Постанова № 72541041, 01.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1804/16-ц 22-ц/774/129/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 171/1804/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року, яке ухвалене суддею Чумак Т.А. у м. Апостолове Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" ( надалі -ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.04.2011 року між ПАТКБ «ПриватБанк» та боржником ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого, він отримав в кредит кошти у розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. 01 жовтня 2014 року позичальник ОСОБА_2 помер. Посилаючись на положення ст. 1268 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1, як спадкоємця позичальника кредитну заборгованість у сумі 9278,57 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В доводах апеляційної скарги представник позивача зазначає, що не отримання відповідачем, як спадкоємцем боржника свідоцтва про право на спадщину не позбавляє кредитора права задоволення вимог в межах вартості спадкового майна.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як видно з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 13.04.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.4).

ОСОБА_2 помер 01.10.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого 07 жовтня 2014 року (а.с.32).

За позичальником ОСОБА_2 станом на 01 липня 2016 року існує заборгованість по кредитному договору у розмірі 9278,57 грн.( а.с.6).

ПАТ КБ «Приват Банк» 04 січня 2016 року направив претензію кредитора до Апостолівської державної нотаріальної контори, в якій позивач просив повідомити чи заводилась спадкова справа після померлого боржника ОСОБА_2 включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину (а.с.33).

З відповіді Зеленодольської державної нотаріальної контори від 05 лютого 2016 року видно, що в даній конторі за заявою спадкоємця ОСОБА_1 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2, який до дня смерті був зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.43).

Відмовляючи ПАТ КБ «Приват Банк» в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог, не надано доказів наявності спадкового майна, яке було прийнято відповідачем після смерті ОСОБА_2 та його розмір.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частинами 1,3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Згідно відповіді Зеленодольської державної нотаріальної контори за вих.№29/01-16 від 05.02.2016 року що до претензії кредитора ПАТ КБ «Приват Банк», спадкоємцем померлого 01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1,який прийняв спадщину, але за отриманням свідоцтва про право на спадщину не звертався ( а.с.43).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

У відповідності до положень ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вимога може бути пред’явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.

З’явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов’язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Як видно з матеріалів справи строк дії виданої ОСОБА_2 01 серпня 2013 року кредитної картки встановлений до грудня 2016 року ( а.с.88). До часу смерті ОСОБА_2 активно користувався карткою, що свідчить розрахунок заборгованості ( а.с.5-7).

Із претензією кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до нотаріальної контори 04 січня 2016 року, тобто під час дії кредитного договору ( а.с.33).

ПАТ КБ «ПриватБанк» 04 травня 2016 року звернувся до спадкоємця боржника ОСОБА_1 з листом - претензією про погашення заборгованості спадкодавця ( а.с.44).

Строк дії укладеного кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та спадкодавцем ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця не закінчився.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2. помер 01 жовтня 2014 року.

ПАТ КБ «ПриватБанк», як кредитор, заявив вимоги до спадкоємця померлого боржника шляхом направлення претензії кредитора на адресу нотаріуса у січні 2016 року та спадкоємця 04 травня 2016 року, отже, із дотриманням строків встановлених ст.1281 ЦК України.

Тому вимоги кредитора до спадкоємця, є обґрунтованими, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину подавши відповідну заяву до нотаріальної контори ( а.с.43).

Тому, з нього на користь позивача підлягає стягненню боргові зобов’язань спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

Колегією суддів перевірено наданий позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_2, проте, повністю погодитися із ним не може.

Як видно з матеріалі справи, ОСОБА_2 помер 01 жовтня 2014 року, отже подальше нарахування заборгованості за відсотками не відповідає вимогам законодавства. Станом на час смерті боржника, згідно розрахунку існувала поточна заборгованість за кредитом 9365,05грн., прострочена заборгованість 274,54 грн., заборгованість за відсотками - 816,72 грн. ( а.с.6).

З урахуванням платежів проведених після смерті позичальника 07.10.2014,14.10.2014,11.11.2014,28.04.2015р. на загальну суму 1208,73 грн., розмір заборгованості, який підлягає стягненню зі спадкоємця буде становити 9247,58 грн., виходячи з розрахунку ( 9365,05 грн.+274,54 грн.+816,72 грн. – 1208,73).

Посилання суду першої інстанції про недоведеність позивачем обсягу спадкової маси не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Оскільки не бажання спадкоємців повідомити кредитора про обсяг успадкованої маси, що відповідно із вимогами ст. 1282 ЦК України є їх обов’язком.

Згідно вимог ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено із порушення вимог матеріального права, тому підлягає скасуванню на підставі положення п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягненню зі спадкоємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 9247,58 грн., в межах вартості успадкованого майна.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом та при поданні апеляційної скарги позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачував судовий збір у загальному розмірі 2893,80 грн.( 1378+1515,80), який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року у справі за скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, як зі спадкоємця ОСОБА_2, який помер 01 жовтня 2014 року, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2013 року у розмірі 9247,58 грн., в межах вартості успадкованого майна та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2893,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: