Рішення № 72538291, 03.03.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5421/17

2/264/270/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"03" березня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що є власником квартири № 57 у будинку №23, розташованого по вулиці Первомайська в м.Маріуполі Донецької області на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2008 року. У вказаній квартирі також зареєстрована дочка позивачки - відповідачка по справі ОСОБА_2, яка за вказаною вище адресою тривалий час з 2014 року не проживає, не сплачує комунальні послуги та не приймає участі в утриманні будинку. В квартирі не знаходиться ніяких особистих речей відповідачки. Просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала вимоги, просила позов задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 03.03.2018 року ухвалено рішення проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 2525 від 17.06.2008 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджено витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно за № 19331573 від 26.06.2008 року виданим МКП «Маріупольське БТІ».

З викладеного суд дійшов висновку про те, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_2, а отже, наділена повноваженнями звернення до суду з будь-яких питань, що пов’язані з володінням та користуванням цим майном.

З письмових матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно акту №199 від 28.02.2018 року, складеного головою КСН Селища «Каменськ» встановлено, що відповідачка по справі зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак не проживає за вказаною адресою.

За ст. 71 ЖК України суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені

строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачка не проживає в в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2014 року, вона втратила право користування цим житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 280-281 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Н. В. Литвиненко