Рішення № 72537391, 03.03.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 428/13884/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання поновити виплату пенсії за віком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ Луганської області), в якому після уточнення позовних вимог просить:

- визнати дії відповідача в частині припинення нарахування і невиплати пенсії позивачу з 01.08.2014 протиправними;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.08.2014.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є пенсіонером за вислугою строків служби. Позивач зареєстрований у м.Луганську, пенсію нараховувало та сплачувало Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі. З 01.08.2014 виплату пенсії було припинено у зв’язку з початком у м.Луганську бойових дій. Останню пенсію позивач отримав у липні 2014 року в розмірі 3500,00 грн. Позивач надіслав електронною поштою заяву до ГУ ПФУ Луганської області з проханням нарахувати та сплатити пенсію, однак отримав відмову. Позивач вважає відмову відповідача неправомірною та такою, що не відповідає чинному законодавству України. Позивач зазначає, що пенсію не отримує вже понад 40 місяців без будь яких законних підстав. На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.29-35).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву від 23.02.2018 №2342/07 (а.с.46-50), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що у зв’язку з тимчасовою зміною місцезнаходження управління, в умовах проведення антитерористичної операції, паперові пенсійні справи залишились за старою адресою головного управління в м.Луганську. Нарахування та виплата пенсій пенсіонерам силових структур проводиться згідно електронної бази даних. Згідно електронної бази даних позивач зареєстрований за адресою: м.Луганськ, кв.Комарова, 16/68, останні виплати були здійснені за період з серпня 2014 року по листопад 2014 та складає 14011,20 грн. З грудня 2014 року пенсійні виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались, оскільки з документами для поновлення пенсійних виплат, як внутрішньо переміщена особа, в тому числі і з заявою на відкриття рахунку в установі «Ощадбанк» позивач не звертався, а сукупність наявної у відповідача інформації не дає можливості здійснити виплату пенсії позивачеві в умовах проведення антитерористичної операції за місцем проживання позивача. У листі-відповіді від 17.11.2017 вих.№548/Я-11 на звернення позивача від 30.10.2017, що надійшов до відповідача 01.11.2017 позивачу було роз’яснено, що з питань відновлення пенсійних виплат йому необхідно особисто звернутись до головного управління, розташованого в м.Сєвєродонецьк, або до територіального управління Пенсійного фонду за місцем перебування на обліку, як внутрішньо переміщена особа, з необхідними документами, а саме: довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, паспортом, документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідкою ВАТ «Ощадбанк» або іншим документом, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк». Таким чином, відповідач вважає, що позивачем повинні бути вжиті заходи для виходу із даної ситуації, які зазначені у листі-відповіді від 17.11.2017 вих.№548/Я-11. Крім того, у відповідача відсутня пенсійна справа позивача, яка залишилась за попереднім місцем розташування відповідача у м.Луганську, що також не дає можливості для нормального адміністрування пенсії позивача. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовним вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.02.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.38-39).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.КомароваАДРЕСА_1 (а.с.9,10).

Відповідно до інформації зазначеної у посвідченні №223628 позивачу призначено пенсію за вислугою строків служби з 12.10.1996 (а.с.11).

30.10.2017 позивач надіслав до відповідача запит, який було зареєстровано останнім 01.11.2017, в якому просив перерахувати йому суму пенсії, яку він не отримує з липня 2014 року по теперішній час на Відділення поштового зв’язку №1 смт.Станично-Луганське (а.с.52).

17.11.2017 №548/Я-11 відповідач розглянув звернення позивача від 01.11.2017 щодо відновлення пенсійних виплат, в якому зазначив, що з питань відновлення пенсійних виплат йому необхідно особисто звернутись до Головного управління або до територіального управління Пенсійного фонду за місцем перебування на обліку, як внутрішньо переміщена особа, з документами: довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, паспорт, документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідку ВАТ «Ощадбанк» або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ «Ощадбанк» (а.с.12,51).

Як зазначив відповідач, підставою для припинення виплати пенсії позивачу є не набуття на сьогодні статусу внутрішньо переміщеної особи і не проходження ним процедур передбачених нормативними актами.

Офіційного рішення (розпорядження) про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідач суду не надав.

Між тим, суд не може погодитись з висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позивач відноситься до осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі ОСОБА_2 №2262-ХІІ).

ОСОБА_2 №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1-1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

ОСОБА_2 №2262-ХІІ не містить в собі підстав для припинення виплат, у такому разі при прийнятті рішення про припинення виплати пенсії органи Пенсійного фонду повинні керуватися вимогами ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – ОСОБА_2 № 1058-IV) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнених між сторонами спірних правовідносин.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів: територіального органу ПФУ або суду, - та лише з підстав, визначених у цій статті.

Тобто вказана норма окрім виключних підстав передбачає ще й наявність рішення. Однак, як встановлено судом з наданих сторонами доказів, відповідачем не приймалось будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Зазначений у частині першій статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перелік підстав для припинення виплати пенсії підлягає розширеному тлумаченню лише у випадках, передбачених виключно законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а прийшов до аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 53026124).

Відомим фактом, що не потребує доказуванню, є те, що, починаючи з 14.04.2014 на окремих територіях Луганської та Донецької областей розпочалась антитерористична операція, у зв’язку з чим на тимчасово неконтрольованій території України були припинені видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України, а всі державні органи були переміщені на підконтрольну Україні територію.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.10.2014 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснило перереєстрацію місцезнаходження на підконтрольну Україні території. Станом на дату розгляду справи місцезнаходженням юридичної особи є Луганська область, вул.Шевченка, 9 (а.с.59-60). Державне фінансування вказаної установи відбувається в повній мірі, жодних обмежень щодо виплати громадянам України пенсійних виплат Верховна Рада України у вигляді законів не приймала.

Також суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи те, що позивач залишається бути громадянином України, а держава гарантує своїм громадянам право на одержання пенсії у старості; законами, які регулюють спірні відносини, як вже зазначалось раніше є ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в які не вносились жодні зміни щодо особливості виплати пенсії особам, що не перемістились з непідконтрольної Україні території, у зв’язку з цим суд приходить до висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, припинивши виплату пенсії позивачу та вважає незмістовними посилання відповідача на те, що позивач повинен був набути статус внутрішньо переміщеної особи.

Висновки суду узгоджуються з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” (заява 48787/99, рішення від 08 липня 2004 року), Європейський суд з прав людини, задовольняючи скаргу щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

В розумінні адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.

Отже сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Як вже зазначалось раніше, судом встановлено, що відповідач припинив з 01 серпня 2014 року виплату пенсії позивачу без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV. Відповідно суд вважає, що відповідачем у даному випадку допущена саме протиправна бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язати його вчинити певні дії у вигляді нарахування та виплати пенсії позивачу.

Щодо періоду, за який необхідно провести нарахування та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої ст.55 Закону України №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 22.02.2018 №2305/03-01 підтверджуються, що останній місяць виплати пенсії ОСОБА_1 – липень 2014 року в сумі 3502,80 грн. Сума невиплаченої пенсії за період з серпня 2014 по листопад 2014 складає 14011,20 грн. З грудня 2014 року пенсійні виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались (а.с.53).

Таким чином, саме виплата позивачу пенсії підлягає з 01.08.2014.

При цьому, суд вважає слушним зауваження відповідача про те, що виплату пенсії можливо провести лише при наявності діючого рахунку позивача у ВАТ «Ощадбанк».

Оскільки позивач не надав таких відомостей суду, які відносяться до банківської таємниці, тому суд позбавлений можливості встановити наявність відкритого у позивача рахунку у відділенні ВАТ «Ощадбанк».

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що здійснити виплату пенсії відповідач зможе при наявності інформації про діючий рахунок, відкритий на ім’я ОСОБА_1 у відділенні ВАТ «Ощадбанк».

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн. (а.с.1). У зв’язку з задоволенням позову судові витрати належать до стягнення на користь позивача з відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3502,80 грн.

Щодо строку звернення позивача до суду з позовом, то це питання було вирішено судом під час відкриття провадження у справі ухвалою від 08.02.2018 (а.с.38-39).

Суд ще раз наголошує на тому, що він не пропущений, оскільки офіційно позивач дізнався про підстави припинення виплати лише з відповіді Головного управління пенсійного Фонду України в Луганській області за №548/Я-11 від 17.11.2017 (а.с.12,51).

Саме з цього часу і починає перебіг строку для звернення позивача до суду.

28.12.2017 позивач вже звернувся до суду з адміністративними позовом для захисту порушених прав, тобто в межах шестимісячного строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України (а.с.2-8).

Крім того, предметом позову є бездіяльність відповідача, яка є триваючою у часі подією, на предмет визначення її відповідності нормам законодавства, то в даному випадку позивач має право на звернення до суду протягом всього часу, протягом якого тривала бездіяльність з боку відповідача.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання поновити виплату пенсії за віком задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування і виплати пенсії з 01 серпня 2014 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, 9) поновити з 01 серпня 2014 року виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, Луганська обл., м.Луганськ, кв.КомароваАДРЕСА_1; місце проживання: 93601, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.7 лінія, буд.9).

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, 9) поновити з 01 грудня 2014 року нарахування пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, Луганська обл., м.Луганськ, кв.КомароваАДРЕСА_1; місце проживання: 93601, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.7 лінія, буд.9).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, Луганська обл., м.Луганськ, кв.КомароваАДРЕСА_1; місце проживання: 93601, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.7 лінія, буд.9) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3502,80 грн. (три тисячі п’ятсот дві гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3