Рішення № 72541536, 28.02.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3473/17

Провадження №: 2/332/191/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого – судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу №332/3473/17 (провадження №2/332/191/18) за позовом ОСОБА_2 Анатолійовичадо ОСОБА_3, 3-я особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що позивача є власником квартири 84, розташованої в буд.42 по вул. Історичній м. Запоріжжя на підставі свідоцтва про право на спадщинуза законом від 23.11.2017 року, заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі №332/3611/16-ц від 14.12.2016 року та договору купівлі-продажу від 24.11.2017 року, на підставі якого він придбав у ОСОБА_4 ? частку вище вказаної квартири. При укладенні договору купівлі-продажу продавець ОСОБА_4 дала обіцянку щодо зняття усіх зареєстрованих в цій квартирі осіб з реєстраційного обліку, але це не було виконано та до теперішнього часу в спірній квартирі значиться зареєстрованим відповідач ОСОБА_3, який фактично в ній не проживає, рахунків за комунальні послуги не сплачує, та його місце перебування позивачу невідоме.При зверненні до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з питання зняття відповідача з реєстраційного обліку, позивачу було відмовлено з посиланням на певний порядок зняття осіб з реєстрації. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону(ст.319 ЦК України). На теперішній час фактом реєстрації відповідача у спірній квартирі, що належить позивачу на праві власності, фактично чиняться перешкоди у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном, у зв»язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду та просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог надав суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та зазначив, що факт належності спірної квартири на праві власності позивачу підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач ОСОБА_3 фактично в квартирі не мешкає протягом тривалого часу, в ній відсутні його особисті речі, та його місце перебування позивачу невідоме.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явивсяі від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, відзив на позовну заяву він не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку. З урахуванням викладеного, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечував.

Представник 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради в судове засіданняне з’явився. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином в установленому законом порядку. Через канцелярію суду представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_5 надала заяву, відповідно до змісту якої, 3-я особа проти позову не заперечує та просять здійснювати розгляд даної справи у відсутності представника третьої особи(а.с. 62).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Контституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна,позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартири № 84, розташована в буд. № 42 по вул. Історичній м. Запоріжжя. Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу ? частки квартири, посвідчений 24.11.2017 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, серія та номер 1537; свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку, серія та номер 1531, видане 23.11.2017 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_7, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя № 332/3611/16-ц від 14.12.2016 року 26.01.2017 рокуна ? частку(а.с.44-46). Таким чином, судом на підставі наданих позивачем допустимих та достовірних доказів встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником спірної квартири, яка належить йому на праві приватної власності.

З інформації, наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Запорізькій області вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 2016 року до теперішнього часу значиться зареєстрованимза адресою: АДРЕСА_2(а.с.15). Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі у той час, коли ? її частки належала колишньому співвласнику квартири ОСОБА_4. Положеннями ч.1п.1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження майна. Отже, судом встановлено, що колишній співвласник ОСОБА_4 розпорядилася через свого представника належною їй на праві спільної часткової власності ? часткою квартирою № 84 в будинку № 42 по вул. Історичній м. Запоріжжя, шляхом продажу цієї частки позивачу ОСОБА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу частки квартири від 24.11.2017 року, посвідченого в нотаріальному порядку(а.с.9-11) і останній на теперішній час є єдиними власником спірної квартири.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не є ані власником, ані співвласником спірної квартири, договір найму житла з ним не укладався і він не є членом сім»ї нового власника квартири ОСОБА_2.Згідно до вимог ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Відповідно до вимог ч.1 ст. 156 ЖК України та з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім?ї власника, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Аналіз змісту вище вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім»ї власника будинку(квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права власності на це майно.Так як житлові права членів сім’ї є похідними від прав самого власника цього житла, то припинення права власності особи на житло припиняє право членів її сім’ї на користування цим житлом.

Аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову та визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, оскільки, як зазначалося вище, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном. Передбачаючи право власника житлового будинку(квартири) на відчуження об’єкту власності у виді нерухомого майна, закон не передбачив при цьому можливості збереження права користування цим житлом колишнім власником, членів його сім’ї або інших осіб, які були раніше у ньому зареєстровані з дозволу колишнього власника. За таких обставин, суд приходить до переконання про можливість задоволення позову і усунення перешкод у здійснені позивачем ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, шляхом визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Також, при вирішенні спору по суті суд враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач в судове засідання з’явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, а тому суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до переконання про можливість задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268,274,280-282 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2(зареєстроване місце проживання: 69009, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової катки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_3(зареєстроване місце проживання: 69009, АДРЕСА_4), 3-я особа: Департамент реєстраційних послуг(місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.84, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40302133) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_5.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Заводського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області або через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03.03.2018 року.

Суддя Андрюшина Л.А.