Рішення № 72542507, 01.03.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10476/17

Провадження № 2/344/1246/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

01 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Мотивував тим, що 14.04.2016 року ПрАТ АСК «Скарбниця» уклала Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів за Полісом №АЕ/7419601. Страхувальником за полісом виступає Фермерське господарство «Дрофа», об'єкт страхування – автомобіль НОМЕР_1. 10.02.2017 року о 10год. 00хв. ОСОБА_1 в м. Івано-Франківськ по вул. Тролейбусна, керуючи автомобілем марки «MAN 12.180», при здійснення маневру праворуч, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем марки «Богдан 2110» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого сталась ДТП, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Даний факт підтверджується повідомленням про ДТП від 10.02.2017 року. 15.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ АСК «Скарбниця» із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ АСК «Скарбниця», розглянувши цей випадок, прокваліфікувала його як страховий. На основі страхового акту № 40/цв/17, позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 4280,07грн. Зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, водій якого винний у ДТП, застраховано в ПрАТ АСК «Скарбниця» згідно з Полісом серія АЕ/7419601, було надіслано претензію до водія, який винен у скоєнні ДТП ОСОБА_1 Жодних дій у добровільному порядку на відшкодування шкоди ним не здійснено. На підставі наведеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 4280,07грн. та суму сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подавши до суду заяву, за змістом якої, заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив розглядати даний спір у відсутності представника та не заперечив проти прийняття заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи встановлено, що 14.04.2016 року між ПрАТ АСК «Скарбниця» та Фермерським господарством «Дрофа» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №АЕ/7419601, відповідно до якого було застраховано автомобіль НОМЕР_3 (а.с.6).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений в договорі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Богдан 2110» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та за відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв вказаних транспортних засобів, 10 лютого 2017 року ними було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) (а.с.4).

15.02.2017 року до ПрАТ АСК «Скарбниця» надійшла заява про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_2 (а.с.5).

З копії акту огляду транспортного засобу (а.с.8-9) автомобіль марки «Богдан 2110» д.н.з. НОМЕР_2 у результаті ДТП отримав механічні пошкодження. Розрахунок шкоди проведено згідно ремонту-калькуляції № 2022 від 14.02.2017 року, складеної експертом-автотоварознавцем (а.с.10-11,12).

Відповідно до копії страхового акту № 40/цв/17( аварійний сертифікат), дана подія ПрАТ АСК «Скарбниця» визнана страховим випадком (а.с.3).

Згідно копією платіжного доручення № 460 від 02.03.2017 року, ПрАТ АСК «Скарбниця» виплачено страхове відшкодування в розмірі 4280,07грн. (а.с.13).

Частина перша статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

ПрАТ АСК «Скарбниця» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 з підстави, передбаченої п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначена відповідальність за порушення умов страхування, відповідно до п.п. «ґ» п.38.1.1 якої, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до змісту якої, майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Отже, зі змісту положень ст. 1187, ч.1 ст. 1188, ст. 1166 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну шкоду є вина особи, яка її завдала.

Наявність або відсутність вини встановлюється на підставі доказів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з презумпції вини, встановленої ЦК України для зобов'язань з заподіяння шкоди, відповідач по справі повинен довести відсутність своєї вини в ДТП.

Разом з тим, жодних доказів в спростування своєї вини, відповідач суду не надав.

Натомість, вина відповідача ОСОБА_1 у заподіянні ДТП, яка мала місце 10.02.2017 року, підтверджується європротоколом від 10.02.2017 року.

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи європротоколу, він складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Відповідно до європротоколу, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 свою вину у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнав повністю.

ПрАТ АСК «Скарбниця» надсилало ОСОБА_1 претензію про відшкодування шкоди (а.с.6-7).

Виходячи з того, що вина відповідача ОСОБА_1 у заподіянні ДТП встановлена європротоколом від 10.02.2017 року й відповідачем в суді жодними доказами не спростована, суд приходить до висновку, що особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є саме відповідач ОСОБА_1, на якого у відповідності до ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає покладенню обов'язок компенсувати страховику суму виплаченого страхового відшкодування, що становить 4280,07грн.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути понесені судові витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 993, 1191 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н – невідомий, на користь ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 5 (р/р 2650612036768, МФО 325365 в ПАТ «Кредобанк», ЄДРПОУ 13809430) суму страхового відшкодування в розмірі 4280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н – невідомий, на користь ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Саксаганського, 5 (р/р 2650612036768, МФО 325365 в ПАТ «Кредобанк», ЄДРПОУ 13809430) витрати по оплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Татарінова