Постанова № 72541012, 01.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4051/16-ц 22-ц/774/224/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа 215/4051/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар - Євтодій К.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року, ухваленого суддею Лиходєдовим А.В. у місті Кривому Розі

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працюючи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці з 14.08.1965 року по 30.04.2002 року, її чоловік ОСОБА_4 отримав професійне захворювання, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивач вважає, що смертю чоловіка від отриманого професійного захворювання, їй спричинено моральну шкоду, а тому просила стягнути на її користь з ПрАТ «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 275600 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на її користь у відшкодування моральної шкоди 160000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди. Зокрема судом не враховано, що смерть потерпілого настала у зрілому віці 76 років. Професійне захворювання йому встановлено вперше через сім років після звільнення у зв'язку із виходом на пенсію. Також судом проігноровано, що крім дружини із вимогами про стягнення моральної шкоди з підприємства відповідача звернулись дві доньки померлого, на користь яких також стягнуто моральну шкоду та виплачено за рішенням суду одній, з них 100000грн. Розмір моральної шкоди, стягнутий судом не відповідає засадам розумності та справедливості.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з оглядуна наступне.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 працював: з 14.08.1965 р. по 24.11.1972 р. електрослюсарем з ремонту електрообладнання дробильної фабрики; з 24.11.1972 р. по 01.02.1974 р. електромеханіком зміни дробильної фабрики; з 01.02.1974 р. 01.10.1976 р. начальником зміни дробильної фабрики; з 01.10.1976 р. по 30.04.2002 р. майстром основної виробничої дільниці дробильної фабрики ПрАТ «Північний ГЗК». При цьому, підпадав під дію на організм пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала ГДР внаслідок недосконалого технологічного процесу і фізичного зносу технологічного обладнання фабрики (а.с. 7-8, 10-11). Працюючи протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, ОСОБА_4 отримав професійні захворювання та висновком МСЕК від 18.11.2009 р. йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 %, з яких: 25% по сидеролікозу первинно, та 15% - по тугуватості повторно на безстроковий термін (а.с. 12).

З дослідженого в судовому засіданні акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 23.09.2009 р. слідує, що позивачу встановлено діагноз: 1) сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого-другого ступеню; 2) нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеню, зліва другого ступеню. Також визначено винуватість керівництва підприємства - відповідача, в порушенні законодавства про охорону праці. (а.с. 10-11).

Відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 21.02.2013 року - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років (а.с. 13).

Згідно протоколу патологоанатомічного дослідження № 26 від 21.02.2013 р. КЗ «Криворізька міська лікарня № 7» було встановлено причину смерті, а саме: злоякісне новоутворення бронху верхньої долі лівої легені (а.с.16-17).

Згідно з довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії АА № 0000057 від 16.10.2013 р. встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з отриманим професійного захворювання (а.с. 14).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право для відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю чоловіка, через отримане ним професійне захворювання на підприємстві відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, також погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, заподіяної члену сім'ї померлого.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

На думку колегії, суд першої інстанції дійшоввірного висновку, що відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, як сину померлого, оскільки у зв'язку зі смертю чоловіка від профзахворювання, він переносить моральні страждання, у зв'язку із втратою рідної людини, змінився ритм його життя, втрата ,яка не може бути відновлена.

Колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача, щодо відсутності обов'язку ПрАТ «ПівнГЗК» відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Факт смерті потерпілого ОСОБА_4 від професійного захворювання, встановлений медичним висновком. В свою чергу, факт отримання професійного захворювання через тривалу роботу протягом 35 років на підприємстві відповідача через дією шкідливих факторів, концентрація яких перевищувала гранично допустиму концентрацію, встановлено Актом розслідування професійного захворювання. Отже між смертю потерпілого ОСОБА_4та його роботою на виробництві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» встановлений причинний зв'язок, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

У зв'язку з чим доводи апеляційного скарги про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: