правильним розрахунком інфляційний втрат є: 5 770,26*2,27 (сукупний індекс інфляції за вказаний період)-5 770,26=7 328,23.

За таких обставин, загальна сума інфляційних втрат, яка є правильною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача складає 7 328,23грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з ФОП Ветушко В.І. пеню за період з 30.07.2013 по 01.12.2017 у розмірі 58 281,19грн, у зв'язку із неналежним виконанням рішень від 29.09.2009 у справі №42/224-09 та від 28.09.2009 у справі №07/219-09. З цього приводу суд зазначає наступне.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору від 19.12.2007, який є аналогічним п. 5.4 Договору від 15.08.2008 встановлено, що ч. 6 ст. 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язання по даному Договору.

Аналізуючи приписи ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що у договорі повинен бути чітко зазначений граничний строк нарахування відповідних штрафних санкцій. Положення п.п. 5.4 відповідних договорів не можуть бути застосовані позивачем при нарахуванні штрафних санкцій, оскільки законодавець не передбачає їх безстрокового нарахування.

Крім того, як зазначалось вище, відповідними рішеннями суду було стягнуто з ФОП Ветушка В.І. пеню за неналежне виконання зобов'язань за Договорами від 19.12.2007 та від 15.05.2008.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача-2 пені у розмірі 50 281,19грн не підлягає задоволенню.

Щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 пені у розмірі 2 000,00грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України, встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Так, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалось вище, договір поруки №21-12-2012-24 укладений 21.12.2012, тобто, строк протягом якого може бути пред'явлена вимога - до 21.12.2013.

Пунктом 3.1 вищевказаного договору передбачено, що відповідальність ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» обмежується сплатою розміру пені у сумі 2 000,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до суду із позовною заявою, у тому числі, до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 29.07.2013 та яка, як вказано вище, рішенням суду від 19.09.2013 у справі №911/2916/13 була задоволена частково, зокрема: стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 пеню у розмірі 2 000,00грн.

З огляду на те, що відповідальність відповідача-1 перед позивачем обмежується сплатою пені у розмірі 2 000,00грн та право на стягнення якої позивач вичерпав, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної вимоги та у силу ст. 598 ЦК України вважає договір поруки припиненим.

Водночас, п. 4.1 вказаного Договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальністю перед кредитором.

Вибір способу захисту та визначення змісту позовних вимог до відповідача чи до кількох відповідачів є виключним правом позивача.

Отже, оскільки вказаний договір поруки є припиненим, то ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФОП Ветушко В.І. не несуть солідарної відповідальності по сплаті пені, а відтак позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про солідарне стягнення з відповідачів пені у розмірі 2 000,00грн не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 42, 129, 194-221, 232-234, 237, 240, пп. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ветушка Віктора Івановича (63200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м.Київ, Голосіївський район, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) 7 328,23грн (сім тисяч триста двадцять вісім грн. 23 коп) - інфляційних втрат, 765,95грн (сімсот шістдесят п'ять грн. 95 коп) - 3% річних, 127,12грн (сто двадцять сім грн. 12 коп) - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зазначене рішення може бути оскаржене у порядку визначеному ГПК України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.03.2018.