Постанова № 72541813, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1531/16-ц 22-ц/774/326/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/1531/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

заявник ОСОБА_1,

заінтересована особа Недайводська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року, яке ухвалено суддею Коваль Н.В. о 10 годині 11 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, посилаючись на те, що з 1997 року по 2003 рік вона проживала однією сім’єю з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за адресою: вул.Фрунзе, 37, в с.Тернуватка, Криворізького району Дніпропетровської області. За час спільного проживання, вони були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки.

У 2002 році ОСОБА_2 померла, і заявник фактично сама доглядала за господарством.

Протягом 2008-2009 років померли ОСОБА_3, ОСОБА_4

ОСОБА_5А, помер 10.11.2009 року, після чого заявник до 2013 року, ще проживала в будинку за адресою: вул.Фрунзе, 37, в с.Тернуватка, Криворізького району Дніпропетровської області, вела господарство та утримувала будинок, як власник.

З 2013 року заявник проживала за іншою адресою, періодично підтримуючи порядок в будинку за адресою : вул.Фрунзе, 37, в с.Тернуватка, Криворізького району Дніпропетровської області.

Так, як після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відсутні спадкоємці першої, другої та третьої черги, заявник має право на спадкування за законом у четверту чергу, тому вона звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Після звернення до нотаріальної контори ОСОБА_1, отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що нею не надано доказів проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш, як п’ять років, у зв’язку з чим просила суд встановити факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5, померлим 10.11.2009 року однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 01.11.1997 року до 10.11.2009 року.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, вважає, що суд вибірково взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 про те, що вона лише доглядала ОСОБА_2, а сама проживала у сусідньому селі, не відповідають дійсності, а пояснення цього ж свідка, які підтверджують заявлені вимоги не взяв до уваги. Крім того, вважає, що суд взяв до уваги лише частину пояснень свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що сини померлої вели аморальний спосіб життя та не проживали постійно у будинку, однак не взяв до уваги те, що сини ОСОБА_2 дорослі люди та мають власні засоби та місця стосовно заробітку, та їх періодична відсутність не свідчить, що вони не проживали разом із заявником.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_8.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_8.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2002 року померла ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 444607 (а.с. 6).

18.10.2008 року помер ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 244972 (а.с. 7).

25.05.2009 року помер ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 272819 (а.с. 9).

10.11.2009 року помер ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 300438 (а.с.8).

Згідно довідок Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, з 1998 по 2011 роки проживала у домоволодінні №37 по вулиці Фрунзе в с.Тернуватка Криворізького району Дніпропетровської області разом з ОСОБА_2 та її синами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тривалий час утримувала будинок і здійснила поховання всіх померлих членів цієї родини (а.с. 5,20).

Аналогічні відомості містяться в письмових заявах ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 10,11,12).

Відмовляючи в задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог про встановлення факту проживання із спадкодавцем ОСОБА_5, померлим 10.11.2009 року, однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 цього ж Кодексу у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за Законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема: звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, частина 4 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, заявнику необхідно довести не лише факт проживання за однією адресою, але й пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, заявником ОСОБА_1 не надано доказів проживання однією сім’єю із померлим ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав невірну оцінку поясненням свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_7 колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначені свідки не надали суду жодних відомостей про наявність сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Крім того, в апеляційній скарзі заявник зазначила, що всі сини ОСОБА_2 були дорослими людьми, мали власне засоби та місце заробітку, а також особисте життя, у зв’язку з чим були періодично відсутні у місці основного проживання (а.с. 79), що спростовує її доводи про пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків з одним із синів ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте. відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: