Рішення № 72543602, 28.02.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

28.02.2018 м. Ужгород Справа № 907/863/17

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув заяву приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Закарпатської області

про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі

за позовом приватного підприємства Фірма "Вір"єм", м. Київ (далі - фірма)

до приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Закарпатської області (далі - товариство)

про стягнення суми 429512,94 грн., що включає 228312,00 грн. основного боргу по сплаті орендної плати, 181760,02 грн. - інфляційних втрат та 19440,92 грн. - 3 % річних (з урахуванням уточнень)

представники сторін:

позивача - не з’явився;

відповідача - ОСОБА_1, представник за довіреністю

16.02.2018 до суду надійшла заява відповідача у справі, за змістом якої просить про ухвалення додаткового рішення у справі щодо судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат останнього на професійну правничу допомогу 45000,00 грн. у зв’язку з розглядом даної справи.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Ухвалою суду від 19.02.18 призначено на 28.02.2018 судове засідання з розгляду клопотання відповідача про відшкодування судових витрат у даній справі, про що повідомлено сторони.

27.02.18 до суду факсимільним зв’язком надійшла заява позивача, за змістом якої заперечує проти винесення додаткового рішення та просить відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з наміром оскаржити в апеляційному порядку основне рішення у справі.

Представник відповідача присутня у судовому засіданні клопотання відповідача підтримала у повному обсязі, наполягає на його задоволенні та стягненні з позивача витрат, які відповідач сплатив у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представник відповідача, суд встановив таке.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення суми 429512,94 грн., що включає 228312,00 грн. основного боргу по сплаті орендної плати, 181760,02 грн. - інфляційних втрат та 19440,92 грн. - 3 % річних (з урахуванням уточнень).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.18, повний текст якого підписаний 21.02.18, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.01.18, що є першою його заявою по суті у даній справі зазначив про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу в сумі 50000,00 грн.

6.02.18 відповідачем подано до суду заяву про розподіл судових витрат після постановлення судового рішення по справі та надано витяг з договору № 38 укладеного 19.01.18 відповідачем з професійним адвокатським об'єднанням «Консенсус» (далі - адвокатське об'єднання) про надання правової допомоги, та копію додатку до зазначеного договору, предметом якого є оплата послуг адвокатського об’єднання за надання правової допомоги та здійснення представництва інтересів товариства під час розгляду судом справи № 907/863/17, визначена в сумі 45000,00 грн.

В додатку до клопотання від 13.02.18 відповідачем подано до суду платіжне доручення про оплату відповідачем адвокатському об’єднанню суми 45000,00 грн. за надання правової допомоги у господарській справі № 907/863/17 згідно зазначеного призначення платежу; в додатку до заяви відповідача від 16.02.18 долучено копію акту № 1 про надання правової допомоги від 16.02.18, за змістом якого зазначено детальний опис фактично виконаних об’єднанням дій необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням затраченого часу.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, згідно ст. 129 ГПК України покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, вирішуючи питання ухвалення додаткового рішення у даній справі виходить з того, що при ухваленні рішення по суті спору судом не вирішено питання судових витрат, які за приписами ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача, оскільки у позові судом відмовлено.

Як встановлено з наданих суду документів, витрати відповідача на правничу допомогу на заявлену до відшкодування з позивача суму 45000,00 грн. пов’язані з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову -429512,94 грн., співмірним із складністю справи та виконаниними адвокатським об’єднанням роботами; заявлена сума витрат не перевищує попереднього орієнтовного розрахунку витрат наданого суду; відповідач сплатив зазначені кошти адвокатському об’єднанню.

За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на позивача належить покласти витрати зі сплати судового збору за розгляд справи та відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу у зв’язку з розглядом даної справи, стягнувши останні у сумі 45000,00 грн. з позивача на користь відповідача, про що ухвалити додаткове рішення.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивач не заявляв клопотання про зменшення витрат відповідача на правничу допомогу та не довів їх неспівмірності, що є його обов’язком у разі заперечень; заперечення ж позивача проти постановлення додаткового рішення у зв’язку з наміром апеляційного оскарження основного рішення судом не приймаються до уваги як такі, що не ґрунтуються на законі, ухвалення додаткового рішення за змістом ст. 244 ГПК України не залежить від намірів сторін щодо оскарження основного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Покласти на позивача у справі - приватне підприємство Фірмф «Вір»єм» - судові витрати у даній справі: витрати позивача зі сплати судового збору за розгляд справи та витрати відповідача на правничу допомогу у зв’язку з розглядом даної справи.

2. Стягнути з приватного підприємства Фірми «Вір»єм» (01001, АДРЕСА_1 кодЄДРПОУ 24587317) на користь публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн. (сорок п’ять тисяч грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 3.03.2018 року.

Суддя Ушак І.Г.