Ухвала суду № 72540640, 26.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/1063/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І.В.,

суддів – Крегула М.М., Животова Є. Г.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження 11- сс / 777 / 124 / 18,

за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Міжгірського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором Міжгірського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_3 (далі – прокурор) клопотання слідчого СВ Міжгірського ВП Хустського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів щодо підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України кримінального правопорушення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, 25, Міжгірського району Закарпатської області, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, раніше не судимого.

Цією ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Відповідно до ст. 194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_2 покладено наступні обов’язки:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Визначено строк дії ухвали в частині покладених на ОСОБА_2 обов’язків – два місяці, починаючи з 09.02.2018.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 09 лютого 2018 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшло погоджене із прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні вказується на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 14 грудня 2017 року приблизно о 17-ій години 30 хвилин, ОСОБА_2 як водій легкового транспортного засобу марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, рухаючись по автодорозі «Хуст-Долина», зі сторони с. Майдан Міжгірського району Закарпатської області, у напрямку до смт. Міжгір’я, проїжджаючи ділянку дороги в с. Сойми Міжгірського району Закарпатської області біля будинку № 267, де відсутня дорожня розмітка, у темну пору доби, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху, діючи самовпевнено та самонадіяно, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не вжив заходів до своєчасного застосування екстренного гальма, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, 05.09.1995 р. н, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, 255, Міжгірського району Закарпатської області, який рухався біля узбіччя автодороги у напрямку до смт. Міжгір’я, в результаті чого, пішохід отримав згідно висновку судово-медичної експертизи № 423 від 25.01.2018 тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння і які відповідно до п. п. 2.1.3 (м, о) Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 26 від 24.01.2018 водій ОСОБА_2 порушив передбачені п. п. 12.3, 193 Правил дорожнього руху України вимоги. При цьому, слідчий вказує на те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України кримінального правопорушення, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про факт ДТП, що викладено в рапорті оперативного чергового Міжгірського ВП ГУНП в Закарпатській області; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.12.2017; показами підозрюваного ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; висновками судової автотехнічної експертизи № 26 від 24.01.2018, судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 25 від 24.01.2018, судово-медичної експертизи № 423 від 25.01.2018; протоколом слідчого експерименту від 23.01.2018. Разом із тим, слідчий посилається на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, постійного місця роботи та проживання не має, а за місцем реєстрації, яким є Одеська область, не проживає, про що свідчать відповідні наявні в матеріалах кримінального провадження довідки. Тому слідчий вважає, що існують ризики можливого переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу шляхом погроз на учасників кримінального провадження, зокрема, на потерпілого ОСОБА_5 через усвідомлення своєї вини та небажання останнього примиритися з ним, а також на свідка ОСОБА_8, який був безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у зв’язку з чим, застосування щодо підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вказаним вище ризикам. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що слідчим та прокурором не доведено необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 найсуворішого за видом запобіжного заходу – тримання під вартою. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення з необережності, дані про його особу – раніше не судимий, позитивно характеризується, перебуває у цивільному шлюбі, виховує дітей, має житло, а також наявність ризиків щодо можливого незаконного впливу ОСОБА_2 на учасників кримінального провадження, переховування від органів досудового розслідування, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання з покладенням передбачених п. п. 1, 2 та 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов’язків.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки обраний підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання є занадто м’яким. Посилається на те, що, постановляючи судове рішення, слідчий суддя не в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, зокрема, те, що передбачене ч. 2 ст. 286 КК України кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів і за вчинення такого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Разом із тим, посилається на те, що фактичним місцем проживання ОСОБА_2 на даний час є с. Репинне-Сухий, 25, Міжгірського району, де він проживає разом із сім’єю у тимчасово найманому будинку, що підтверджується довідкою виконкому Репинської сільської ради № 28 від 28.02.2018, а місцем його реєстрації, відповідно до даних паспорту серії КК 042587, виданого 31.06.1998 Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, є с. Вікторівка, вул. Івана Франка, 58, Березівського району Одеської області, де ніколи не він проживав і не проживає, що підтверджується довідкою виконкому Вікторівської сільської ради від 11.01.2018 № 50/02-12, що у свою чергу свідчить про наявність ризику можливого переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду шляхом залишення місця фактичного проживання та направлення до місця реєстрації. Крім того, вказує на те, що існує ризик незаконного впливу ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_5, з яким він на даний час не примирився та якому не відшкодував у повній мірі завдані збитки, а також на свідка ОСОБА_8, який був єдиним і безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце. Тому, прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення підозрюваного ОСОБА_2, який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, неявка якого, з урахуванням положень ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При прийнятті рішення про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, апеляційний суд враховує те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурор повідомлений належним чином, а також клопотання прокурора про розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

З журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймав підозрюваний ОСОБА_2, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог ст. 193 КПК України.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України кримінального правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні наступними доказами: повідомленням про факт ДТП, що викладено в рапорті оперативного чергового Міжгірського ВП ГУНП в Закарпатській області; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.12.2017; показами підозрюваного ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; висновками судової автотехнічної експертизи № 26 від 24.01.2018, судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 25 від 24.01.2018, судово-медичної експертизи № 423 від 25.01.2018; протоколом слідчого експерименту від 23.01.2018.На підставі вказаних доказів слідчий виніс повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке 06 лютого 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, йому вручено.

