Рішення № 72537423, 19.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів, вул.Чоловського,2;e-mail:inbox@adm.lv.court. gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№813/3107/17

19 лютого 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3107/17 за адміністративним

позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2до Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області, представник - ОСОБА_3 Голови Залізничного районного суду міста Львова Бориславського Ю.Л., не прибув Залізничного районного суду м. Львова, представник - не прибувпро визнання неправомірними і скасування наказів, стягнення суддівської винагороди

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Залізничного районного суду м. Львова №2-к від 05.01.2012р. «Про припинення виплати щомісячного грошового утримання ОСОБА_1.».

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Залізничного районного суду м. Львова № 15/к від 30 березня 2015 року «Про виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1».

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області в користь ОСОБА_1 - 563150,88 грн. з яких:

- суддівська винагорода за період з 08 червня 2011 року по 04 березня 2012 року - у розмірі 60059,26 грн.;

- суддівська винагорода за період з 28 березня 2015 року по 20 грудня 2017 року - у розмірі 503091,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із спірними наказами, оскільки 14.02.2011 року відносно позивача порушено кримінальну справу, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.03.2011 р оку за № 740/4-Г позивача відсторонено від посади судді. Кримінальна справа неодноразово розглядалась судами. З 19.11.2012 року вступив в дію новий КПК України. 30.05.2014 року кримінальна справа повернута на додаткове розслідування. Додаткове розслідування проводилось за нормами нового КПК України (в редакції 2012 року). Відомості про вчинення позивачем злочину було внесено в ЄРДР. Рішення про відсторонення позивача від посади судді згідно ст. 154 КПК України, чи продовження строку відсторонення, не приймалось. Позивач вважає, що вказане рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відсторонення позивача від посади судді втратило свою чинність згідно вимог ст. 5 КПК України - дія кодексу в часі. Оскільки після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення позивачем, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не приймалось відповідне рішення про відсторонення позивача від посади судді, тому спірні накази та невиплата позивачу суддівської винагороди у повному обсязі та з врахування його права на додаткові виплати, є неправомірними.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу голови Залізничного районного суду м. Львова №2-к від 05.01.2012р. «Про припинення виплати щомісячного грошового утримання ОСОБА_1.». не підтримав, та по суті погодився із його правомірністю.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та докази, просили позов задоволити повністю.

Відповідач, Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області проти позову заперечило з наступних підстав:

19 лютого 2011 року відносно судді ОСОБА_1. було порушено кримінальну справу у зв'язку з чим Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України, 29.03.2011 р. було прийнято рішення № 740/4-Г про відсторонення судді ОСОБА_1. від посади судді, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

На підставі вищезазначеного рішення ВККС України, головою Залізничного районного суду міста Львова 22.04.2011 р. видано наказ № 33/1-К «Про відсторонення судді ОСОБА_1. від посади судді».

Позивача було відсторонено від посади судді та останнім не здійснювалось відправлення правосуддя.

Оплата суддівської винагороди здійснюється територіальним управлінням, зокрема, відповідно до поданих табелів обліку робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу Залізничного районного суду міста Львова, у зв'язку із відсутністю на роботі через відсторонення у період з 08 червня 2011 року по 04 березня 2012 року, позивачу проставлялась відмітка «ін», тобто інші причини неявок, відповідно позивачу правомірно не виплачувалась заробітна плата за вказаний період роботи.

Відповідно до положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року, територіальне управління здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих загальних судів, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

Територіальне управління здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі наказів місцевих загальних судів м. Львова та Львівської області та табелів обліку робочого часу і не наділене повноваженнями надавати оцінку наказам голови місцевого загального суду та повертати їх без виконання.

Відповідно позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Представник вказаного відповідача в судовому засідання проти позову заперечила, надала суду додаткові докази та пояснення, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Відповідачі, голова Залізничного районного суду міста Львова Бориславський Ю.Л. та Залізничний районний суд міста Львова проти позову заперечили з наступних підстав:

19 лютого 2011 року відносно судді ОСОБА_1. було порушено кримінальну справу. Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України прийнято рішення № 740/4-Г про відсторонення судді ОСОБА_1. від посади судді, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Після надходження вищезазначеного рішення ВККС України на адресу відповідача, головою суду видано наказ № 33/1-К «Про відсторонення судді ОСОБА_1. від посади судді».

Згідно табелю обліку робочого часу, за період з 08 червня 2011 року по 04 березня 2012 року позивачу проставлялась відмітка «ін», тобто інші причини неявок, а відтак останньому не виплачувалась заробітна плата за даний період роботи.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 р. № 192-УІІІ, суддя на час відсторонення від посади позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді, згідно ч. 10 ст. 133 цього ж Закону, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

На виконання вищезазначених норм Закону та, керуючись рішенням ВККС України від 29.03.2011 р. № 740/4-Г «Про відсторонення судді ОСОБА_1.» головою суду було видано спірний наказ від 30.03.2015 р. № 15/К, а саме: про здійснення виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без врахування доплат за вислугу років.

Згідно п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Станом на 02.10.2017 р. до ВККС України не надходило постанови слідчого (прокурора) про скасування відсторонення позивача від посади судді.

15.08.2017 р. за вх. № 18233 відповідачем отримано роз'яснення ВККС України від 10.08.2017 р. № 19-436/17 стосовно чинності рішення ВККС України від 29.03.2011 р. № 740/4-Г «Про відсторонення судді ОСОБА_1. від посади судді», в якому, зокрема, зазначено, що дане рішення Комісії не втратило своєї юридичної сили та є чинним.

Вказані відповідачі просили справу розглядати за їх відсутності.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався для подання сторонами додаткових доказів та у зв'язку із збільшенням позивачем розміру позовних вимог.

Судом встановлені наступні обставини:

19.02.2011 року відносно судді ОСОБА_1. порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 368 КК України.

29.03.2011 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України прийнято рішення № 740/4-Г про відсторонення судді ОСОБА_1. від посади судді, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

22.04.2011 року наказом голови Залізничного районного суду м. Львова №33/1-к «Про відсторонення судді ОСОБА_1.», відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за № 740/4-Г, позивача відсторонено від посади судді у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності

05.01.2012 року наказом голови Залізничного районного суду м. Львова №2-к «Про припинення виплати щомісячного грошового утримання ОСОБА_1.», позивачу припинено з 01.01.2012 року виплату щомісячного грошового утримання.

30.03.2015 року наказом голови Залізничного районного суду м. Львова №15/к «Про виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1», відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за № 740/4-Г, ч. 4 ст. 49, ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192 VIII) у зв'язку з прийняттям рішення про відсторонення від посади позивача, наказано здійснювати виплату суддівської винагороди позивачу у розмірі посадового окладу без врахування доплат за вислугу років з 28.03.2015 року.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними спірні накази відповідачів, у зв'язку із тим, що кримінальна справа відносно позивача була повернута на додаткове розслідування, яке проводилось вже за нормами нового КПК України (в редакції 2012 року) і відповідне рішення про відсторонення його від посади в кримінальному провадженні не приймалось, у зв'язку з чим також протиправною позивач вважає невиплату суддівської винагороди за період з 08 червня 2011 року по 04 березня 2012 року - у розмірі 60059,26 грн., а також протиправною вважає позивача виплату суддівської винагороди позивачу у розмірі посадового окладу без врахування доплат за вислугу років з 28.03.2015 року, що є підставою для стягнення в його користь суддівської винагороди за період з 28 березня 2015 року по 20 грудня 2017 року - у розмірі 503091,62 грн.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Докази надані сторонами судом враховуються, оскільки на підставі таких суд встановив наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем щодо визнання протиправним та скасувати наказу голови Залізничного районного суду м. Львова №2-к від 05.01.2012 року «Про припинення виплати щомісячного грошового утримання ОСОБА_1.», оскільки по суті цим наказом позивачу припинено лише виплату щомісячного грошового утримання на підставі змін в законодавстві. Правомірність по суті вказаного наказу позивачем не спростовується. Крім цього, позивач в судовому засідання вказав, що в цій частині позовні вимоги не підтримує.

Відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем щодо визнання протиправним та скасування наказу голови Залізничного районного суду м. Львова № 15/к від 30.03.2015 року «Про виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1» та стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області в користь ОСОБА_1 суддівської винагорода за період з 28 березня 2015 року по 20 грудня 2017 року - у розмірі 503091,62 грн., оскільки в матеріалах справи наявні: рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.03.2011 року за № 740/4-Г про відсторонення позивача від посади судді, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності та наказ голови Залізничного районного суду м. Львова від 22.04.2011 року за №33/1-к «Про відсторонення судді ОСОБА_1.». Позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів про скасування згаданих вище рішення та наказу.

В цій частині позовних вимог, судом враховуються заперечення відповідачів про те, що 12.02.2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» за № 192-VIII, яким в новій редакції викладений Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ. Вказаний Закон набрав чинності 28.03.2015 року.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року № 192-VIII, суддя на час відсторонення від посади позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді, згідно ч. 10 ст. 133 цього ж Закону, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Саме на виконання вказаних норм Закону та, керуючись рішенням ВККС України від 29.03.2011 р. № 740/4-Г «Про відсторонення судді ОСОБА_1.», яким останнього відсторонено від посади судді до вирішення кримінальної справи у встановленому законом порядку та, згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII), головою суду було правомірно винесено наказ від 30.03.2015 року № 15/К, а саме: про здійснення виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без врахування доплат за вислугу років.

Крім цього, факт не здійснення правосуддя позивачем за період з 28 березня 2015 року по 20 грудня 2017 року, сторонами у справі, в тому числі позивачем, не заперечується та не спростовується, відповідно законних підстав для стягнення доплати за вислугу років в сумі 503091,62 грн., за період з 28 березня 2015 року по 20 грудня 2017 року, в суду не має.

Відтак в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем щодо стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області в користь позивача суддівської винагороди за період з 08 червня 2011 року по 04 березня 2012 року - у розмірі 60059,26 грн., та не враховуються запереченні відповідачів, оскільки згідно ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції на час вказаних правовідносин суддівська винагорода регулювалась цим же Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не могла визначатися іншими нормативно-правовими актами. Цим же законом не передбачено підстав невиплати судді суддівської винагороди у випадку відсторонення від посади судді.

Судом не враховуються заперечення відповідачів в цій частині з посиланням на табель обліку використання робочого часу за вказаний період, оскільки згідно умовних позначень «ІН» - це інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов'язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул і т. ін.).

За вказаний період законодавством не було передбачено, що не виконання позивачем посадових обов'язків судді у зв'язку із відстороненням від посади, є законною підставою для не нарахування та невиплати суддівської винагороди.

Також суд зазначає, що в цій частині позовних вимог, позивач просить стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області суддівську винагороду за вказаний період у розмірі 60059,26 грн., однак суд не може собою підміняти відповідача у справі і здійснювати нарахування позивачу суддівської винагороди.

Відтак в цій частині позовні вимоги позивача підлягаю задоволенню у спосіб зобов'язання Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороду за період часу з 08.06.2011 року по 04.03.2012 року.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» із змінами і доповненнями, а також в редакціях чинних на момент спірних правовідносин.

Мотиви застосування вказаних норм наступні: вказаний закон встановлює права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував:

Кримінально процесуальний кодекс України.

Мотиви їх не застосування наступні: на думку суд при розгляді адміністративної справи суд не може застосовувати норми КПК України, та встановлювати чинність чи не чинність заходів забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суддівську винагороду за період часу з 08.06.2011 року по 04.03.2012 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 01.03.2018 року.

Рішення суду не набрало законної сили.

Суддя Гавдик З.В.