Рішення № 72536451, 02.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/540/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування п. 11 рішення №96 від 15.09.217 р., зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 20.10.2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.09.2017 року № 96;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 20.10.2016 року відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" він має право на її отримання, як інвалід ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Ухвалою від 05.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.01.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.34-37), в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, так як військовослужбовцям строкової служби обов'язковою умовою набуття права на допомогу визначено часові рамки встановлення інвалідності - в межах трьох місяців після звільнення зі служби.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 02.08.1985 по 05.05.1986 проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, що підтверджується копією військового квитка НУ № 9314418 (а.с. 16-18) та копією довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області від 08.08.2017 № 351 (а.с. 19).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 27.02.2013 № 436 (а.с. 20) встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення (контузія) та захворювання ТАК пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.02.2013 № 316/ж (а.с. 21-22) наявний у позивача рубець є наслідком загоєння рани, яка могла утворитись внаслідок осколкового поранення, отриманого в 1986 році.

Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ № 654636 від 22.04.2013 (а.с. 23) позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 18.04.2013, яка настала внаслідок поранення (поранення) та захворювань, так, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, а згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 901111 від 01.11.2016 (а.с. 24) позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 20.10.2016, яка настала внаслідок поранення (поранення) та захворювань, так, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Позивач стверджує, що одноразова грошова допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності йому не призначалась і не виплачувалась.

Доказів того, що позивачу була призначена та виплачена одноразова грошова допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, відповідачем не надано.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат 08.08.2017 (а.с. 26) та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Міністерства оборони України.

Розглянувши вказані документи Міністерство оборони України своїм рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.11.2017 року № 96, відмовило у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби; зміна групи інвалідності у ОСОБА_1 відбулась понад дворічний термін (а.с. 27-28).

Спірні правовідносини регулюються Законом України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), в редакції, що діяла станом на 30.09.2016, та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 :

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року №328-V, який набрав чинності 01 січня 2007 року, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, зокрема, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно пункту 4 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми

Посилання відповідача на те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності, що не дає підстав для здійснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд до уваги не приймає, оскільки в даному випадку мова йде не про доплату допомоги і відповідач доказів того, що така допомога виплачена позивачу після первинного встановлення інвалідності не надано.

Відповідно до частини 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (п. 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми Закону № 2011-ХІІ, які набули чинності з 01.01.2017, оскільки інвалідність позивачу була встановлена до зазначеної дати.

Таким чином суд вважає, що позивач має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, відповідно до Порядку № 975, одноразової грошової допомоги як інвалід 2 групи з 20.10.2016 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а відповідач не довів правомірність свого рішення про відмову в призначенні позивачу такої допомоги, прийняття якого передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання відповідача у письмовому відзиві на судові рішення Житомирського окружного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, суд їх до уваги не бере, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи приписи ч. 3 ст.245 КАС України, суд вважає за можливе з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зобов'язати призначити та виплатити ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи з 20.10.2016, одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10031, номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код 07873079), задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.09.2017 № 96, затверджене Міністром оборони України 15.09.2017.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи з 20.10.2016, одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк