Рішення № 72536071, 27.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. Справа№805/4263/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: 84552, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України в особі Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ідентифікаційний код юридичної особи 40108578) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання надати статус учасника бойових дій,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України та Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників національної поліції № 4/ІІІ/V/1 від 4 липня 2017 року, яким було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання надати статус учасника бойових дій.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він має право на отримання статусу учасника бойових дій на підставі положень чинного законодавства України через те, що починаючи з січня 2015 року по серпень 2016 року приймав участь в антитерористичній операцій, забезпеченні її проведення та захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, перебуваючи безпосередньо в районах проведення АТО. У зв'язку із тим позивач звернувся до комісії відповідача із вимогою надати йому відповідний статус, втім, розглянувши звернення позивача комісія відповідача прийняла рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій. В наданому позові позивач зауважив на невідповідності відмови комісії відповідача вимогам чинного законодавства та наполягав на наявності правових підстав за для отримання ним статусу учасника бойових дій.

В ході підготовчого провадження позивач надав заяву, в якій зазначив що заявлені ним вимоги адресовані комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців в особі Національної поліції України, що має статус юридичної особи.

Представник відповідача до суду не з'явився. 15 січня 2018 року через канцелярію суд у Національною поліцією України був наданий відзив на позов із викладеною в ньому незгодою із позовом. Так, за змістом відзиву відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, перш за все з тих підстав, що на думку Національної поліції позивачем не були правильно сформовані позовні вимоги, а саме вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову надати статус учасника бойових дій адресовані Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України в особі Національної поліції України, в той час як відповідачем позивач визначив окремо комісію і окремо Національну поліцію.

По-друге, посилаючись на положення пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції відповідач зауважив на відсутності підстав для отримання статусу учасника бойових дій особами, які не є поліцейськими у розумінні статті 17 Закону України «Про національну поліцію». Оскільки позивач в період відрядження Національною поліцією в райони проведення антитерористичної операції перебував на посаді державного службовця 5 рангу, спеціальне звання в нього відсутнє, присяга не складалася, питання щодо надання йому статусу учасника бойових дій на думку відповідача не входить до компетенції комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

В наданих доповненнях до відзиву відповідач зауважив на невірному визначенні відповідачем у справі Комісії в особі Національної поліції.

Ухвалою від 8 лютого 2018 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 лютого 2018 року. До судового особи, що беруть участь у розгляді справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

На підставі частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 червня 2017 року звернувся до комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (надалі за текстом рішення Комісія або Комісія відповідача) із заявою, в якій з посиланням на перебування як працівника міліції в період з 1 січня 2015 року по 6 листопада 2016 року та працівника поліції в період з 6 листопада 2015 року по 21 серпня 2016 року в період проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей просив надати йому статус учасника бойових дій як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. До заяви позивач додав: надав згоду на оброблення персональних даних; копію паспорту та ідентифікаційного номеру; витяг з наказів першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 295 від 22.10.2015, № 347 від 13.12.2015 року, № 348 від 14.12.2015 року; довідку про участь в АТО № 2045/12/03-2016 від 08.08.2016, звіти про роботу слідчого за січень - квітень 2015 року, червень 2014 року, серпень 204 року, вересень - грудень 2014 року; витяг з наказу о особовому складу № 1 /ос від 07.11.2015; копію наказу про звільнення; фотокартки (арк. справи 64-65).

Рішенням від 4 липня 2017 року Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій. В зазначеному рішенні підставами відмови визначено: 1) п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 2) абз. 2 п. 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року; 3) абз. 2 п. 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справі України від 23 травня 2016 року № 405.

За змістом протоколу № 4 комісії від 4 липня 2017 року, витяг з якого доданий відповідачем до відзиву, на засіданні комісії за наслідком заслуховування інформації заступника начальника відділу управління соціально-психологічної роботи та проходження служби ДКЗ про надання на розгляд комісії ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій через відсутність підстав для надання статусу учасника бойових дій (т. 1 арк. справи 68). Зазначений витяг засвідчений печаткою департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, яка є відповідачем у справі.

Листом від 13 липня 2017 року № 7598/04/12-2012 позивача повідомлено про прийняття рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій. Цей лист додатково до перелічених в рішенні нормативно-правових актів містить посилання на п. 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», який визначає загальні вимоги до поліцейського.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року N 413 (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС.

Згідно пункту 7 цього Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з наказів першого керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 295 від 22 жовтня 2015 року, 3477 від 13 грудня 2015 року, № 348 від 14 грудня 2015 року та довідок Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України № 2045/12/03-2016 від 2 серпня 2016 року, № 1946/12/03-2017 від 22 червня 2016 року та довідкою Головного управління МВС України в Донецькій області №; 109 лк/Мт від 12 вересня 2017 року (арк. справи 21-22, 23-25, 26-29,,30 31, 32) позивач був зарахований до складу осіб, які залучені на приймають безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення:

- в період з 1 січня 2015 року по 6 листопада 2017 року, перебуваючи на посаді слідчого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів , учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління МВС в Донецькій області, що перебувало на той час у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України;

- в період з 7 листопада 2015 року по день звільнення перебуваючи на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Виходячи з принципу закріпленого в пунктах 7 та 8 Порядку № 413 вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій належить до компетенції комісії того центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, у підпорядкуванні якого перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходила службу чи працювала особа. Оскільки позивач в період з 7 листопада 2015 року по день звільнення перебував на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області питання щодо надання йому статусу учасника бойових дій належить до компетенції Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для надання статусу учасника бойових дій позивачу через те, що він не є поліцейським, а є працівником національної поліції свідчать про можливість допущення прямої дискримінації до працівників Національної поліції України, які в даному випадку перебували під час роботи в Національної поліції на посаді державного службовця чи іншого працівника, який не підпадає під визначення терміну «поліцейський».

Згідно Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дія якого поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України, дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за певними ознаками, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 2 цього закону передбачено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

В даному випадку має місце ситуація, коли позивач, перебуваючи у складі підрозділів Національної поліції на території проведення антитерористичної операції позбавляється права отримання статусу учаснику бойових дій з причин того, що він не є поліцейським у розумінні статті 17 Закону України «Про національну поліцію», а перебуває на посаді державного службовця у Національній поліції України.

Згідно статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, підписана Україною 9 листопада 1995 року, ратифіковано 17 липня 1997 року, передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій конвенції має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договір, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства. Отже положення Конвенції є частиною законодавства України та підлягають застосуванню у межах національного правопорядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 травня 2016 року N 405, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 червня 2016 р. за N 857/28987, завданням комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання поліцейським, державним службовцям та іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2 і 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Розділом 3 наведеного положення про комісію Національної поліції встановлений перелік обставин, що мають бути встановленими для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для надання особі статусу учасника бойових дій, серед яких: безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Наведені обставини не досліджувалися відповідачем при прийнятті рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, через що рішення комісії відповідача прийнято із порушенням вимог чинного законодавства, через що підлягає скасуванню.

Суд зауважує на неприйнятті доводів відповідача про невірне визначення позивачем відповідачем - Національної поліції України з огляду на нижчевикладене.

Згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Державним органом є орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю (ВР України, Закон "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 N 1700-VII).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначені законом України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII. Згідно статті 1 цього закону Національна поліція України (далі - поліція) є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 13 закону № 580-VIII передбачено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань. У складі поліції функціонують: кримінальна поліція; патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони; спеціальна поліція; поліція особливого призначення. У системі поліції можуть утворюватися науково-дослідні установи та установи забезпечення.

Положення про Національну поліцію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року за № 877. Згідно цього положення Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства (пункт 11 Положення).

Згідно підпункту 48 пункту 4 цього положення Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує відповідно до законодавства надання статусу учасника бойових дій поліцейським, державним службовцям та працівникам Національної поліції.

Згідно положення Про Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 травня 2016 року N 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2016 р. за N 857/28987, комісія утворюється у центральному органі управління Національної поліції України.

Отже, виходячи з викладеного вище Комісія відповідача виконує завдання національної поліції України та входить до складу Національної поліції, на протоколі засідання комісії ставиться печатка Департаменту департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, суд вважає цілком вірним визначення позивачем відповідачем у справі - Комісію в особі Національної поліції України.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України та Національну поліцію України встановити йому статус учасника бойових дій, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин є дискреційним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій, враховуючи встановлення в ході розгляду справи не дослідження при вирішенні питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій документів, що підтверджують прийняття ним участи в антитерористичній операцій, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Отже наданий позивачем позов підлягає задоволенню частково.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на зазначене на підставі положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України «Про національну поліцію», Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2015 р. N 877, Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 413, Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженим Наказом міністра внутрішніх справ України 23 травня 2016 року № 405 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 червня 2016 р. за N 857/28987 та керуючись ст.ст.2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: 84552, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України в особі Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ідентифікаційний код юридичної особи 40108578) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання надати статус учасника бойових дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Національної поліції України в з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України № 4/ІІІ/V/1 від 4 липня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.