Постанова № 72537140, 22.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2018 р. № 820/6084/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21" (вул. Конєва,21,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ 36816025

) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення;-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002731411 від 01.12.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, позивач самостійно, в позасудовому порядку, фактично визнав нікчемними правочини і дані, вказані позивачем як платником податків в податкових деклараціях, що призвело в подальшому до неправомірного нарахування позивачу сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення – рішення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданого до суду відзиву позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що в ході податкових перевірок контрагентів позивача в межах даної справи було виявлено низку порушень податкового законодавства, які в сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, свідчать про фактичну нікчемність укладених позивачем з контрагентами угод, що, в свою чергу, призвело до неправомірного неврахування сум податку, що підлягає сплаті.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в жовтні 2017 року фахівцями контролюючого органу було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Модерн» (податковий номер 31930545) за січень 2017 року, ПП «Калита» (податковий номер 31930545) за липень 2016 року, ТОВ «Торговий дім «Керамейя» (податковий номер 38602199) за грудень 2016 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 03.11.2017р. №17446/20-40-14-11-11/36816025 (а.с. 47-72), за висновками якого встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України – завищення податкового кредиту на суму 189034 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 185853 грн., в тому числі: за липень 2016 року на суму ПДВ 44637 грн., за грудень 2016 року на суму ПДВ 25337 грн., січень 2017 року на суму 115879 грн. та завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за липень 2016 року на суму 3 181 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення – рішення №0002731411 від 01.12.2017р. (а.с. 79), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 232316,25 грн., в тому числі за основним платежем – 185853 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 46463,25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, його залишено без змін. В зв’язку з наведеним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення – рішення, відповідач виходив з того, що між позивачем та його контрагентом ПП «Калита» було укладено договір поставки №32 від 07.07.2016р. щодо купівлі – продажу комплектуючих до контрактора вакуумного КВн 3-250. При цьому контролюючий орган зазначив, що згідно товарно-транспортних накладних відвантаження товару відбувається за адресою: місто Суми, вул. Воєводіна, корп.. А-ІІ, ком. 27, що може свідчити про дефектність операції, оскільки дане місце не співпадає з даними договору.

Крім того, згідно податкової інформації ГУ ДФС у Сумській області зазначено про проведення ПП «Калита» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, оскільки відсутніми є будь-які первинні документи господарської діяльності, неможливо встановити походження реалізованих товарів, відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій, відсутня інформація про власні або орендовані фонди, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, тощо.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім «Керамейя», контролюючий орган при проведенні податкової перевірки встановив, що між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір про надання послуг №58 від 22.12.2016р., за умовами якого та відповідної специфікації постачання товару здійснюється на умовах EXW – склад постачальника м. Київ, але досліджені відповідачем товарно-транспортні накладні свідчать, що товар був відвантажений за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна,4 корп. А-ІІ, ком. 27, що може вказувати на дефектність операції.

Крім того, згідно податкової інформації ГУ ДФС у Сумській області зазначено про проведення ТОВ «Торговий дім «Керамейя» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, оскільки відсутніми є будь-які первинні документи господарської діяльності, неможливо встановити походження реалізованих товарів, відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій, відсутня інформація про власні або орендовані фонди, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні), тощо.

Також відповідачем враховано лист ОУ ГУ ДФС у Сумській області №633/7/18-28-21-0707 від 06.02.2017р., згідно якого зазначено, що ТОВ ТД «Керамейя» відсутнє за податковою адресою.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Модерн» контролюючим органом було встановлено, що між вказаними особами 16.01.2017р. було укладено договір № 5, за умовами якого та відповідної специфікації постачання товару здійснюється на умовах EXW – склад постачальника м. Київ, але досліджені відповідачем товарно-транспортні накладні свідчать, що товар був відвантажений за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна,4 корп. А-ІІ, ком. 27, що може вказувати на дефектність операції.

Крім того, згідно податкової інформації ГУ ДФС у Сумській області зазначено про проведення ТОВ «Модерн» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, оскільки відсутніми є будь-які первинні документи господарської діяльності, неможливо встановити походження реалізованих товарів, відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій, відсутня інформація про власні або орендовані фонди, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні), тощо.

Таким чином контролюючий орган вважав, що надані позивачем до перевірки документи щодо відвантаження товару складено з порушенням вимог законодавства, яке визначає порядок бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Підсумовуючи зібрані дані відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку має бути лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

Проте суд з такими висновками контролюючого органу не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Калита» 07.07.2016р. було укладено договір поставки №32 (а.с. 26-27), відповідно до якого позивач (замовник) придбав вакуумну комутаційну апаратуру згідно специфікації. Згідно п. 3.2. вказаного договору місцем поставки товару є склад транспортного агентства вантажоперевезень, розташований в місті Харкові, якщо інше не вказано в специфікації на партію поставки товару. Постачання товару підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 31-36).

З ТОВ «Торговий дім «Керамейя» позивачем було укладено аналогічний договір поставки від 22.12.2016р. №58 (а.с. 37-38), постачання товару за яким підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 41-43).

Так само, з ТОВ «Модерн» позивачем було укладено договір поставки №5 від 16.01.2017р. (а.с. 15-16) з тими самими умовами постачання товару згідно доданих специфікацій. При цьому фактичне постачання товару відповідно до укладеного договору підтверджено доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 20-25).

Подальший рух придбаних товарів підтверджено доказами, за якими вбачається їх продаж іншим юридичним особам в межах власної господарської діяльності (а.с. 155-190).

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копії перелічених вище договорів, видаткових накладних, виданих в зв’язку з господарськими операціями, а також доказів про сплату товару, з яких слідує, що товар, поставлений за укладеними договорами та на підставі видаткових накладних був сплачений грошовими коштами.

Суд зазначає, що відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді, наводить доводи щодо невідповідності заповнення товарно-транспортних накладних умовам укладених договорів, на виконання яких здійснювалось постачання, в зв’язку з чим робить висновок про дефектність (нікчемність) господарської операції, проведеної згідно укладеного договору. Проте висновки, які контролюючий орган робить з аналізу встановлених ним фактів суд вважає передчасними та такими, що не обґрунтовані належним чином стосовно порушень в податковій сфері.

При цьому слід зазначити, що правила щодо складання товарно-транспортних накладних визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Так, згідно вказаних Правил (п. п. 11.1, 11.4, 11.5) визначено, що основним документом на перевезення є товарно-транспортна накладна, яку замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4 екземплярів, засвідчує всі екземпляри підписом і, при необхідності, печаткою (штампом).

Відтак, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку з податку на додану вартість платниками податків, а лише встановлюють права, обов’язки та відповідальність перевізників, в зв’язку з чим товарно-транспортні накладні не можна вважати документами первинного бухгалтерського обліку, які беззаперечно підтверджують або спростовують факт придбання товарно-матеріальних цінностей. В даній справі, враховуючи наявність належних документів первинного обліку, а також розрахункових документів, відсутність товарно-транспортних накладних на товар або їх неналежне оформлення щодо місця навантаження товару не може вказувати на відсутність його придбання.

Крім того, суд звертає увагу, що за даними акту податкової перевірки від 03.11.2017р. №17446/20-40-14-11-11/36816025 вказано про те, що за договором від 07.07.2016р. №32, укладеним з ПП «Калита», при аналізі товарно-транспортних накладних від 07.07.2016р., 13.07.2016р., 22.07.2016р. встановлено, що відвантаження товару відбувається за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна,4 корп. А-ІІ, ком. 27 (а.с. 52), хоча додані до матеріалів справи копії вказаних накладних (а.с. 32,34,36) містять відомості про місце навантаження: м. Суми, вул. Охтирська, 18.

Так само, згідно відомостей вказаного акту перевірки зазначено, що у складеній на підставі укладеного з ТОВ ТД «Керамейя» договору №58 від 22.12.2016р. товарно-транспортній накладній від 27.12.2016р. вказано, що відвантаження товару відбувається за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна,4, корп. А-ІІ, кімната 27 (а.с. 56), хоча додана до матеріалів справи копія зазначеної накладної (а.с. 43) містить іншу інформацію, зокрема, в ній зазначено місце навантаження: м. Суми, вул. Воєводіна, будинок 4, корп. А-ІІ, кімната 25.

В зв’язку з наведеним слід зазначити, що при здійсненні податкової перевірки контролюючий орган невірно встановив всі дійсні обставини справи без належного дослідження доказів та навів в акті перевірки інформацію, яка не відповідає дійсності, яка в подальшому була покладена в основу управлінського рішення про застосування до платника податків відповідальності за ніби-то встановлені порушення.

При цьому суд відхиляє наведені в позовній заяві доводи про невідповідність акту податкової перевірки фактичним обставинам щодо невірного зазначення керівника підприємства позивача на сторінці 23 акту, на якій замість прізвища «Бреус» зазначено «Брус». Очевидним є те, що таке помилкове зазначення є технічною опискою, яка не може вплинути на достовірність складеного акту, як про це зазначає позивач в позовній заяві.

Крім того, підставами для виявлення порушень фактично слугують доводи про можливу відсутність реальної господарської діяльності контрагентів позивача, недоліки діяльності цих контрагентів, зроблені з посиланням на податкову інформацію, зібрану податковими органами. Суд вважає такі доводи та висновки, що ґрунтуються на них, також невірними та передчасними.

При цьому суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення покупцями витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з їх власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов’язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при розгляді справи не виявлено.

В зв’язку із встановленим суд зауважує, що відповідно до 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За приписами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням наведених вище доводів суд вважає спростованими твердження контролюючого органу про порушення норм ст. 198 Податкового кодексу України.

В зв’язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, суд доходить висновку про його невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

В зв’язку з наведеним, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002731411 від 01.12.2017р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21" (вул. Конєва,21,м. Харків,61001, код 36816025) суму сплаченого судового збору в розмірі 3485 (три тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 41 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03 березня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко