Рішення № 72543360, 21.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.2018р. Справа №905/1782/17

за позовом: Виконуючого обов'язки керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, м.Волноваха в інтересах держави в особі Максимільянівської сільської ради, сел.Максимільянівка, код ЄДРПОУ 05380378

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни, м.Донецьк, код НОМЕР_1

про розірвання договору оренди комунального майна, стягнення заборгованості за користування об'єктом оренди у розмірі 19876,25 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Чорненька І.К.

Суддя: Попов О.В.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

прокурор: Хряк О.А. - за посв.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Дараган В.М. - за дов., Зінченко Б.Б. - адв.

СУТЬ СПОРУ:

Виконуючий обов'язки керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, м.Волноваха в інтересах держави в особі Максимільянівської сільської ради, с.Максимільянівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни, м.Донецьк про:

- стягнення з Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни на користь Максимільянівської сільської ради заборгованості по орендній платі в розмірі 19876,25 грн;

- розірвання укладеного між Максимільянівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Дараган Анастасією Миколаївною договору №8 від 01.10.2014р. оренди комунального майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Дараган Анастасію Миколаївну повернути Максимільянівській сільській раді, до якої відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» перейшли права і обов'язки за договором оренди №8 від 01.10.2014р. на нежитлове приміщення площею 224,6 кв. м, вартістю 295805 грн, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі.

Ухвалою суду від 04.08.2017р. за вказаним позовом було порушено провадження по справі №905/1782/17 суддею Паляницею Ю.О.

Згідно з ухвалою від 20.10.2017р. вказану справу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Паляниці Ю.О., суддів Чорненької І.К., Попова О.В.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017р.

За приписами п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на зміни, які відбулись у законодавстві під час розгляду справи, за змістом ухвали від 18.12.2017р. було визначено, що у розумінні нової редакції Господарського процесуального кодексу України справа №905/1782/17 перебуває на стадії підготовчого провадження.

При цьому, зважаючи на те, що законодавцем взагалі не врегульовано порядок переходу судами на нові форми господарського судочинства щодо справ, які перебувають у провадженні господарських судів, - як в частині форми судочинства і стадій господарського процесу, так і в частині процедури оформлення такого переходу, початок підготовчого провадження і відповідно відлік процесуальних строків відраховано з дня винесення цієї ухвали (18.12.2017р.).

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на порушення відповідачем умов договору №8 від 01.10.2014р. оренди майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати орендних платежів у розмірі 19876,25 грн та страхування майна, що, на його думку, є підставою для розірвання спірного правочину та повернення земельної ділянки орендодавцю.

Позивач участі у судових засіданнях не приймав, згідно з заявою №467/02-20 від 18.08.2017р. на задоволенні позовних вимог наполягав, розгляд справи просив здійснити без участі власного представника.

Відповідач у відзиві №1/08 від 18.08.2017р. проти задоволення позовних вимог заперечив з посиланням на приписи ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, Фізична особа-підприємець Дараган Анастасія Миколаївна вказувала, що Максимільянівська сільська рада не є належним позивачем, виходячи з того, що передане в оренду майно не зареєстроване за сільською радою на праві власності у встановленому законом порядку. Одночасно, за твердженням відповідача, прокурором не обґрунтовано представництво інтересів держави у цій справі.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, зважаючи на зміст клопотання позивача про розгляд справи без участі власного представника, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи місить ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.283 Господарського кодексу України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

В силу норм ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Дараган Анастасія Миколаївна звернулась до голови Максимільянівської сільської ради із заявою про надання в оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 224,6 кв. м з метою виробництва соняшникової олії з 01.10.2014р.

Рішенням №VI/30-4 від 30.09.2014р. Максимільянівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області «Про укладення договору оренди майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Максимільянівської сільської ради» затверджено укласти договір оренди частини нежитлового приміщення для розташування цеха по виробництву соняшникової олії площею 224,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, у відповідності до чинного законодавства України.

01.10.2014р. між Максимільянівською сільською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дараган Анастасією Миколаївною (орендар) укладено договір №8 оренди майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади, за змістом п.п.1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 224,6 кв. м, розміщене за адресою: 85622, Донецька область, Мар'їнський район, АДРЕСА_2; вартість визначена згідно з експертною оцінкою становить 295805 грн, оцінювана площа 245,4 кв. м. Майно передається в оренду з метою виробництва соняшникової олії.

За приписами п.3.1 договору №8 від 01.10.2014р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої сесією сільської ради і становить без ПДВ за один рік 13476 грн.

Відповідно до п.10.1 укладеного сторонами правочину останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.10.2014р. по 01.09.2017р. включно.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до п.2.1 договору №8 від 01.10.2014р. орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2014р. на виконання умов укладеного сторонами правочину орендодавець передав орендарю майно відповідно до акту прийому-передачі нежилого приміщення.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено у ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом п.4.2 договору №8 від 01.10.2014р. орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.3.1 - 3.3 укладеного сторонами правочину орендна плата за перший місяць оренди - 1123 грн визначається згідно орендним ставкам за використання нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади Максимільянівської сільської ради і складає 5 грн за кв. м за згодою сторін. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 25 числа місяця згідно з наданим рахунком та актом прийняття (надання послуг).

Як вказує прокурор, з посиланням на розрахунок заборгованості за договором №8 від 01.10.2014р. оренди майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади, здійснений з урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 17.05.2016р.) за період з 08.06.2016р. по 01.06.2017р., у відповідача наявна заборгованість у розмірі 19876,25 грн, а саме:

1. Розраховано орендну плату за червень 2016 року (з 08.06.2016р. по 30.06.2016р.) відповідно до умов п.п.3.1 - 3.3 договору №8 від 01.10.2014р. з урахуванням приписів розділу 9 «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» щодо зупинення дії норми ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати: 1689,20/30 (кількість днів у червні 2016 року) * 23 дні = 1295,05 грн;

2. Розраховано орендну плату за період з липня по грудень 2016 року: 1689,20 грн * 6 міс. = 10135,20 грн.

3. Розраховано орендну плату за період з січня по травень 2017 року включно: 1689,20 грн * 5 міс. = 8446 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Максимільянівська сільська рада неодноразово зверталась до орендаря з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати за договором №8 від 01.10.2014р. (листи №293/02-22 від 21.08.2015р., №361/02-22 від 01.10.2015р., №36/02-22 від 28.01.2016р.)

У відповідь на вищезазначені звернення голови сільської ради відповідач вказував, що в силу приписів ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» орендну плату за користування комунальним майном скасовано; зазначена норма є нормою прямої дії та не потребує надання сертифікату Торгово-промислової палати України для засвідчення настання обставин непереборної сили (форс-мажору) (листи №293/02-22 від 21.08.2015р., б/н від 17.10.2016р.).

У відзиві №1/08 від 18.08.2017р. Фізична особа-підприємець Дараган Анастасія Миколаївна проти задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення орендної плати за період з 08.06.2016р. по 01.06.2017р. заперечувала також з посиланням на приписи ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З цього приводу суд зазначає про наступне:

Указом №405/2014 від 14.04.2014р. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за змістом ч.1 ст.1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаний нормативно-правовий акт відповідно до п.1 його Прикінцевих та Перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування, яке відбулось 14.10.2014р. у «Голосі України» №197.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

За змістом ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції на момент прийняття нормативно-правового акту) встановлено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

На виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено с.Максимільянівка.

Відтак, вищенаведений закон України за своєю сутністю регламентує тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування комунальним майном впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014р.), коло яких (орендарів - суб'єктів спеціального права) визначається суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз.3 п.5 ст.11 Закону).

Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства України, орендна плата за користування нежитловим приміщенням площею 224,6 кв. м, розміщеним за адресою: 85622, Донецька область, Мар'їнський район, АДРЕСА_2 за договором №8 від 01.10.2014р. за період з 14.04.2014р. (початок проведення антитерористичної операції на сході України) по 07.06.2016р. включно нарахуванню не підлягала.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування було внесено зміни до вищевказаного нормативно-правового акту України, зокрема, ст.7 викладено у наступній редакції: «Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»; ст.4 доповнено частиною четвертою наступного змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

Вказаний нормативно-правовий акт України відповідно до п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, яке відбулось 07.06.2016р. в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України «Голос України» №104.

Розпорядженням №1085-р від 07.11.2014р. Кабінету Міністрів України затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до яких, с.Максимільянівка Мар'їнського району Донецької області не входить.

За таких обставин, з огляду на вищенаведені зміни у чинному законодавстві України, орендна плата за користування нежитловим приміщенням площею 224,6 кв. м, розміщеним за адресою: 85622, Донецька область, Мар'їнський район, АДРЕСА_2 за договором №8 від 01.10.2014р. у період з 08.06.2016р. (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування) по 01.06.2017р. підлягала нарахуванню, внаслідок чого викладені у відзиві №1/08 від 18.08.2017р. Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни твердження щодо відсутності правових підстав для нарахування орендної плати за користування комунальним майном є помилковими та до уваги судом не приймаються.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2014 року по травень 2015 року Максимільянівською сільською радою виставлялись рахунки на оплату оренди приміщення за договором №8 від 01.10.2014р. на загальну суму 10626,84 грн, а саме: за жовтень 2014 року - 1123 грн, листопад 2014 року - 1144,34 грн, грудень 2014 року - 1178,67 грн, січень 2015 року - 1215,21 грн, лютий 2015 року - 1279,62 грн, березень 2015 року - 1417,82 грн, квітень 2015 року - 1616,31 грн, травень 2015 року - 1651,87 грн. Вказані рахунки були оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями та фіскальними чеками.

За приписами п.3.5 спірного договору оренди наднормативна сума орендної плати, що надійшла орендодавцю, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем орендні платежі у загальній сумі 10626,84 грн за договором №8 від 01.10.2014р. (жовтень 2014 року - травень 2015 року) фактично є переплатою (наднормативною сумою орендної оплати) та мають бути зараховані сільською радою в якості оплати наступних орендних платежів - починаючи з 08.06.2016р. (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування №1365-VIII від 17.05.2016р.).

При цьому, господарським судом враховано, що належних та допустимих доказів зарахування грошових коштів, перерахованих відповідачем, у загальній сумі 10626,84 грн в рахунок погашення будь-якої іншої заборгованості за цим правочином, матеріали розглядуваної справи не містять.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, стягненню з Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни на користь Максимільянівської сільської ради підлягає орендна плата за договором №8 від 01.10.2014р. оренди комунального майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громад, на 10626,84 грн менша від заявленої прокурором суми, а саме 9249,41 грн (19876,25 грн - 10626,84 грн).

В силу норм ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як визначено у ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як вказувалось вище, договір №8 від 01.10.2014р. оренди майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади було укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.10.2014р. по 01.09.2017р. включно (п.10.1 вказаного договору).

За змістом п.10.6 укладеного сторонами договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За змістом ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В силу норм ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи зі змісту наведених норм, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї зі сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням строку його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Як вбачається з матеріалів справи, листування сторін за договором №8 від 01.10.2014р. стосувалось питань своєчасного внесення орендної плати за користування майном - нежитловим приміщенням за адресою: 85622, АДРЕСА_2, площею 224,6 кв. м.

При цьому, доказів звернення (повідомлення) позивача про наявність заперечень орендодавця з приводу користування орендованим майном після закінчення строку дії договору матеріали справи не містять.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення орендованого майна 01.09.2017р., а також звернення орендодавця безпосередньо до орендаря з приводу користування орендованим майном протягом місяця після закінчення строку дії правочину, з урахуванням приписів ст.764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, за висновками суду, договір №8 від 01.10.2014р. слід вважати пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

За приписами ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст.291 вказаного кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Положеннями ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору оренди. Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, приписами вказаної правової норми передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.05.2012р. Верхового Суду України по справі №3-26гс12.

При цьому, вказану норму слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати, виникає якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд (вказану правову позицію наведено у постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України по справі №24/272).

За приписами п.10.4 договору №8 від 01.10.2014р. за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наразі, як було встановлено судом вище, Фізичною особою-підприємцем Дараган Анастасією Миколаївною порушені строки та порядок внесення орендних платежів за користування майном - нежитловим приміщенням за адресою: 85622, АДРЕСА_2, площею 224,6 кв. м.

Крім того, за змістом ст.771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

За приписами ч.3 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

У відповідності до п.4.6 договору №8 від 01.10.2014р. протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь орендодавця, в порядку, визначеному законодавством.

Проте, всупереч вимогам ст.771 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положенням п.4.6 договору №8 від 01.10.2014р. орендар не здійснив страхування переданого в оренду майна.

За таких обставин, керуючись приписами ст.782 Цивільного кодексу України, враховуючи, що орендарем було порушено свої зобов'язання за договором №8 від 01.10.2014р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Виконуючого обов'язки керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Максимільянівської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни про розірвання договору №8 від 01.10.2014р. оренди майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ст.785 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.2.4 договору №8 від 01.10.2014р. у разі припинення цього договору майно повертається орендарем Максимільянівській сільській раді (орендодавцю) в 10-денний термін після закінчення строку дії договору за актом прийому-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Таким чином, враховуючи, що підставою користування спірним майном є відповідний договір оренди, який, за висновком суду, підлягає розірванню, з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору №8 від 01.10.2014р., відповідач втрачає статус орендаря, суд вважає позов прокурора в частині зобов'язання Фізичну особу-підприємця Дараган Анастасію Миколаївну повернути на користь Максимільянівської сільської ради нежитлове приміщення площею 224,6 кв. м, вартістю 295805 грн, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 таким, що підлягає задоволенню судом.

Твердження відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що Максимільянівська сільська рада не є належним позивачем, виходячи з того, що передане в оренду майно не зареєстроване за сільською радою на праві власності до уваги судом не приймаються з огляду на наступне:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст.143 Основного Закону України).

За змістом ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на момент укладання спірного правочину) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Рішенням від 24.07.1996р. Максимільянівської сільської ради народних депутатів затверджено до 01.09.1996р. створити Комунальне підприємство Максимільянівської сільської ради. За змістом додатку №2 «Перелік основних засобів, запчастин, паливно-мастильних матеріалів, балансовою вартістю, які надаються Комунальному підприємству Максимільянівської сільської ради» до вказаного рішення будівля школи (0,5) балансовою вартістю 238950000 карбованців була передана на баланс підприємства.

Водночас, рішенням №ХХХІІ;2-6 від 12.11.1998р. Максимільянівської сільської ради Донецької області «Про взяття на баланс будівлі старої школи с.Максимільянівка» взято на баланс в комунальну власність сільської ради будівлю старої школи за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, п.2 вказаного рішення зобов'язано головного бухгалтера сільської ради взяти на облік будівлю старої школи та інші споруди, виключити частину школи, яка була передана Комунальному підприємству Максимільянівської сільської ради згідно рішення 5 сесії сільської ради 22 скликання від 24.07.1996р.

Рішенням №VІ/8-5 від 30.05.2011р. Максимільянівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області «Про оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Максимільянівської сільської ради» затверджено Положення про оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Максимільянівської сільської ради.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 додатку №1 «Положення про оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Максимільянівської сільської ради» право на оренду комунального майна Максимільянівської сільської ради набувається відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів з питань оренди та цього Положення. В оренду надається комунальне майно, здача якого в оренду, на момент звернення зацікавленої особи не заборонено законодавством України.

Об'єктами оренди є майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади сільської ради, зокрема, індивідуально визначене майно, що належить до комунальної власності територіальної громади сільської ради, яке знаходиться на балансі комунального підприємства, установи.

Відтак, з огляду на наведене, Максимільянівська сільська рада є належним позивачем по справі, діє від імені та в інтересах територіальної громади, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, наділена повноваженнями щодо передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, передачу в оренду, тощо.

Враховуючи наведене, твердження відповідача у цій частині, викладені у відзиві №1/08 від 18.08.2017р. Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни, спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги як безпідставні та необґрунтовані.

Стосовно посилань відповідача на відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів Максимільянівської сільської ради у цій справі, суд зазначає про наступне:

В силу норм ч.ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 вказаного кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналогічні за змістом правові норми, які визначали правовий статус прокурора у господарському процесі, містились у Господарському процесуальному кодексі України в редакції до 15.12.2017р.

Згідно з рішенням №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

В силу норм ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до рішенням №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В якості позивача прокурором у позовній заяві визначено Максимільянівську сільську раду.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності є орган місцевого самоврядування.

Згідно із ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом ст.327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За приписами ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відтак, Максимільянівська сільська рада представляє інтереси територіальної громади села Максимільянівка Мар'їнського району Донецької області.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Максимільянівської сільської ради до господарського суду з розглядуваним позовом відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист, внаслідок чого твердження відповідача з цього приводу не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За приписами ст.238 Господарського процесуального кодексу України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Водночас, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про порядок і строк виконання рішення. (ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку вчинення дій щодо повернення об'єкта оренди протягом тридцяти днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

За змістом ч.ч.1, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, виходячи з того, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, зважаючи на те, що за вимогами про стягнення орендної плати (які задоволені судом частково) сплаті підлягав збір за мінімальною ставкою, судовий збір в сумі 7637,07 грн підлягає стягненню з Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни на користь Прокуратури Донецької області, як платника згідно з платіжним дорученням №1796 від 19.06.2017р.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Виконуючого обов'язки керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, м.Волноваха в інтересах держави в особі Максимільянівської сільської ради, с.Максимільянівка до Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни, м.Донецьк про:

- стягнення з Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни на користь Максимільянівської сільської ради заборгованості по орендній платі в розмірі 19876,25 грн;

- розірвання укладеного між Максимільянівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Дараган Анастасією Миколаївною договору №8 від 01.10.2014р. оренди комунального майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Дараган Анастасію Миколаївну повернути Максимільянівській сільській раді, до якої відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» перейшли права і обов'язки за договором оренди №8 від 01.10.2014р. на нежитлове приміщення площею 224,6 кв. м, вартістю 295805 грн, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни (83005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Максимільянівської сільської ради (85622, Донецька область, Мар'їнський район, с.Максимільянівка, вул.Жовтнева, буд.102, код ЄДРПОУ 05380378) заборгованість по орендній платі в розмірі 9249,41 грн.

Розірвати договір №8 від 01.10.2014р. оренди комунального майна, що належить до комунальної власності Максимільянівської сільської територіальної громади, укладений між Максимільянівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Дараган Анастасією Миколаївною.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Дараган Анастасію Миколаївну (83005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути на користь Максимільянівської сільської ради (85622, Донецька область, Мар'їнський район, с.Максимільянівка, вул.Жовтнева, буд.102, код ЄДРПОУ 05380378) нежитлове приміщення площею 224,6 кв. м, вартістю 295805 грн, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі протягом тридцяти днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дараган Анастасії Миколаївни (83005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7637,07 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя О.В. Попов

Суддя І.К. Чорненька