З урахування обґрунтованої підозри ОСОБА_2 слідчий суддя прийшов до висновку про те, що слідчим та прокурором доведено і наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків (можливого незаконного впливу ОСОБА_2 на учасників кримінального провадження, переховування від органів досудового розслідування, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином), із яким також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Колегія суддів також вважає, що, обґрунтовуючи висновок про те, що слідчий та прокурор не довели, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з необережності, а також на дані про особу підозрюваного – раніше не судимий, позитивно характеризується,перебуває у цивільному шлюбі, виховує дітей, має житло.Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує й те, що до апеляційної скарги не додано і в матеріалах судового провадження відсутні які-небудь переконливі дані про те, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам; що обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та його тяжкість, не свідчать про те, що при застосуванні щодо підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, ОСОБА_2 буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чивчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, колегія суддів також враховує і те, що характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, не може вважатися достатньою та безумовною підставою для взяття його під варту.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим суддею обґрунтовано визнано, що слідчий та прокурор не довели, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, у зв’язку з чим, слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були враховані як вищенаведені обставини та вимоги кримінального процесуального закону, так і дані про особу ОСОБА_2, а тому, висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв’язку з чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими, а застосований щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання – достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що, постановляючи судове рішення, слідчий суддя не в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, зокрема, те, що передбачене ч. 2 ст. 286 КК України кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів і за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, - колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, оскільки при обранні щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу слідчим суддею було враховано й тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги про наявність ризику можливого переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду шляхом залишення місця фактичного проживання та направлення до місця реєстрації, оскільки фактичним місцем проживання ОСОБА_2 на даний час є с. Репинне-Сухий, 25, Міжгірського району, де він проживає разом із сім’єю у тимчасово найманому будинку, що підтверджується довідкою виконкому Репинської сільської ради № 28 від 28.02.2018, а місцем його реєстрації, відповідно до даних паспорту серії КК 042587, виданого 31.06.1998 Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, є с. Вікторівка, вул. Івана Франка, 58, Березівського району Одеської області, де він ніколи не проживав і не проживає, - колегія суддів відхиляє як такі, що не свідчать про те, що для запобігання такого ризику буде недостатнім застосування щодо ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає що такі не підтверджені якими-небудь переконливими доказами, визнає їх припущеннями, оскільки, як убачається з довідки Вікторівської сільської ради, ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає і ніколи не проживав.

У зв’язку з наведеним, як такі, що не знайшли свого підтвердження, не підтвердженні жодними переконливими доказами та не впливають на висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, а також не свідчать про те, що застосування щодо підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вищенаведених ризиків, - колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що існує ризик незаконного впливу ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_5, з яким він на даний час не примирився та не відшкодував у повній мірі завдані збитки, а також на свідка ОСОБА_8, який був єдиним і безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце

Відхиляючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд, окрім вищенаведеного, враховує те, що прокурором не надано будь-яких даних, які б свідчили про те, що з часу застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, він не виконував покладені на нього обов’язки чи вчиняв дії, на які вказується в клопотанні та апеляційній скарзі як на ризики. При цьому, колегія суддів враховує і наявні в матеріалах судового провадження дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, зокрема, те, що останній раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем реєстрації не приживає і ніколи не проживав, має сім’ю, згідно обліків Міжгірського РС ГУДМС в Закарпатській області паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався, на обліках при наркологічному, психіатричному кабінетах та протитуберкульозному відділенні не перебуває, - і вважає їх такими, що не свідчать про неможливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує й те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 направлено на розгляд до Міжгірського районного суду, що свідчить про те, що досудове слідство в справі завершено.

На інші доводи в обґрунтування апеляційної скарги, і які б могли свідчити про незаконність судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується.

Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону на підозрюваного ОСОБА_13 покладено передбачені п. п. 1, 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов’язки та визначено строк їх дії.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв’язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що до апеляційної скарги не додано будь-яких клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи свідчити про незаконність таких висновків; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 405, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор Міжгірського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :