Ухвала суду № 72537311, 01.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7019/17 Провадження №11-кп/773/29/18 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А. Є. Категорія:ч.ч. 1, 2 ст. 307 ККУкраїни Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Подолюка В.А., Денісова В.П.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Ліпка О.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2017 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в м. Луцьку Волинської області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий –

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.307 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.307 КК України у виді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_2 до відбуття 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній – у вигляді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 27.03.2017 року до 29.03.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, неодноразово, діючи з корисливих мотивів, придбавав у невстановлених досудовим розслідуванням часі та місці порошкоподібну речовину:

-в середині березня 2017 року, згорток фольги;

-повторно, наприкінці березня 2017 року, два поліетиленові пакетики, з порошкоподібною речовиною;- до складу якої входив амфетамін, який незаконно зберігаючи при собі, переносив до місця свого проживання та оплатно збув мешканцю м. Луцька.

Так, реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_2, в під’їзді будинку № 12, що по вул. Наливайка в м. Луцьку, діючи з корисливих мотивів, за грошову винагороду, незаконно збув ОСОБА_3 (анкетні данні відносно якого змінені), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки, а саме:

-21.03.2017, приблизно о 18:10 год., за грошову винагороду 250 грн., один згорток з фольги, в якому знаходилась порошкоподібна речовина світло-жовтого кольору, масою 0,1527 г., яку в ході проведення оперативної закупки працівниками поліції в ОСОБА_3 було вилучено, та яка згідно висновку експерта №152/150 від 22.03.2017 року, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, який згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця ІІ, Список №2, віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса амфетаміну в наданій на дослідження речовині (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 0,0107 г.

- повторно, 27.03.2017 року, приблизно о 17:30 год., за грошову винагороду в розмірі 500 грн., два поліетиленових пакетика, в яких знаходилась порошкоподібна речовина, масою відповідно 0,2547 г. та 0,1745 г., які в ході проведення оперативної закупки працівниками поліції в ОСОБА_3 було вилучено, та яка згідно висновку експерта № 164/162 від 28.03.2017 року, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, який згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиця ІІ, Список №2, віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Загальна маса амфетаміну в наданих на дослідження речовинах (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 0,081 г.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого та обставини, які пом’якшують покарання. Просить вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання змінити, призначивши покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України встановити іспитовий строк.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, думку захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, апеляційну скаргу підтримали, міркування прокурора, який заперечив та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочинів, за які його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України є правильною і також не оскаржується.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є частково підставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зі змісту ст.69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону в повній мірі.

Суд першої інстанції правильно встановив ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, які, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, пом’якшуючі обставини – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання за яким характеризується з позитивної сторони.

Разом з тим, встановлено,що ОСОБА_2 виключно позитивно характеризується за місцем проходження військової служби.

Також апеляційний суд звертає увагу на кількість вчинених епізодів та розміри збутої ним психотропної речовини, а також те, що закупівля психотропних речовин проводилась виключно під контролем правоохоронних органів, дані про те, що ОСОБА_2 раніше вчиняв аналогічні злочини – відсутні. Окрім того, правоохоронні органи мали можливість ще після першої закупівлі припинити злочинну діяльність обвинуваченого, натомість провели ще одну закупівлю.

Перераховані вище обставини, на думку апеляційного суду, є такими, які, в силу ст.66 ч.2 КК України, пом’якшують покарання ОСОБА_2, та в сукупності із встановленими судом першої інстанції обставинами, які пом’якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, а тому з урахуванням його особи, дають підстави для призначення за вказаною статтею обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, як це передбачено ст.69 КК України.

Апеляційний суд вважає, що призначене основне покарання із застосуванням ст.69 КК України, а остаточне шляхом поглинення менш суворого більш суворим, буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, а тому, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення основного покарання за ч. 1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України та остаточного покарання за ст.70 КК України змінити.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

За ч.1 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 72 КК України ( в редакції від 26.11.2015р.) зарахувати термін попереднього ув’язнення з 27.03.2017р. по 29.03.2017р. включно в строк відбуття покарання з розрахунку, що одному дню попереднього ув’язнення відповідає 4 (чотири) дні обмеження волі.

В решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді