Постанова № 72537371, 01.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/424/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач :Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 рокуСправа № 125/1868/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді доповідача Берегового О.Ю.,

суддів Матківської М.В., Медяного В.М.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Барської районної державної адміністрації Вінницької області, Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку розпаювання ,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Барської районної державної адміністрації Вінницької області, Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку розпаювання, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона з 1984 року працювала в КСП ім. Чкалова с. Чемериське Барського району Вінницької області та була членом колгоспу.

В 2017 році від бувшого голови КСП ім. Чкалова вона дізналася про те, що помилково не була включена до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).

Вважаючи, що вона має право на отримання земельної ділянки як член КСП ім. Чкалова с. Чемериське Барського району Вінницької області в порядку розпаювання, просила визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав поважними та поновити даний строк, визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 1,81 га в умовних кадастрових гектарах, зобов'язати Барську районну державну адміністрацію Вінницької області видати розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під номером 109 площею 1,3518 га із земель колективної власності колишнього КСП ім. Чкалова на території Чемериської сільської ради Барського району.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначене рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивачем пропущено строки позовної давності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач лише на початку 2017 року взнала про невнесення її до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) КСП імені Чкалова, відтак строки позовної давності нею не пропущені, при цьому зазначила, що невнесення її до зазначеного списку не позбавляє її права на земельну частку (пай).

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзиви на апеляційну скаргу на адресу Апеляційного суду Вінницької області не надходили.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року, дійшла до висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що з 1984 року ОСОБА_2 працювала в КСП ім. Чкалова с. Чемериське Барського району Вінницької області та була його членом.

21 жовтня 1997 року проведені збори уповноважених КСП ім. Чкалова с.Чемериське, на яких затверджено список членів та пенсіонерів КСП, які мали право на отримання земельної частки (паю), однак до вказаного списку ОСОБА_2 включена не була.

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 27 лютого 2003 року № 57 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Чемериської сільської ради» затверджено списки власників сертифікатів, яким видаються державні акти на право власності на землю, до якого, відповідно, ОСОБА_2 також внесена не була.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивачем пропущено строки позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акту.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну часту (пай) у встановленому законодавством порядку.

Частиною 3 ст. 1 цього Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Список громадян як додаток до державного акта формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Якщо громадянина помилково (безпідставно) не внесено до списку-додатка до державного акта на право колективної власності на землю до проведення розпаювання і видачі сертифікатів, йому необхідно звернутися до зборів співвласників з питанням щодо внесення особи до списку-додатка. Якщо розпаювання земель вже проведено, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання. Якщо згоди не досягнуто, спір відповідно до чинного законодавства України розглядається тільки в судовому порядку.

З огляду на викладене, підставою для надання права на земельну частку (пай) із земель резервного фонду особам, що були помилково (безпідставно) не включені до списку-додатка до державного акта на право колективної власності на землю, може бути лише рішення суду.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 не була включена до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, не вчиняла відповідні дії, направлені на включення до нього, позовних вимог про це не заявляла, при цьому, з урахуванням викладено, виникнення права власності на земельну частку (пай) в порядку розпаювання пов'язане з включенням особи до цього списку, місцевий суд дійшов помилкового висновку, що позивач набув право власності на земельну частку (пай).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку розпаювання є недоведеним, що є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позову в цій частині в зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.

Решта позовних вимог також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовної вимоги про визнання права власності.

За таких обставин, рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Люлькіс Ірини Михайлівни задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Барської районної державної адміністрації Вінницької області, Чемериської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку розпаювання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2018 року.

Суддя-доповідач: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: О.Ю. Береговий