Рішення № 72542955, 22.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2018 року № 826/5026/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення №317/26/52-13-02-38 від 21.02.2017 про виключення ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2014 з реєстру платників єдиного податку;

- визнання протиправними дій стосовно встановлення діяльності ФОП ОСОБА_1 по здачі в оренду електронного обладнання - цифрових портів (код виду економічної діяльності 77.39) як ліцензійного виду діяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність, яка відповідає вимогам Податкового кодексу України щодо спрощеної системи оподаткування та не підпадає під вимоги щодо ліцензування, а також не отримував дохід від юридичної особи - неплатника єдиного податку.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлених Податковим кодексом України, у зв'язку з чим, позивача правомірно виключено із реєстру платників єдиного податку.

У судовому засіданні 23.05.2017 в порядку частини 6 ст.128 КАС України (у чинній на той момент редакції) судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.08.2013 по 22.08.2016 ФОП ОСОБА_1

За наслідком перевірки було складено акт №10678/26-52-13-06/НОМЕР_1 від 21.11.2016 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.291.4, 291.5 ст.291, п.293.4 ст.293, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.01.2014.

У Акті перевірки зафіксовані наступні обставини.

ФОП ОСОБА_1 відповідно до заяви №2377/10 від 21.08.2013 було обрано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати відсоткової ставки єдиного податку для другої групи платників єдиного податку 20% мінімальної заробітної плати та отримано Свідоцтво платника єдиного податку.

Згідно з даними офіційного веб-порталу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, ФОП ОСОБА_1 включений до реєстру провайдерів телекомунікацій рішенням НКРЗІ №287 від 07.06.2016, повідомлення №02-3666/101 від 09.06.2016 (стор. 6 Акта перевірки).

Згідно банківських виписок ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Контент Делівері Нетворк» здійснював платежі з призначенням «Сплата за послуги згідно договорів…».

Договір та додатки до вищезазначеного договору на перевірку не надані.

Підключення до мережі інтернет «Тріолан» здійснюється шляхом укладення публічного договору-оферти оренди цифрового порта. Згідно з п.2.1 ст.2 договору-оферти, орендодавець надає орендарю в платне користування (оренду) цифровий порт (далі - ЦП), що являється частиною цифрової сітки, яка перебуває в користуванні орендодавця, без права передачі третім особам. Згідно з п.4.1.2 ст.4 договору-оферти, орендодавець зобов'язаний підтримувати ЦП в працездатному стані. Самостійно або з допомогою третіх осіб здійснювати дії, направлені на виявлення та усунення несправностей ЦП.

За допомогою орендованого цифрового порту здійснюється передавання, приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень буд-якого роду по радіо, проводових, оптичних та інших електромагнітних системах, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Таким чином, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в періоді, що перевірявся, здійснювалась господарська діяльність у сфері телекомунікацій (послуги з підключення до телекомунікаційної мережі кабельного телебачення та мережі інтернет, доступу до неї, послуги експлуатації телекомунікаційних мереж, виявлення та усунення технічних несправностей, які відповідно до ст.42 Закону України «Про телекомунікації» підлягають ліцензуванню (стор. 8-9 Акта перевірки).

У зв'язку із зазначеним, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України.

Також зафіксовано порушення вимог п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, оскільки з банківських виписок встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 за період з 03.10.2013 по 31.12.2013 доходу від надання послуг від юридичної особи - неплатника єдиного податку (ТОВ «Ю Пі Сістем»), - стор. 9 Акту перевірки.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване рішення №317/26-52-13-02-38 від 21.02.2017 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2014.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2).

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3).

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, за вимогами пп. 291.5.1 п. 291.5, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Позивач пояснив, що протягом періоду, що перевірявся, здійснював діяльність по здачі в оренду електронного обладнання - цифрових портів (що підтверджується відомостями Акту перевірки - стор.8-9). З договору оренди цифрової кабельної мережі № ОСТ-401-САЧ від 15.10.2014, укладеного з ФОП ОСОБА_3, а також акту прийому-передачі мережі від 15.10.2014, вбачається, що позивач орендував ділянки цифрової кабельної мережі та обладнання (оптиволоконні кабелі, телекомунікаційні коробки (сейфи), маршрутизатори та ін. технічне обладнання).

