Рішення № 72537185, 02.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/190/18

02 березня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Тернопільській області (надалі позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути податковий борг в сумі 5513,49 грн. по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копія даної ухвали була надіслана відповідачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу реєстрації місця проживання, що надана Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області: м.Тернопіль, вул.П.Куліша 10/47..

До суду повернувся конверт разом з вищевказаною ухвалою та довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причини невручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищезазначені положення норм права вважається, що копію ухвали відповідачу вручено належним чином.

Відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надійшло.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримують повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просять задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

У відповідності до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1. статті 36 Податкового кодексу України (надалі ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки і збори порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 6.1. статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Виконанням податкового обов'язку згідно п.38.1 ст.38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання згідно із п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Відповідно до абз. "д" п.п. 164.2.17. п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), до загального місячного (річного) доходу платника податку включаються: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Як вбачається з листа від 23.10.2014 року № 2014/10/Б-1-23 ТОВ "Кредитні ініціативи", кредитна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №03-2/1008 від 06.11.2006 року анульована (прощена), а саме у сумі 26495,22 грн. згідно з повідомленням про анулювання (прощення) частини боргу від 27.09.2013 року б/н.

З наведеного вбачається, що сторони зазначеного вище договору узгодили факт прощення кредитної заборгованості та були взаємно проінформовані про відсутність кредитних зобов'язань Позичальника перед Кредитором.

Судом встановлено, що у відповідності до довідки про наявність заборгованості станом на 02.01.2018 року у ОСОБА_1 наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 5513,49 грн. по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі, основний платіж - 4274,79 грн., штрафні санкції 1238,70 грн., пеня - 0,00 грн.

Заборгованість по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виникла в результаті несплати узгодженого грошового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0008661702 від 02.02.2015 року винесеного на підставі акта перевірки №9941/19-18-17-02/НОМЕР_2 від 23.12.2014 року, яким встановлено неподання податкової декларації за 2013 рік, і як наслідок, неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб отриманих у 2013 році.

При цьому суд зазначає, що оскільки відсутні докази оскарження податкового повідомлення - рішення в адміністративному чи судовому порядку, на думку суду, грошові зобов'язання визначені в них, вважаються узгодженими.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідачу виставлялась податкова вимога №824-23 від 22.09.2017 року, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключено через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому, окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває у податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Виходячи із системного аналізу норм чинного податкового законодавства, оскільки відповідач був проінформований в один із встановлених законом способів про те, що Банк здійснив анулювання боргу, то на думку суду, відповідач самостійно повинна сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

У відповідності до ч. ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність боргу у відповідача не надано, а судом не здобуто, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.НОМЕР_3, АДРЕСА_2) на користь Головного управління ДФС у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) заборгованість по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 5513 (п'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 49 коп. шляхом перерахування на р/р 33119341700002, код банку одержувача 37977726, банк одержувача ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, призначення платежу 11010500.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.