Постанова № 72541843, 28.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/837/15-ц 22-ц/774/747/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 177/837/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Коваль Н.В. у м. Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обгрунтування якого зазначив, що 05.05.2006 року між сторонами укладений кредитний договір № 1/284-МК, згідно умов якого банк зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 25000,00 доларів США на термін до 05.05.2011 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені договором. Погашення заборгованості, згідно умов кредитного договору, здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Позивач зобов’язання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, таким чином зобов’язання за кредитним договором не виконала.

У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач, станом на 16.03.2015 року, має заборгованість в розмірі 3335,30 доларів США, яка складається з заборгованості по процентам за користування кредитом – 1544,50 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов’язання – 1790,80 доларів США. та яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати в розмірі 726,09 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача, посилаючи на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки пред’явлення Банком позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки є перериванням строку позовної давності.

Представник позивача зауважує на тому, що оскільки за кредитним договором кошти в належному розмірі повернуті не були, позивач має право вимагати сплати процентів та пені за процентами у межах строків позовної давності.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.05.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1/284-МК, відповідно до п.п. 1.1., 1.3., 3.1., 3.3. якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 25 000 доларів США, в обмін на зобов’язання ОСОБА_2 повернути кредит, сплативши відсотки у розмірі 16,00% річних згідно Графіків погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді Додатків до Договору і є його невід’ємною частиною, комісію та винагороду, штраф і пеню в обумовлені даним Договором строки, з терміном повного погашення кредитної лінії по 05.05.2011 року включно.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору, при порушенні Позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.3.1., 3.3. даного договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, зазначеної в п. 3.1. даного Договору, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

При порушенні Позичальником будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди та комісії, ОСОБА_1 має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня (п. 4.1. Кредитного договору).

Абзацом 2 пункту 3.3. Кредитного договору визначений наступний порядок направлення коштів для погашення заборгованості: насамперед для сплати прострочених відсотків по кредиту, далі – відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за кредитом, далі – пролонгованої заборгованості за кредитом. Частина суми, що залишилася спрямовується на погашення заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором 05.05.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладений Договір іпотеки №1/284-МК/1.

23 травня 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4, третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року в задоволені зазначеного позову відмовлено (а.с. 32-36 том 1).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2015 року рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року залишено без змін (а.с. 37-39 том 1).

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором, станом на 16.03.2015 року за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 3335,30 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 72609,48 грн., яка складається з:

- заборгованості по процентам за користування кредитом – 1544,50 доларів США;

- пені за несвоєчасність виконання зобов’язання – 1790,80 доларів США.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору та договору поруки.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язанні припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599–601, 604–609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Відповідачем ОСОБА_2 не було виконано зобов’язання із повернення кредиту за кредитним договіром № 1/284-МК, у зв’язку із чим позивачем пред’явлено даний позов.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 05.05.2006 року уклали кредитний договір № 1/284-МК згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 25000 доларів США терміном до 05.05.2011 року.

Однак ОСОБА_2, в порушення умов вищевказаного кредитного договору, взяті на себе зобов’язання належним чином не виконала, у зв’язку з чим, станом на 16.03.2015 року утворилася кредитна заборгованість у загальному розмірі 3335,30 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 72609,48 грн., яка складається з заборгованості по процентам за користування кредитом – 1544,50 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов’язання – 1790,80 доларів США, та підтверджується розрахунком заборгованості та випискою Національного банку України щодо встановлення офіційного курсу гривні до іноземної валюти на 16.03.2015 року (а.с. 4-5, 6 том 1).

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем пропущеною строк позовної давності для звернення до суду, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони в кредитному договорі визначили, що строк дії договору – до повного виконання сторонами зобов’язань за цим Договором з терміном повного погашення кредитної лінії до 05.05.2011 року (п.п. 1.3., 5.1. Кредитного договору), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 25.04.2008 року.

Також, п. 4.7. кредитного договору № 1/284-МК від 05.05.2006 року, сторони домовилися про збільшення позовної давності, встановивши її тривалість у 5 років, при чому як до вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії, так і до вимоги про стягнення неустойки – пені та штрафів за даною угодою.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Зокрема, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).

При цьому, згідно з ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріалами справи встанволено, що 03 грудня 2008 року було здійснено погашення заборгованості по пені, нарахованій за неналежне виконання умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, у розмірі 48,64 грн., що встановлено рішенням апеляційного суду дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року (а.с.90-99 том 1).

Оплата відповідачем 03 грудня 2008 року заборгованості по пені, нарахованій за неналежне виконання умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, у розмірі 48,64 грн. та звернення позивача із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки є подією, що свідчить про переривання строку позовної давності відносно стягнення з відповідача заборгованості по несплаченим відсоткам.

У зв’язку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1544,50 доларів США, що згідно заявлених позовних вимог, за курсом 21,77 грн., еквівалентно 33623 (тридцять три тисячі шістсот двадцять три) грн.76 коп.

Розмір заборгованості за Кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості позивача (а.с. 4-5, 6 том 1). Перевіривши правильність нарахувань заборгованості колегія суддів вважає її правильними та погоджується з ними.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов’язання підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня, це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку позовної давності щодо вимог пені починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

У зв’язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин норми ч.3 ст.551 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача пені, за несвоєчасність виконання зобов’язання в розмірі 7666,52 грн. за періодз 03.04.2014 року по 16.03.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості мають бути задоволені частково із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом № 1/284-МК від 05.05.2006 року в розмірі 1544,50 доларів США, що еквівалентно 33623 (тридцять три тисячі шістсот двадцять три) грн.76 коп., та пеню в розмірі 7666 (сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 52 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 780,57 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги – в розмірі 798,70, на загальну суму 1524,79 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення суду підлягає скасванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» – задовольнити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом № 1/284-МКвід 05.05.2006 року в розмірі 1544,50 доларів США, що еквівалентно 33623 (тридцять три тисячі шістсот двадцять три) грн.76 коп., та пеню в розмірі 7666 (сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1524 (одна тисяча п’ятсот двадцять чотири) грн. 79 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: