Ухвала суду № 72542463, 03.03.2018, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/66/18

42

2/339/79/18

У Х В А Л А

про усунення недоліків

03 березня 2018 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення, -

в с т а н о в и л а:

28.02.2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом, в якому просять зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належним їм майном шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно до п. 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 по справі «Сокуренко і Стригун проти України» у світлі п. 1 ст. 6 конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. стосовно гарантій особи на справедливий суд, Суд в цьому контексті повторив, що фраза право кожного на суд, "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду"(тобто судоустрій), але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (що стосується правил судочинства).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до вимог ЦПК України, зокрема, статтями 175,177 цього Кодексу перебачено вимоги до позовної заяви та документів, що додаються до неї.

Однак, всупереч цим вимогам в позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв’язку із розглядом справи.

Окрім того, згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з матеріалів позову, з позовом звернулися два позивачі, заявивши одну вимогу немайнового характеру та при цьому судовий збір сплачено тільки одним позивачем ОСОБА_1

В той же час пунктом 10 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року за № 10, а також ст. 6 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до вимог п. 2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання заяв немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу - 704.80 грн.

Таким чином, позивачем ОСОБА_2 не оплачена вимога немайнового характеру в розмірі 704.80 грн.

За викладених обставин, позивач ОСОБА_2 повинен сплатити окремим платіжним документом судовий збір в сумі 704.80 грн. за такими реквізитами : Одержувач УДКСУ у Долинському районі (м.Болехів) ЄДРПОУ одержувача 37964129 Банк одержувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО одержувача 836014 Номер рахунку 31218206700008 Код ЄДРПОУ суду 23925410 Код класифікації доходів 22030101. Призначення платежу: Судовий збір за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення.

Відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.

При цьому позивач попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута йому.

Керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення – залишити без руху, надавши позивачу ОСОБА_2 строк у десять днів для усунення зазначених недоліків з часу отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя О.С. Головенко

03 березня 2018 року