Рішення № 72538685, 19.02.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5037/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря Вареніченко В.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, пені та суми інфляційного збільшення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, недоліки якої були усунуті додатковою заявою від 10 листопада 2017 року, до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», в якому вказав, що 06 серпня 2013 року з ним сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його застрахованого у відповідача транспортного засобу. Листом від 08 січня 2014 року відповідач повідомив його про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у зв’язку із вказаним ДТП в сумі 32045, 72 грн. Позивачем були надані відповідачу усі необхідні документи та реквізити для оплати, проте відповідач до теперішнього часу не виплатив суму страхового відшкодування, тому він вимушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав. Просив поновити йому строк на звернення із цим позовом до суду, посилаючись на проживання в зоні проведення антитерористичної операції та активних бойових дій, стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 32045,72 грн., компенсацію у зв’язку з інфляцією за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 69766,74 грн., а також, посилаючись на норми ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 01 січня 2014 року по 01 січня 2015 року суму в розмірі 350900,63 грн.

Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 10.11.2017 року у справі було відкрито провадження та визначено предмет позову – захист прав споживачів, що випливають з договору страхування.

Під час розгляду справи було визначено предмет позову - стягнення суми страхового відшкодування, пені та суми інфляційного збільшення заборгованості. Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 110 ЦПК України (в редакції, що діяла на час подання позову) позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди, а ДТП, в якому постраждало майно позивача сталося в Червоногвардійському районі м. Макіївки, зазначена справа підсудна Червоногвардійському районному суду м. Макіївки та відповідно до Розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 її розгляд здійснюється Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області.

Позивач ОСОБА_1, в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце його проведення відповідач повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того надав заяву, в якій просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

З’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, поданими на їх підтвердження, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Судом встановлено, що 06 серпня 2013 року о 22:25 год. у Червоногвардійському районі м. Макіївка Донецької області на перехресті вул. Тайожна та вул. Табунова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки: ГАЗ-24, державний номерний знак 16775ЕН під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та марки «HYUNDAI ACCENT», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу, внаслідок чого пошкоджено автомобіль HYUNDAI ACCENT. Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області № 271/4533/13-п від 23.08.2013 року винним у скоєнні ДТП визнаний водій автомобіля марки ГАЗ-24, державний номерний знак 16775ЕН, ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (надалі – ПрАТ «УОСК»). Наведене підтверджується матеріалами справи, а саме копіями довідки № 483865 ОДАІ Макіївського ГУ, постанови Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 серпня 2013 року та полісу № АС/6099372 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім’я страхувальника ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.ст. 3-5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ «УОСК» та ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ-24, державний номерний знак 16775ЕН, була застрахована відповідачем, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), визначений у розмірі 50 000,00 грн.

12 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УОСК» із заявою про відшкодування матеріальних збитків та 08 січня 2014 року за вих. № 60 отримав повідомлення про прийняте рішення щодо виплати йому страхового відшкодування в розмірі 32045,72 грн., що підтверджується копією вказаного повідомлення, яке долучено до позовної заяви.

Разом з тим, суд відхиляє посилання позивача, що відповідачем було застраховано автомобіль ОСОБА_1, оскільки судом встановлено, що відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_2 – особи винної в дорожньо-транспортній пригоді, під час якої була нанесені шкода майну позивача.

На підставі пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі якщо заява про страхове відшкодування чи інші документи необхідні для прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку (п. 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З позовної заяви та заяви відповідача про застосування позовної давності вбачається, що сторони визнають обставини щодо того, що заява про страхове відшкодування від позивача надійшла до відповідача 12.08.2013 року, страхове відшкодування в сумі 32045,72 грн. мало бути сплачено ОСОБА_1 до 13.11.2013 року, проте на час подання даного позову виплачено не було, чим були порушені майнові права ОСОБА_3

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, з агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Оскільки відповідачем ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» не було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, заяву про страхове відшкодування відповідач отримав 12.08.2013 року, а законом встановлено строк виконання зобов’язання, а саме: прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплати його має відбутися не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, суд дійшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах перебіг позовної давності почався зі спливом строку виконання зобов’язання, а отже 13.11.2013 року та сплив 13.11.2016 року до вимог про стягнення заборгованості за основним зобов’язанням, 13.11.2014 року до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, з 3 квітня 1993 року має зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією паспорту, долученого до матеріалів справи.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Макіївка Донецької області віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053». Відповідно до даних розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. м. Макіївка Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Постановою Національного Банку України від 6 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» зазначено наступне: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року N 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом", розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року N 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", та Правлінням Національного банку України постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Згідно з інформацією, викладеної у листі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 22.07.2014 року № 522-31/205, у зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій в зоні АТО, відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області, зокрема м. Макіївки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», який набрав чинності 20.08.2014 року, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд, зокрема цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи наведене, зокрема те, що позивач у справі проживає в населеному пункті, на території якого з 14.04.2014 року – в період перебігу строку позовної давності, проводиться антитерористична операція та органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, банки та відділення поштового зв’язку призупинили свою діяльність, суд дійшов до висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх порушених прав, а отже порушене право позивача підлягає захисту судом та з відповідача на користь позивача слід стягнути страхове відшкодування в сумі 32045,72 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення заборгованості за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 69766,74 грн. та пені за період з 01 січня 2014 року по 01 січня 2015 року в розмірі 350900,63 грн. суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 9 ст. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 4, 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК). При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем обраховано інфляційне збільшення заборгованості за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 69766,74 грн. Проте судом перевірено порядок такого нарахування, який вираховується в межах заявлених вимог за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляціїСічень 2014 — Вересень 2017100.2 100.6 102.2 103.3 103.8 101 100.4 100.8 102.9 102.4 101.9 103 103.1 105.3 110.8 114 102.2 100.4 99 99.2 102.3 98.7 102 100.7 100.9 99.6 101 103.5 100.1 99.8 99.9 99.7 101.8 102.8 101.8 100.9 101.1 101 101.8 100.9 10 1.3 101.6 100.2 99.9 102221.6232 045.7271 019.7238 974.00Всього: 38 974.00

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційне збільшення заборгованості за основним боргом за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 38974 грн. 00 коп. В задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 30792 грн. 74 коп. слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України N 1023-XII «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Проте, аналізуючи судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування щодо поширення норм Закону N 1023-XII «Про захист прав споживачів» на правовідносини, що регулюються Законом N 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Верховний Суд України в своєму листі зазначив про необхідність враховувати сферу дії зазначених законів.

Так, у преамбулі Закону N 1023-XII зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Закон N 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У ст. 1 цього Закону визначено, що страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Тобто цей Закон направлений на захист життя, здоров'я та майна третіх осіб.

Відповідно, Закон N 1023-XII «Про захист прав споживачів», що регулює відносини, які випливають із договорів купівлі-продажу (виконання робіт, надання послуг) та спрямовані на задоволення виключно особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, не може поширюватися на правовідносини, що випливають із Закону N 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» задоволенню не підлягають, оскільки спірні правовідносини, що склалися між сторонами не підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів».

Отже в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 350900 грн. 63 коп. слід відмовити.

У зв’язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати, пов’язані із сплатою судового збору у розмірі 251 (двісті п’ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Визнати причини пропуску ОСОБА_4 строку позовної давності поважними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, пені та суми інфляційного збільшення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 32045 грн. 72 коп., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 38974 грн. 00 коп., а всього 71019 (сімдесят одна тисяча дев’ятнадцять) гривень 72 копійки.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 30792 грн. 74 коп. та пені у розмірі 350900 грн. 63 коп., а всього в сумі 381693 (триста вісімдесят одна тисяча шістсот дев’яносто три) гривні 37 копійок – відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 251 (двісті п’ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення – 01 березня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2; відповідач: приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ЄДРПОУ 23734213.

Суддя