Рішення № 72541126, 28.02.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/272/18

2/214/1287/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 лютого 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Ткаченка А.В.,

за участю: секретаря – Фастовець Ю.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу №214/272/18 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.12.2015 року виконуючи свою роботу відповідно до наряду виданого майстром ОСОБА_4, йому та слюсарю ОСОБА_5 було доручено провести обслуговування дробарки. Під час ремонту якої, він, ОСОБА_5 та майстер ОСОБА_4 почали робити обтягування кріплення траверзи дробарки. Від навантажувального троса кронштейнер зірвало та трос різко перемістився в положення по прямій лінії від чаші дробарки до лебідки і вдарив позивача по ногам в результаті чого він був травмований. Вказав, що у нещасному випадку встановлено вину як майстра ОСОБА_4 так і його, яка полягає в тому, що він не покинув небезпечну зону. Позивач з цим не згодний, оскільки не вчиняв навмисних дій по необережності, а просто не встиг відійти на відповідну відстань. Вважає, що факт відсутності його вини підтверджується і тим, що за період роботи він неодноразово виконував роботу при якій був травмований, але нещасних випадків не траплялося. Зазначив, що від нещасного випадку та його наслідків він переносить моральні страждання та переживання, які полягають в наступному: в момент нещасного випадку він переніс великий страх, біль та шок, що спричинило моральні страждання та переживання і за стан свого здоров’я та за своє майбутнє. Після нещасного випадку він був госпіталізований до КЗ «Криворізької міської лікарні №2» де проходив лікування з 17.12.2015р. по 01.03.2016р. Первинний діагноз був встановлений – відкритий перелом правої голені зі зміщенням, закритий перелом лівої малої кісті без зміщення, загальний стан його здоров’я був визначений лікарями як середній. Після проходження тривалого курсу лікування та проведення операції рішенням МСЕК йому первинно 05.04.2016 року було встановлено 65% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 2 групи, з наступним переоглядом 10 квітня 2017 року. В подальшому, при повторному огляді від 04.04.2017р. було встановлено також 65% втрати професійної працездатності та встановлено інвалідність 2 групи до 01.05.2018р. В зв'язку із нещасним випадком та наслідками викликаними нещасним випадком він був звільнений за станом здоров'я.

Вказав, що через втрату здоров’я в результаті нещасного випадку він переносить моральні страждання, оскільки після неодноразового лікування і по теперішній час переносить фізичні страждання. За висновком лікарів в нього наявний та виражений стійкий больовий синдром, порушення статичної функції та акту ходьби, тривалонезаживаючі рани нижньої правої гомілки, після травматичний деформуючий артроз, вегето дистонічний синдром правого стегна та правої гомілки, виражена кульгавість більш на праву ногу.

Суму спричиненої йому моральної шкоди він визначає в розмірі 160000 гривень, це якимось чином зможе компенсувати його страждання та переживання, надасть можливість пройти хороший курс лікування, що в свою чергу покращить його здоров'я, а звідси і моральний стан.

Тому він просив суд постановити рішення яким стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь 160 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Позивач, допитаний в судовому засіданні в якості свідка пояснив, що з 25.08.2005 року працює на ПАТ «ПІВДГЗК» та раніше виконував роботу пов’язану з обтяжкою дробарки, що входило в його обов’язки. Під час ремонту дробарки, коли стався нещасний випадок, він не встиг покинути небезпечну зону. Вважає винним у нещасному випадку майстра ОСОБА_4. Останній стояв за пультом і не проконтролював як іде трос лебідки для обтягування дробарки. Він не бачив цього, оскільки тримав ключ для обтяжки дробарки, тому через необачність майстра трос переплигнув через кронштейн та травмував його.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позовній заяві факти.

Представники відповідача в справі – Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнає з підстав вказаних у відзиві. Зазначила, що відповідно до висновків комісії за результатами розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, які викладені в Акті від 23.12.2015р. (ф. Н-5), нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Відомості про осіб дії бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку: майстер основної виробничої дільниці цеху ОСОБА_4, та дробильник цеху ОСОБА_3, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці. З Наказу ПАТ «ПІВДГЗК» №972 від 25.12.2015р. вбачається, що ОСОБА_3, в супереч нормам безпеки та вимогам Інструкції, не покинув небезпечну зону, а лише відійшов назад в напрямку кронштейну підвішування чаші. Зазначила, що вказані Акти та Накази щодо нещасного випадку позивачем не оскаржувались, а отже його вина є визнаною та не потребує додаткового доказування. ОСОБА_3 виконував обов’язки дробильника на підстав розпорядження №1417 від 10.12.2015р., який містить особистий підпис позивача про ознайомлення його з даним розпорядженням, і як наслідок свідчить про проведення інструктажу з ОП у встановленому порядку. Крім того, з пояснювальної записки ОСОБА_3 від 18.12.2015р. стосовно нещасного випадку, останній відійшов в сторону бо хотів упевнитися у фіксації ключа, а потім вже піти. Такі дії ОСОБА_3 суперечать усім вимогам безпеки. Також в акті Н-5 від 23.12.2015р. зазначено, що технічні причини настання нещасного випадку були відсутні. Тобто ушкодження здоров’я ОСОБА_3 сталося виключно через недотримання останнім вимог інструкції та порушення вимог безпеки, а отже наявність вини ПАТ «ПІВДГЗК» в ушкодженні здоров’я позивача відсутня повністю, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В ході розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про допит в якості свідка позивача – ОСОБА_3 Крім того, зобов’язано представника відповідача надати протокол від 26.04.2016 року та копію розпорядження.

Суд, вислухавши позицію позивача та його представника, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову за таких підстав.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_3, останній працював на підприємстві відповідача ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 25 серпня 2005 року по 25 квітня 2016 року. Був звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я (а.с.8-9).

На підставі розпорядження управління дробильно-транспортного комплексу ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про переміщення №1417 від 10.12.2015р., ОСОБА_3 17 грудня 2015 року виконував обов’язки дробильника (а.с.83).

Відповідно до Акту №5 від 23.12.2015р. про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, встановлено, що дробильник ОСОБА_3, слюсар ОСОБА_5 та майстер ОСОБА_4 згідно з технологічною картою приступили до підготовки виконання обтягування кріплення травези дробарки ККД 1500/180. Майстер ОСОБА_4 приступив до керування електролебідкою Q-5т, не маючи на це право. ОСОБА_3 дав команду майстру ОСОБА_4В, на натяжку тросу. Коли трос натягнувся і ключ був зафіксований, ОСОБА_6 відійшов назад в напрямку кронштейну підвішування гаші, а не покинув небезпечну зону, чим порушив вимоги інструкції з охорони праці для дробильника. Та давши команду на включення лебідки для обтяження гайки ОСОБА_4 і залишався на майданчику обслуговування для спостерігання за обтягуванням гайки М115. Від навантаження троса, кронштейн зірвало та трос різко перемістився в положення по прямій лінії від чаші дробарки до лебідки в межах майданчика обслуговування дробарки в зону знаходження ОСОБА_3, і вдарив його по ногам, в результаті чого останній був травмований та впав на майданчик обслуговування дробарки. Після чого був доставлений до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР».

В п. 7 Акту №5 від 23.12.2015р. встановлені причини настання нещасного випадку, а саме: порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів, технологічного процесу, невиконання посадових обов’язків та невиконання вимог інструкцій з охорони праці (а.с.10-15).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого У-15481/1264 КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР», ОСОБА_3 був встановлений діагноз: відкритий перелом правої голені зі зміщенням, закритий перелом лівої малої бердової кості без зміщення. Ступінь тяжкості травми – середній. Позивачу в кісті правої голені був встановлений апарат Єлізарова (а.с.27).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 05 квітня 2016 року позивачу первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 2 групи. В подальшому, при повторному огляді від 04.04.2017р. було встановлено 65% втрати професійної працездатності та встановлено інвалідність 2 групи до 01.05.2018р. (а.с.22-24).

Відповідно до Акту від 23.12.2015р. комісія у складі представників відповідача, профспілки, Фонду соціального страхування від нещасних випадків провела розслідування нещасного випадку, що стався 17.12.2015р. на ПАТ «ПІВДГЗК» з ОСОБА_3. За результатами якого, дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_3 пов'язаний з виробництвом. Комісія зазначила осіб, дії або бездіяльність яких призвела до настання нещасного випадку, а саме:

ОСОБА_4 – майстер основної виробничої дільниці. Який приступив до керування електролебідкою Q-5т не маючи на це право, та не впевнившись у відсутності працівників на майданчику обслуговування, почав виконувати обтяжку гайки кріплення дробарки, не здійснив безпосереднього керівництва охороною праці на підвідомчій дільниці, не забезпечив безпечних умов праці підлеглому персоналу, не проконтролював дотримання підлеглим персоналом правил та норм охорони праці.

ОСОБА_3 – дробильник цеху, який не покинув небезпечну зону (а.с.16-21).

Згідно протоколу №1 від 26.04.2016р., комісією з охорони праці ПАТ «ПІВДГЗК» прийнято рішення зменшити ОСОБА_3 розмір одноразової допомоги на 10%, за порушення ним вимог законодавства про охорону праці, що і було причиною травмування (а.с.84).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про встановлення вини відповідача у нещасному випадку, який стався з позивачем 17 грудня 2015 року під час виконання роботи на підприємстві. Оскільки було допущено порушення законодавства про охорону праці, а саме норми ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці», що передбачають створення підприємством безпечних і не шкідливих умов праці на робочому місці в кожному структурному підрозділі відповідно до нормативно-правових актів.

Внаслідок виробничої травми ОСОБА_3 первинно 05.04.2016 року було встановлено 65% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 2 групи. В подальшому, при повторному огляді від 04.04.2017р. було встановлено також 65% втрати професійної працездатності та встановлено інвалідність 2 групи до 01.05.2018р.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про відсутність вини підприємства в отриманні травми позивачем. Позиція представника відповідача про те, що травма була отримана позивачем внаслідок його необережності і підприємство не зобов’язано відшкодовувати моральної шкоди спростовується таким.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони даного цивільного процесу перебували в трудових правовідносинах. Виробничу травму позивач отримав під час виконання ним трудових обов’язків. Тому, судом вбачаються всі підстави для застосування в спірних правовідносинах вимог ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Суд погоджується з твердженням позивача, що саме дії відповідача, які полягають у незабезпечені на робочому місці безпечних та нешкідливих умов праці, призвели до втрати ним працездатності, інвалідності та спричинили моральні страждання і переживання.

Також враховано посилання представника відповідача на те, що одноразова допомога ОСОБА_3 була зменшена на 10% за порушення ним вимог законодавства про охорону праці, що і було причиною травмування. Зазначені обставини підтверджені Актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався на ПАТ «ПІВДГЗК» від 23.12.2015 року з пропозицією притягти ОСОБА_3 до відповідальності згідно з чинним законодавством (а.с.16-21). Зокрема, позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснював, що Акт проведення розслідування нещасного випадку від 23.12.2015 року він не оскаржував. Крім того, в пояснювальній записці ОСОБА_3 від 18.12.2015 року зазначено, що він не відійшов у сторону бо хотів упевнитися у фіксації ключа, а потім вже піти (а.с.82).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом не можуть бути прийняті посилання представника відповідача на ст. 6 Закону України «Про охорону праці», як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, серед яких здійснення контролю за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, ОСОБА_3, на підставі виданого наряду, виконував доручену йому роботу, а підприємство зобов’язано було створити на його робочому місці умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, та здійснити контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У відповідності до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, з фізичного болю, душевних страждань, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Вищевказані обставини свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, завдало йому моральні та фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя та до теперішнього часу тягнуть за собою відчуття болю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої ОСОБА_7 моральної шкоди, суд враховує обставини справи, ступень вини відповідача та ступень вини позивача дії або бездіяльність якого призвели до настання нещасного випадку.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 35000 гривень 00 копійок.

На підставі ст. 141 ЦПК України, та Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704 гривень 80 копійок.

На підставі викладеного і у відповідності зі ст. 1167 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 35 000 (тридцять п’ять тисяч) грн. 00 коп. в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_3 - зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідача: Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - місцезнаходження:50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00191000.

Суддя А.В. Ткаченко