За договорами №СДН-401-САЧ від 01.10.2014 та №САМ-401-СДН від 01.01.2015, укладеними ФОП ОСОБА_1 як замовником з ТОВ «Контент Делівері Нетворк» як виконавцем, останній зобов'язується здійснювати технічне обслуговування телекомунікаційної мережі, що включає в себе передбачені пп.2.1.1-2.1.11 зобов'язання. З актів приймання-передачі до зазначених договорів вбачається пооб'єктний перелік ділянок мережі, де виконавець здійснює свою діяльність, що відповідає ділянкам мережі, які були орендовані позивачем за договором № ОСТ-401-САЧ від 15.10.2014.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про телекомунікації", надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 та ч.7 ст.42 Закону України "Про телекомунікації", діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Отже, ч.7 ст.42 Закону України "Про телекомунікації" визначений вичерпний перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню.

Оскільки вид діяльності з надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України «Про телекомунікації», необхідність отримання ліцензії на вказаний вид діяльності відсутня (аналогічна позиція викладена у листі-роз'ясненні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=61&language=uk).

Зважаючи на те, що відповідачем відповідно до первинних документів та з посиланням на них (договори із споживачами послуг, акти приймання-передачі наданих послуг) не встановлено надання позивачем передбачених ч.7 ст.42 Закону України "Про телекомунікації" послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, які підлягають ліцензуванню, в той же час, послуги доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж не входять до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України «Про телекомунікації», висновок ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем вимог п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно з пп. 2 п 291.4 ст.294 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

- друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

З приводу встановленого перевіркою порушення вимог п 291.4 ст.294 ПК України щодо отримання доходу від юридичної особи - неплатника єдиного податку ТОВ «Ю Пі Сістем», позивач пояснив, що був замовником послуг зазначеного підприємства з приймання платежів на його користь від інших осіб (через відокремлені підрозділи та програмно-технічні комплекси самообслуговування) з подальшим зарахуванням на його поточний розрахунковий рахунок.

Вказані пояснення підтверджуються долученою до матеріалів справи копією договору №ФУ/САЧ-393 від 01.10.2013, укладеного між ТОВ «Ю Пі Сістем» та ФОП ОСОБА_1, за п.1.1 п.1 якого останній доручає, а ТОВ «Ю Пі Сістем» приймає на себе зобов'язання здійснювати на його користь дії: організовувати прийом платежів від споживачів на користь ФОП ОСОБА_1 та від його імені, фіксуючи надходження платежів на реквізити в точній відповідності з технологією прийому, описаної в договорі та додатку до нього; забезпечувати перерахування прийнятих платежів на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 у строки, встановлені договором.

Таким чином, позивачем послуги юридичній особі - неплатнику єдиного податку (ТОВ «Ю Пі Сістем») не надавались, а відтак висновок контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_2 п 291.4 ст.294 ПК України спростовано.

Відповідно до п.п. 5, 9 пп. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

- у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення (п.299.11 ст.299 ПК України).

Враховуючи те, що в ході розгляду справи спростовано висновки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.291.5 ст.291 та п. 291.4 ст.294 ПК України, підстави для анулювання його реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2014 відсутні.

Тому, рішення №317/26/52-13-02-38 від 21.02.2017 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Разом з тим, визнання протиправними дій відповідача стосовно встановлення діяльності ФОП ОСОБА_1 по здачі в оренду електронного обладнання - цифрових портів (код виду економічної діяльності 77.39) як ліцензійного виду діяльності задоволенню не підлягають, оскільки вказане не є належним способом захисту прав позивача. Наслідком зафіксованих в Акті перевірки висновків відповідача щодо визнання діяльності ФОП ОСОБА_1 по здачі в оренду електронного обладнання - цифрових портів як ліцензійного виду діяльності є прийняття рішення №317/26/52-13-02-38 від 21.02.2017 про виключення ФОП ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку, яке підлягає скасуванню. Вказане і буде належним способом захисту порушених прав позивача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги частково.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір присуджено на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, суд враховує вимоги ст.4 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за одну немайнову вимогу становить 1600 грн. Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вказана сума судового збору.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (м.Київ, вул. Закревського, 41, код ЄДРПОУ 39466328) №317/26-52-13-02-38 від 21.02.2017 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з реєстру платників єдиного податку визнати протиправним і скасувати.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (м.Київ, вул. Закревського, 41, код ЄДРПОУ 39466328) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.)

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко