Постанова № 72537212, 22.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2018 р. № 820/5687/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61038, код ЄДРПОУ3052010644) ,

до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх,м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 40324829) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати наказ від 06.11.2017р. №467-к в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_4 «Про звільнення із займаної посади" ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області»;

- поновити ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1) на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області середньомісячний заробіток ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржуваний в даній справі наказ про звільнення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права позивача.

Зокрема позивач вказує, що при прийнятті вказаного наказу відповідачем не було враховано, що при накладенні на позивача судом адміністративного стягнення за порушення, що пов’язано з корупцією, не було вказано про подальшу неможливість позивача виконувати посадові обов’язки. Крім того, за вчинення корупційного правопорушення на позивачку накладено штраф, а відтак відсутніми є підстави для її звільнення, оскільки наявні ознаки подвійного притягнення до відповідальності за одне і теж саме правопорушення, що, на думку позивача, є неприпустимим.

В подальшому представником позивача було надано до суду заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої він просив не розглядати позовні вимоги про скасування наказу від 06.11.2017р. №467-к «Про звільнення із займаної посади", яким ОСОБА_3 звільнено з посади головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області». Дана заява судом була задоволена.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Згідно наданого до суду відзиву відповідач пояснив, що звільнення позивача з посади відбулось з дотриманням приписів Закону України «Про державну службу», який передбачає звільнення державного службовця з займаної посади в разі вчинення ним адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Крім того, відповідач вказав, що судове рішення, на підставі якого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, яка тягне безумовне звільнення з державної служби, було скасовано судом апеляційної інстанції вже після прийняття наказу про звільнення позивача. Таким чином, як зазначає відповідач, на момент прийняття ним оскаржуваного наказу, зазначене судове рішення було чинним, в зв’язку з чим відповідач мав законні підстави для припинення державної служби позивача.

Після скасування судового рішення про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за корупційне правопорушення відповідачем було видано наказ про поновлення позивача на посаді 17.01.2018р.

Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу правова позиція відповідача полягає у тому, що ці кошти фактично є шкодою, яка спричинена з вини Чугуївського міського суду Харківської області, який він просив залучити до участі у справі в якості другого відповідача. В подальшому представник відповідача надав до суду заяву про відкликання клопотання про залучення в якості другого відповідача Чугуївського міського суду Харківської області, яка була судом задоволена.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області та мала статус державного службовця.

Згідно наказу від 06.11.2017р. №467-к «Про звільнення з займаної посади ОСОБА_3В.» (а.с. 10) позивача було звільнено в зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення неї як державного службовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу».

Досліджуючи підстави, які слугували прийняттю вказаного наказу, судом встановлено, що 14.09.2017р. старшим оперуповноваженим УЗЕ в Харківській області ДЗЕ Національної поліції було складено протокол №213 про вчинення адміністративного корупційного правопорушення (а.с. 12-18), відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_3, як особа, що здійснює діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язана подавати в установленому порядку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Отже, з 01.01.2017р. протягом 120 календарних днів, тобто до 30.04.2017р. включно вона мала подати відповідну декларацію за 2016 рік, проте цього не зробила. Таким чином позивач несвоєчасно подала відповідну декларацію, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 25.09.2017р. у справі №636/2797/17 (а.с. 8-9) встановлено, що позивач винна у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП – несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та не неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850,00 грн.

Також судом встановлено, що згідно постанови Апеляційного суду Харківської області від 20.12.2017р. було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 25.09.2017р., вказану постанову суду скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно наданої до матеріалів справи копії наказу від 17.01.2018р. №23-к ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Харківського міського управління Головного управління Держспоживслужби в Харківській області, а також скасовано наказ від 06.11.2017р. №467-к про її звільнення.

В зв’язку із встановленими обставинами справи суд зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, в тому числі порядок проходження державної служби та звільнення з неї, врегульовано Законом України «Про державну службу».

Так, зокрема, згідно ч.2 ст. 1 зазначеного Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема, набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Згідно частини 2 наведеної статті у випадку, зазначеному в пункті 3 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.

В зв’язку з наведеним суд зазначає, що доводи позовної заяви позивачем зведені до того, що згідно постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 25.09.2017р., якою позивача визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, що пов’язано з корупцією, не було накладено заборони на подальше проходження нею державної служби. Посилаючись на норми Закону України «Про запобігання корупції», який позивач вважає спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини в даній справі, він зазначає, що згідно абз. 2 ч. 5 ст. 65 вказаного Закону особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Також позивач вказує, що згідно ч. 4 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд зауважує, що вимоги абз. 2 ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», на які посилається позивач, стосуються випадку, коли особа перебуває у процесі притягнення до адміністративної відповідальності та щодо неї відсутнє рішення, прийняте судом про притягнення такої особи до адміністративної відповідності за корупційне або таке, що пов’язано з корупцією правопорушення. Саме в такому випадку керівнику відповідного органу надано право тимчасового відсторонення особи від виконання службових обов’язків як тимчасовий обмежувальний захід.

Матеріали даної справи та доводи позовної заяви не містять відомостей про таке відсторонення ОСОБА_3, здійснене відповідним керівником державного органу, а серед позовних вимог відсутні також вимоги про визнання такого відсторонення незаконним.

Що стосується посилань позивача на ч. 4 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», то вони є також безпідставними, оскільки стосуються визначення прав особи, яка вже звільнена з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що наведені позивачем норми ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» стосуються притягнення осіб до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, в тому числі до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Відтак, норма про обмеження особі, яка вже звільнена з посади в зв’язку з притягненням до адміністративної відповідальності за корупційне або таке, що пов’язано з корупцією правопорушення, займатися діяльністю, що пов’язана з виконанням функцій держави, має застосовуватись з урахуванням даного аспекту та виду відповідальності.

Натомість припинення державної служби з підстави втрати особою права на неї визначено саме ст. 84 Закону України «Про державну службу» та, як зазначалося вище, згідно з п. 3 ч. 1 наведеної норми такою підставою є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

При цьому вказання в такому рішенні суду про необхідність позбавити винну особу права на подальше проходження державної служби не вимагається, достатнім є лише притягнення особи судом до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що на час видання спірного наказу про звільнення позивача існували передбачені законом підстави для його видання оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення. Судове рішення, згідно якого це відбулось, на той час вважалося таким, що набрало законної сили, про що було зроблено відповідний напис на його копії (а.с. 8-9). Таким чином відповідач не мав та не зобов’язаний був мати підстави для сумніву щодо даної обставини та діяв з її урахуванням.

Разом з тим суд зауважує, що за правилами процесуального закону вказане судове рішення було скасовано, в зв’язку з чим підстави для припинення державної служби та, відповідно, звільнення позивача з посади, припинили своє існування.

З урахуванням вказаних змін 17.01.2018 р. відповідачем у справі видано наказ №23-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_3В.», відповідно до якого ОСОБА_3 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, наказ від 06.11.2017р. №467-к «Про звільнення з займаної посади ОСОБА_3В.» скасовано.

При цьому слід мати на увазі, що позивача було фактично поновлено на роботі з 17.01.2018р. та цей день є початком нарахування йому заробітної плати.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даній справі відповідач поновив позивача на посаді за заявою самого позивача від 17.01.2018р. (а.с. 63), в зв’язку з чим відсутніми є підстави вважати наявним вимушений прогул позивача, оскільки поновлення на роботі відбулось за згодою сторін та на час розгляду даної справи спір про поновлення на роботі відсутній.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов’язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

В даній справі судом таких порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,3,6,8, 242, 243, 245, 246, Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03 березня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко