Рішення № 72537731, 19.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 р. м. Чернівці справа № 824/1014/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство"

до Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування припису.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" (далі - позивач, ДП “Чернівецьке лісове господарство”) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 Припису №34 від 29.09.2017 р. виданого Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області у період з 05.09.2017 р. по 28.09.2017 р. проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство". За наслідками перевірки складено акт №447 від 28.09.2017 р. на підставі якого винесено припис №34 від 29.09.2017 р., пунктом 3 якого зобов`язано позивача проводити спеціальне використання природних ресурсів на території заказника загальнодержавного значення “Цецино” на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 12, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.

Із вказаними вимогами припису позивач не погоджується, оскільки ним здійснювалися заходи з поліпшення якісного складу лісів, які не відносяться до спеціального використання лісових ресурсів і відповідно не потребують оформлення лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області (далі - відповідач) позов не визнала, подала до суду письмовий відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову повністю. Відповідач у відзиві зазначив, що за результатами планової перевірки, яка була проведена у період з 05.09.2017 р. по 28.09.2017 р., виявлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме у 2016 р. здійснено ліквідацію захаращеності на території заказника загальнодержавного значення “Цецино” у відповідних кварталах та виділах Ревнянського лісництва, без відповідного ліміту на проведення рубок на території природо-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони, а також без відповідного дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

До початку судового розгляду справи по суті позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачем надано заперечення в порядку передбаченому ст. ст. 163-164 КАС України.

07.02.2018 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018 р.

Під час судового розгляду справи по суті, представники позивача позовні вимоги з підстав визначених у позовній заяві підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача протягом судового розгляду справи по суті позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Державне підприємство “Чернівецьке лісове господарство” (60411, вул. Головна, буд. 25, с. Валя Кузьмина, Глибоцький р-н, Чернівецька обл., код ЄДРПОУ 00274453) зареєстроване як юридична особа 23.02.1998 р.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний); лісопильне та стругальне виробництво; будівництво доріг і автострад ( а.с. 20-24).

Судом встановлено, що у період з 05.09.2017 р. по 28.09.2017 р. посадовими особами відповідача проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, за результатами якої складено акт перевірки вх. №447 від 28.09.2017 р. (а.с. 8-18).

Проведеною перевіркою в т.ч. встановлено порушення вимог законодавства у Ревнянському лісництві, а саме:

- п. 9) квартал 25 виділ 6 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 25,0 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 88 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою пройдена, заготовлена ліквідна деревина вивезена. На даній ділянці за участі працівників ДП “Хотинський лісгосп”, ДП “Чернівецький лісгосп” повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня, в двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 98 шт. (в тому числі неліквід 21 дерево із наявною неліквідною деревиною біля пенька). Комісійно встановлено, що обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 року та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук, клен (перелікова відомість № 2 додається до акту перевірки);

- п. 10) квартал 24 виділ 2 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 81,0 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино”. На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 60 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою пройдена, заготовлена ліквідна деревина вивезена. На даній ділянці працівниками ДП "Хотинський лісгосп", ДП “Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір зрубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня, в перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 231 шт. (в тому числі неліквідною деревиною із наявною неліквідною деревиною біля пенька). Комісійно встановлено, що обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 року та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук, граб, клен (перелікова відомість № 3, 3а додається до акту перевірки);

- п. 11) квартал 21 виділ 7 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 57.0 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 69 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою пройдена, заготовлена ліквідна деревина вивезена. На даній ділянці за участі працівників ДП "Сторожинецький лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня в двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 45 шт. Комісійно встановлено, шо обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 року та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук, граб, дуб, клен (перелікова відомість № 4 додається до акту перевірки);

- п. 12) квартал 25 виділ 1 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 5,0 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 6 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою закінчена заготовлена ліквідна деревина вивезена. На даній ділянці за участі працівників ДП “Сторожинецький лісгосп”, ДП “Чернівецькій лісгосп” повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня, в двох перпендикулярних напрямках з визначенням середньою значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 2 шт. Комісійно встановлено, що обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 р. та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук, дуб (перелікова відомість №5 додається до акту перевірки);

- п. 13) квартал 25 виділ 8 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 6,5 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що піддягає вирубуванню 11 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою пройдена на всій площі, заготовлена ліквідна деревина вивезена. На даній ділянці за участі працівників ДП "Сторожинецький лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри проводились за фактичним зрізом пня, в двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 14 шт. Комісійно встановлено, то обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 р. та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук (перелікова відомість №6 додається до акту перевірки);

- п. 14) квартал 23 виділ 4 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 25,3 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 92 м куб. Квартал 23 виділ 3 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 3.3 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 15 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою пройдена на всій площі заготовлена ліквідна деревина вивезена. На даній ділянці за участі працівників ДП "Сторожинецький лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри природи проводився за фактичним зрізом пня, у двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 49 шт. Комісійно встановлено, що обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 р. та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук (перелікова відомість № 7 додається до акту перевірки);

- п. 15) квартал 23 виділ 1 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 28,8 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 111 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою завершена, заготовлена ліквідна деревина вивезена з лісосіки. На даній ділянці за участю працівників ДП "Хотинський лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою природи проведено замір пнів зрубаних дерев. Замір проводився за фактичним середові зрізом пня, у двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 60 шт. (в тому числі неліквід 11 дерев із наявною неліквідною деревиною біля пенька). Комісійно встановлено, що обліковані пеньки зрубаних дерев звалені в період 2016 р. та позначені відпускним клеймом на кореневих лапах. Дерева породи бук (перелікова відомість №8 додається до акту перевірки);

- п. 16) квартал 21 виділ 1 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 15.0 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №51 від 15.03.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 32 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою завершена, деревина з лісосіки вивезена. На даній ділянці працівниками ДП "Хотинський лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня, у двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 17 шт. (в тому числі, неліквід 9 дерев із наявною неліквідною деревиною біля пенька). Дерева породи бук (перелікова відомість № 9 додається до акту перевірки);

- п. 17) квартал 21 виділ 6 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 8.6 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №51 від 15.03.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 19 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою завершена, деревина з лісосіки вивезена. На даній ділянці працівниками ДП "Хотинський лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір пнів вирубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня, у двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 18 шт. Дерева породи бук, (перелікова відомість № 10 додається до акта перевірки);

- п. 18) квартал 21 виділ 2 - ліквідація захаращеності 2016 р. на площі 17.0 га. Заказник загальнодержавного значення "Цецино". На дану рубку виписаний лісорубний квиток №17 від 04.01.2016 р. Загальна кубомаса, що підлягає вирубуванню 32 м куб. Ділянка в натурі остовблена, позначена візирами, рубкою завершена, ліквідна деревина вивезена з місця рубки. На даній ділянці працівниками ДП "Хотинський лісгосп", ДП "Чернівецький лісгосп" повіреною рулеткою проведено замір пнів зрубаних дерев. Заміри проводився за фактичним зрізом пня, в двох перпендикулярних напрямках з визначенням середнього значення. Загальна кількість облікованих пнів зрубаних дерев становить 9 шт. Дерева породи бук (перелікова відомість № 11 додається до акту перевірки).

Як зазначено у акті перевірки, відповідно до ст. 67 Лісового кодексу України на вищевказаних ділянках здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів. Земельні ділянки призначені в рубку з порушенням ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природною середовища, а також без відповідного дозволу що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст. 19 Лісовою кодексу України, ст. 12, 40 Закону України "Про охорону навколишньою природного середовища" ст. 9-1, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Судом встановлено, що акт перевірки вх. №447 від 28.09.2017 р. уповноваженими особами позивача не підписано (а.с. 8 - 17).

Як зазначено у позовній заяві, не погоджуючись із висновками комісії, які зазначені в акті перевірки, позивач подав заперечення, відповідь на які він не отримав. Однак доказів на підтвердження даних обставин позивач до суду не надав.

На підставі висновків викладених в акті перевірки та з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки відповідачем складено припис №34 від 29.09.2017 р., яким приписано ДП “Чернівецьке лісове господарство”:

1) забезпечити складання порубкових решток та очищення лісосік у кварталах вказаних в акті перевірки у відповідності до вимог Санітарних правил в лісах України до 31.12.2017р.;

2) забезпечити дотримання вимог затверджених технологічних карт в частині здійснення лісозаготівельних робіт, а саме: трелювання деревини, звалювання дерев, очищення лісосік від порубкових решток, тощо у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2015 р. №761 “Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів” до 31.12.2017 р.;

3) спеціальне використання природних ресурсів на території заказника загальнодержавного значення “Цецино” проводити на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у відповідності до ст. 12, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” у термін до 31.12.2017 р.;

4) посилити охорону лісових насаджень щодо вчасного виявлення та попередження засмічення лісів побутовим сміттям. З метою покращення санітарно-естетичного стану території лісових угідь лісництва провести обстеження території насаджень, які примикають до доріг на предмет виявлення таких фактів забезпечити проведення відповідних робіт щодо утилізації відходів. Забезпечити проведення ліквідації засмічення територій лісового фонду виявлених під час проведення даної перевірки у відповідності до вимог Закону України "Охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану лісових насаджень, у термін до 05.11.2017 р.;

5) у зв`язку з виявленими фактами незаконної порубки лісу провести раптові ревізії на території лісового фонду ДП “Чернівецький лісгосп” у відповідності до вимог наказу Держкомлісгоспу №23 від 08.02.2010 р. у термін до 30.10.2017 р.;

6) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснювати з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 р. "Про врегулювання питання щодо спеціального використання лісових ресурсів" (а.с. 18).

Вважаючи протиправним п. 3 припису №34 від 29.09.2017 р., позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи в судовому засіданні, що на підставі висновків викладених в акті перевірки, керуючись додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", відповідачем проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної позивачем внаслідок незаконної рубки дерев на території загальнодержавного заказника "Цецино" у розмірі 2387238,50 грн.

У зв`язку з наведеним, у 2017 р. Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернувся з позовом до Господарського суду Чернівецької області про стягнення з державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" шкоди, заподіяної навколишньому середовищу в сумі 2387238,50 грн. За вказаним позовом, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.11.2017 р. порушено провадження у справі №926/3824/17. На час розгляду справи Чернівецьким окружним адміністративним судом, рішення у справі №926/3824/17 не прийнято (а.с. 144 - 149).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.1991 р. (далі - Закон №1264-ХІІ), а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 1 цього Закону завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 3 ЛК України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Згідно із ст. 65 ЛК України та ч. 1 ст. 38 Закону №1264-ХІІ використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Частинами 2-3 ст. 38 Закону №1264-ХІІ встановлено, що законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 39 Закону №1264-ХІІ ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: 1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції); 2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції); 3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо); 4) експлуатаційні ліси.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 67 ЛК України, у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Отже, використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Статтею 60 Закону №1264-ХІІ встановлено, що особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

Відповідно до ст. 61 Закону №1264-ХІІ ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що особливій охороні підлягають об'єкти природно-заповідного фонду України до яких входять: державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Статтею 100 ЛК України передбачено, що порядок охорони захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду встановлюється відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У преамбулі Закону України "Про про природно-заповідний фонд України" №2456-ХІІ від 16.06.1992 р. (далі - Закон №2456-ХІІ) встановлено, що цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до положення ст. 25 Закону №2456-ХІІ заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Статтею 6 Закону 2456-ХІІ встановлено, що території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі культури.

Відповідно до ст. 7 Закону №2456-ХІІ землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 9 Закону №2456-ХІІ території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Статтею 9-1 Закону №2456-ХІІ встановлено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.

Відповідно до ст. 26 Закону №2456-ХІІ на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Отже, на переконання суду, на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду встановлюється особливий правовий режим, який повинен забезпечувати їх належну охорону, збереження та подальший розвиток шляхом встановлення низки суворих обмежень та заборон щодо нецільового використання природних ресурсів. Основними видами використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду є їх: використання у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство є також видами використання природних ресурсів територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Судом встановлено, що наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.01.2016 р. №2 затверджено Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Цецино" (далі - Положення) (а.с. 37-45).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Положення ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Цецино" (далі - Заказник) створено відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 28.10.1974 р. №500 "Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР". Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Заказник загальною площею 430,0 га розташований у адміністративних межах м.Чернівці і перебуває у використанні ДП "Чернівецький лісгосп" кв. 21-25 Ревнянського лісництва (п. 1.3 Положення).

Згідно з п. 2.1 Положення заказник створено з метою збереження у природному стані унікальних букових лісів.

Пунктом 3.1 Положення встановлено, що відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням заказника, передбаченим цим Положенням і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: рубки головного використання; заготівля другорядних лісових матеріалів; знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав`яної рослинності; знищення та суттєва зміна видового складу рослинного покриву (підліску, підросту, заліснення ділянок - без відповідних обґрунтувань наукових закладів).

На території заказника, в установленому порядку, дозволяється: використання її в природоохоронних, естетичних, освітньо-виховних, науково-дослідних, рекреаційних та оздоровчих цілях; використання відновлювальних робіт та здійснення заходів по запобіганню змінам природних комплексів заказника внаслідок негативного антропогенного впливу або стихійного лиха; здійснення протипожежних та санітарних заходів, що не порушують режиму заказника (п. 3.2 Положення).

Відповідно до п. 3.3 Положення спеціальне використання природних ресурсів у межах території заказника здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.

Отже, на переконання суду, ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Цецино" є об'єктом природно-заповідного фонду на якому встановлено особливий правовий режим.

Постановою Кабінетом Міністрів України №459 від 10.08.1992 р. "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення", затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно заповідного фонду та Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення.

Згідно п. 7 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючи матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно заповідного фонду, видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах та погоджується з органами, визначеними ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідно до п. 5 Санітарних правил у лісах України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 555 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 756) заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Заходи з поліпшення санітарного стану лісів плануються і здійснюються на основі матеріалів лісовпорядкування, а також санітарних та лісопатологічних обстежень, а в межах природно-заповідного фонду - відповідно до вимог проектів організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них з урахуванням специфіки, ступеня та періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників хвороб лісу.

Складений власником лісів, постійним лісокористувачем перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів (додаток 1) погоджується державним спеціалізованим лісозахисним підприємством, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим та відповідним територіальним органом Держлісагентства (у межах природно-заповідного фонду - погоджується також обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища).

Орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, відповідний територіальний орган Держлісагентства протягом одного робочого дня після погодження переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів інформує про це обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та забезпечує оприлюднення зазначеного переліку на своєму веб-сайті з метою інформування громадськості.

Статтями 10 та 11 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обгрунтованих нормативів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Окрім того, суд зазначає, що Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19.05.2011 р. № 3392-VI затверджений Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відповідно до п. 36 якого документом дозвільного характеру є дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що під час проведення заходів з поліпшення якісного складу лісу лісокористувачі та власники лісів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду повинні отримувати ліміти на використання природних ресурсів в межах територій на об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на підставі яких отримувати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Отже, позивач при проведенні заходів із поліпшення якісного складу лісів у Ревнянському лісництві, територія якого входить до Ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Цецино" повинен був отримати ліміти на використання природних ресурсів на підставі яких отримати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що під час проведення поліпшення якісного складу лісів у Ревнянському лісництві квартали 21, 23, 24, 25 позивачем санітарні чистки проводилися без отримання лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього-природного середовища.

При цьому, суд зазначає, що необхідність обов`язкового отримання лімітів та дозволів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, в тому числі на рубки пов`язані із поліпшенням санітарного стану лісів, до яких відноситься також ліквідація захаращеності, узгоджується із встановленою судовою практикою, а саме постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 р. У справі №926/2188/16, в якій позивач є стороною по справі, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/13855/16 від 06.04.2017 р. у справі №813/2757/15.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування пункт 3 припису №34 від 29.09.2017 р. виданого Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області, суд зазначає, що дана вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011 (далі - Положення №454/2011), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Відповідно до п.п. 5 п. 6 Положення №454/2011 Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Частиною 7 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V) встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закон № 877-V).

Відповідно до п. “е” ч. 1 ст. 20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища в т.ч. належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Судом встановлено, що у період з 05.09.2017 р. по 28.09.2017 р. посадовими особами відповідача проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, результати якої оформлено актом вх. №447 від 28.09.2017 р.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, а саме ст. 67 Лісового Кодексу України, ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме здійснено використання лісових ресурсів без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природною середовища, а також без відповідного дозволу що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, чим порушено вимоги ст. 19 Лісовою кодексу України, ст. 12, 40 Закону України "Про охорону навколишньою природного середовища" ст. 9-1, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної в період з 21.03.2017 р. по 29.03.2017 р., відповідачем складено припис № 34 від 29.09.2017 р.

Пунктом 3 вказаного припису державному підприємству "Чернівецьке лісове господарство" приписано спеціальне використання природних ресурсів на території заказника загальнодержавного значення “Цецино” проводити на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у відповідності до ст. 12, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” у термін до 31.12.2017 р.

Враховуючи висновок щодо необхідності отримання позивачем під час проведення заходів із поліпшення якісного складу лісів у Ревнянському лісництві ліміту на використання природних ресурсів та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, а також встановлені по справі обставини, суд приходить до переконання, що відповідач правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України склав оскаржуваний пункт припису.

Суд не бере до уваги надані позивачем ОСОБА_6 звіт за результатами надання науково-консультативних послуг від 2017 р., складений науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук та висновок науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України № 126/74-е від 27.08.2017 р., з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Зміст висновку експерта у галузі права встановлюється ст. 112 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (ст. 113 КАС України).

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. ст. 74 та 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що надані позивачем ОСОБА_6 звіт та висновок науково-правової експертизи не є доказами у справі, а носять суто допоміжний (консультативний) характер.

Інші доводи представників позивача щодо протиправності оскаржуваного припису, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не вказують на наявність підстав для задоволення позову, спростовуються матеріалами справи та суперечать наведеним нормам матеріального права.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваного п. 3 припису №34 від 29.09.2017 р. позивачу приписано спеціальне використання природних ресурсів на території заказника загальнодержавного значення “Цецино” проводити на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у відповідності до ст. 12, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” у термін до 31.12.2017 р.

Отже, вказана вимога приписувала позивачу на майбутнє, а саме до 31.12.2017р., проводити спеціальне використання природних ресурсів на території заказника загальнодержавного значення "Цецино" на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у відповідності до ст. 12, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.

Доказів використання позивачем природних ресурсів на території заказника загальнодержавного значення "Цецино" в період з 29.09.2017 р. по час розгляду справи, сторони до суду не надали.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачає що, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

В судовому засіданні представники позивача не обґрунтували та не надали жодного доказу на підтвердження того, що на час розгляду справи в суді оскаржуваний п. 3 припису порушує права та інтереси позивача, дія якого закінчилася ще 31.12.2017 р.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного припису.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Керуючись ст. ст. 19, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 19, 72 - 77, 90, 241, 246, 250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький

Рішення в повному обсязі складено 01.03.2018 р.