Рішення № 72540864, 23.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8193/17

2/310/448/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

23 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом військової частини А0998 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, посилаючись на наступні обставини.

Позивач вказав, що відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України військова частина А0998 є юридичною особою, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України, має гербову печатку та здійснює діяльність в сфері оборони.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 28 серпня 2015 року був призваний до Збройних Сил України по мобілізації. Наказом командира військової частини від 28 серпня 2015 року № 199 відповідача було зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначений на посаду телефоніста-лінійного наглядача.

21 вересня 2015 року молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив військову службу, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною 1 статті 408 КК України.

Наказом командира військової частини (польова пошта В4680) від 22 квітня 2015 року №1826 виплата грошового забезпечення молодшому сержанту- Лобеєву В.П. призупинена з 17 березня 2015 року.

Позивач вказав, що в період, починаючи з 11 дня самовільного залишення частини і до дня видання наказу командиром військової частини-польова пошта В4680, про призупинення виплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення, розмір якого складає 2564,80 гривень.

Відповідно до акту фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини А0998 аудиторського звіту від 29 грудня 2016 року №234/5 проведеного Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту фінансового контролю, фінансового аудиту та аудиту відповідності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року молодший сержант ОСОБА_1 має заборгованість перед військовою частиною у розмірі 2564,80 гривень.

Представник позивача вказав, що самовільне залишення відповідачем військової частини призвело до отримання ним грошового забезпечення за період невиконання покладених на нього обов'язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог, і що не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав. Тому суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України», статті 10 Закону України «Про оборону України», пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №406/2011 передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та яким здійснюється управління військовим майном, у тому числі, закріплення військового майна за військовими частинами.

Військова частина А0998 у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади.

Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України військова частина А0998 є юридичною особою, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України, мас гербову печатку та здійснює діяльність в сфері оборони.

Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року №113-VIII, який набув чинності 20 січня 2015 року, в Україні з 20 січня 2015 року діє особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» встановлено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після

Встановлено, що ОСОБА_1 28 серпня 2015 року був призваний до Збройних Сил України по мобілізації.

Згідно наказу командира військової частини-польова пошта В4680 (по стройовій частині) від 28 серпня 2015 року № 199 відповідача зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначений на посаду телефоніста-лінійного наглядача.

Судом встановлено, що 21 вересня 2015 року молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив військову службу, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 408 КК України.

Відповідно до пункту 34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини-польова пошта В4680 від 22 квітня 2015 року №1826 виплата грошового забезпечення молодшому сержанту- Лобеєву В.П. призупинена з 17 березня 2015 року, в період починаючи з 11 дня самовільного залишення частини і до дня видання наказу командиром військової частини-польова пошта В4680 про призупинення виплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 2564,80 гривень.

Відповідно до акту фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини А0998 аудиторського звіту від 29 грудня 2016 року №234/5, проведеного Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту фінансового контролю, фінансового аудиту та аудиту відповідності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року молодший сержант ОСОБА_1 має заборгованість перед військовою частиною-польова пошта В4680 в сумі 2564,80 гривень.

В ході судового розгляду встановлено, що самовільне залишення молодшим сержантом ОСОБА_1 військової частини призвело до отримання ним грошового забезпечення за період невиконання покладених на нього обов'язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі.

Відповідно до вимог статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з пункту 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Пунктом першим статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій нанесені збитки (майнова шкода) в результаті порушення її громадянських прав, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття майна або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином суд, оцінивши усі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги законними та обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600 грн.

На підставі ст. ст. 1166, 1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов військової частини А0998 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А0998 (81000 Львівська область, місто Яворів, вулиця Івана Хрестителя, ЄДРПОУ 07652444, р/р 35212060005499) безпідставно набуте майно, а саме кошти у розмірі 2564 (дві тисячі п»ятсот шістдесят чотири гривні), 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот гривень), 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 березня 2018 року.

Суддя: