Рішення № 72536055, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/2985/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Галатіної О.О.

суддів Христофорова А.Б., Кошкош О.О.

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

представника позивача 1 ОСОБА_1

представника позивача 2 Пономаренко В.Г.

представника відповідача 1 Карацюби В.Л.

представника відповідача 2 Ростової О.І.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрконсалтинг груп" - Такаджи Є.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеокоференції адміністративну справу за позовом позивача 1 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, позивача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН РІТЕЙЛ КОНСАЛТИНГ" до Державної регуляторної служби України, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, фізична особа - підприємець ОСОБА_10, фізичної особи - підприємця ОСОБА_11, фізична особа - підприємець ОСОБА_12, фізична особа - підприємець ОСОБА_13, фізична особа - підприємець ОСОБА_14, фізична особа - підприємець ОСОБА_15, фізична особа - підприємець ОСОБА_16, фізична особа - підприємець ОСОБА_17, фізична особа - підприємець ОСОБА_18, фізична особа - підприємець ОСОБА_19, фізична особа - підприємець ОСОБА_20, фізична особа - підприємець ОСОБА_21, фізична особа - підприємець ОСОБА_22, фізична особа - підприємець ОСОБА_23, фізична особа - підприємець ОСОБА_24, фізична особа - підприємець ОСОБА_25, фізична особа - підприємець ОСОБА_26, фізична особа - підприємець ОСОБА_27, фізична особа - підприємець ОСОБА_28, фізична особа - підприємець ОСОБА_29, фізична особа - підприємць ОСОБА_30, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрконсалтинг груп" про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення, суд -

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2017 року Позивачі, Фізична особа - підприємць ОСОБА_7 (далі за текстом - позивач 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН РІТЕЙЛ КОНСАЛТИНГ" (далі за текстом - позивач 2) звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної регуляторної служби України (далі за текстом відповідач - 1 або ДРС), Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі за текстом - відповідач 2) третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, фізична особа - підприємець ОСОБА_10, фізичної особи - підприємця ОСОБА_11, фізична особа - підприємець ОСОБА_12, фізична особа - підприємець ОСОБА_13, фізична особа - підприємець ОСОБА_14, фізична особа - підприємець ОСОБА_15, фізична особа - підприємець ОСОБА_16, фізична особа - підприємець ОСОБА_17, фізична особа - підприємець ОСОБА_18, фізична особа - підприємець ОСОБА_19, фізична особа - підприємець ОСОБА_20, фізична особа - підприємець ОСОБА_21, фізична особа - підприємець ОСОБА_22, фізична особа - підприємець ОСОБА_23, фізична особа - підприємець ОСОБА_24, фізична особа - підприємець ОСОБА_25, фізична особа - підприємець ОСОБА_26, фізична особа - підприємець ОСОБА_27, фізична особа - підприємець ОСОБА_28, фізична особа - підприємець ОСОБА_29, фізична особа - підприємць ОСОБА_30, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрконсалтинг груп" про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення.

В обґрунтування позову позивач 1 зазначає, що 20.02.2017 року Інспектором Інспекції міської ради із благоустрою м.Маріуполь ОСОБА_32 було складено протокол про адміністративне правопорушення №000291 яким встановлено, що 17.02.2017 на території по пров.Нахімова, 5 (на фасаді будинку) було виявлено елемент зовнішнього художнього оформлення - вивіску «Еталон» без затверджених паспортів. На підставі протоколу інспекції із Благоустрою Маріупольської міської ради ОСОБА_7 (позивач 1) визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З цього приводу ОСОБА_7 було подано адміністративний позов до Іллічівського районного суду м Маріуполя про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що в силу Закону України «Про рекламу», Закону України «Про дозвільну систему у сфер господарювання», Постанови КМУ №2069 «Про типові правила розміщення зовнішньої реклами) позивач 1 не зобов'язана отримувати довільні документи на вивіски, що не перевищують 3 м.кв.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач 2 вказав на те, що ТОВ «Еталон Рітейл та Консалтинг» провадить свою господарську діяльність на території м.Маріуполь та орендує три нежитлових приміщення, що знаходяться за адресами: м. Маріуполь, пр. Перемоги, б. 65; м. Маріуполь, пр. Металургів, 92-а; м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, б. 2/3. З моменту укладення відповідних договорів оренди нежитлові приміщення були облаштовані засобами інформаційного характеру (вивіски, таблички біля входу до приміщень, інформація про товари на вікнах). 10 травня 2017 року позивачем 2 була отримана телефонограма від інспектора інспекції із благоустрою Маріупольської міської ради із суті якої вбачалось, що до 20 травня 2017 року Товариство зобов'язано отримати дозвіл на розміщення вивісок, табличок та зобов'язано на 50% звільнити вікна від інформаційного матеріалу. Зазначає, що вказана вимога обґрунтована п.3.1.3. Порядку розміщення вивісок на території м.Маріуполь, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 22.03.2017. Так, відповідно до п. 3.1.3. вивіска може бути встановлена: не вище першого поверху або цоколя будівлі; біля входу у приміщення (у т. ч. у подвір'ї, на сходовій клітці, у коридорі тощо), яке займає суб'єкт господарювання, що встановлює вивіску; над вхідними дверима, над вітринами та над віконними прорізами; у вікнах, вітринах та прозорій частині вхідних дверей (з внутрішнього боку) з закриттям їх до 50 %: між дверними та віконними прорізами; на фасаді (вище першого поверху), фронтоні, якщо суб'єкту господарювання на праві приватної власності належить вся будівля, при умові, якщо місце встановлення вивіски передбачено авторським проектом будинку або погодженим паспортом фасаду будівлі; між дверними та віконними прорізами (або над ними), які належать суб'єкту господарювання, у межах першого та цокольного поверху, у т. ч. якщо немає окремого входу з вулиці у заклад, на якому встановлюється вивіска; в існуючих, спеціально передбачених для вивісок у проекті будинку площинах, нішах, картушах, приставних вітринах тощо; на огорожі та її вхідній (в'їзній) брамі, якщо суб'єкту господарювання на праві приватної власності належить вся будівля та вся земельна ділянка; на власній земельній ділянці у вигляді об'ємно-просторової пластинки чи конструкції. Також зазначає, що розміщені вивіски, не перевищують розмір 3 м.кв.

Вважають, що бездіяльність Державної Регуляторної Служби України у невжитті заходів контролю у прийняті рішення від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь» неправомірною, що в подальшому призвело до прийняття оскаржуваного рішення від 22.03.2017 №47, яке на думку позивачів не відповідає вимогам чинного законодавства, що створює умови для незаконного, систематичного, безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності та зобов'язання оформлювати дозвільні документи на вивіски, незалежно від їх розміру.

Посилаючись на вказані обставини просять суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Державної Регуляторної Служби України, що виявилась у невжитті заходів контролю щодо прийняття виконавчим комітетом Маріупольської міської ради рішення від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь».

- визнати таким, що не відповідає законам та нормативно-правовим актам України та скасувати рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь».

Представник позивача 1 під час судового засідання надав пояснення аналогічні викладенні у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача 2 також під час судового засідання надав пояснення аналогічні викладенні у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрконсалтинг груп" також на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача 1 через канцелярію суду надав письмові заперечення на позовну заяву відповідно до яких зазначив, що відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724 ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Згідно з повноваженнями, визначеними підпунктом 9 пункту 4 Положення ДРС відповідно до покладених на неї завдань проводить у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади. У разі виявлення під час експертизи порушень вимог статей 4, 5, 8 - 13 зазначеного Закону приймає рішення про необхідність усунення органом, що прийняв відповідний акт, виявлених порушень принципів державної регуляторної політики. Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регламентовано Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-ІУ, зі змінами. Дія цього Закону № 1160 поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Частиною першою статті 21 Закону № 1160 встановлено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом. Здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування регламентовано статтями 5-14 та 31-38 Закону № 1160. Статтею 27 Закону № 1160 передбачено, що уповноважений орган (ДРС) має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність їх актів вимогам статей 4, 5, 8-13 Закону. Вказує, що зазначене позбавляє права ДРС здійснювати експертизу рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування. Посилаючись на вказані обставини та те, що Маріупольська міська рада Донецької області не є органом виконавчої влади, що в свою чергу позбавляє ДРС права здійснювати експертизу його регуляторних актів, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. Також зазначені заперечення були викладені представником відповідача 1 під час судового засідання.

Представник відповідача 2 через канцелярію суду надав письмові заперечення на позовну заяву відповідно до яких зазначив, що зміст порядку встановлення вивісок у м. Маріуполі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.03.2017 № 47, повністю відповідає Законам України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про рекламу», Закону України «Про благоустрій населених пунктів, Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», так як Порядком не встановлений обов'язок суб'єкта господарювання отримувати дозвіл на розміщення вивіски, а лише погодження паспорту вивіски. Також зазначив, що у центральній частині м. Маріуполя знаходиться історичний ареал міста, який включений до списку історичних населених місць України, то органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати збереження історичних та культурних пам'яток, а тому, вважає, що прийняття Порядку встановлення вивісок у м. Маріуполі створює умови для регулювання відносин у сфері збереження світової спадщини і не заважає, а врегульовує діяльність суб'єктів господарювання на такій території. Посилаючись на вказані обставини та вважає, що рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.03.2017 № 47 «Про затвердження порядку встановлення вивісок у м. Маріуполі» прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, з дотриманням рівності перед законом; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких воно спрямоване, просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Також зазначені заперечення були викладені представником відповідача 2 під час судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач 1 - ОСОБА_7 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця 10.04.2015 року за № 22740000000035330 (87519, АДРЕСА_1).

Позивач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН РІТЕЙЛ КОНСАЛТИНГ" зареєстровано в якості юридичної особи (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Рівна, 41/43).

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 47 від 22.03.2017 року затверджено порядок встановлення вивісок у м. Маріуполі, яким встановлено обов'язкову процедуру виготовлення та погодження дозвільними органами Маріупольської міської ради проектів.

Відповідно до п. 3.1.3. Порядку встановлення вивісок у місті Маріуполі, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 22.03.2017 № 47, вивіска може бути встановлена:

- не вище першого поверху або цоколя будівлі;

- біля входу у приміщення (у т. ч. у подвір'ї, на сходовій клітці, у коридорі тощо), яке займає суб'єкт господарювання, що встановлює вивіску;

- над вхідними дверима, над вітринами та над віконними прорізами;

- у вікнах, вітринах та прозорій частині вхідних дверей (з внутрішнього боку) з закриттям їх до 50 %;

- між дверними та віконними прорізами;

- на фасаді (вище першого поверху), фронтоні, якщо суб'єкту господарювання на праві приватної власності належить вся будівля, при умові, якщо місце встановлення вивіски передбачено авторським проектом будинку або погодженим паспортом фасаду будівлі;

- між дверними та віконними прорізами (або над ними), які належать суб'єкту господарювання, у межах першого та цокольного поверху, у т. ч. якщо немає окремого входу з вулиці у заклад, на якому встановлюється вивіска;

- в існуючих, спеціально передбачених для вивісок у проекті будинку площинах, нішах, картушах, приставних вітринах тощо;

- на огорожі та її вхідній (в'їзній) брамі, якщо суб'єкту господарювання на праві приватної власності належить вся будівля та вся земельна ділянка;

- на власній земельній ділянці у вигляді об'ємно-просторової пластики чи конструкції.

10.05.2017 Позивачем 2 було отримано повідомлення з якого вбачалось, що у зв'язку із прийняттям Виконавчим комітетом рішення від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь» Товариству необхідно у місячний строк привести у відповідність вивіску та отримати дозвільний документ.

19.05.2017 року позивачем 1 до Державної регуляторної служби України направлено звернення з проханням провести перевірки (експертизу) прийнятим рішенням Маріупольською міською радою від 23.12.2016 року № 7/14-1099 та Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради № 47 від 22.03.2017 року, та вжити заходів, направлених на скасування регуляторного акту.

21.06.2017 року Державна регуляторна служба України своїм листом № 4628/0/2017 повідомила позивача 1, що Маріупольська міська рада Донецької області є органом виконавчої влади, що позбавляє Державну регуляторну службу України права здійснювати експертизу регуляторних актів.

Позивачі вважають, що бездіяльність відповідача 1 порушує права суб'єктів підприємницької діяльності на території міста Маріуполь та свідчить про самоусунення від регулювання адміністративних відносин між суб'єктами господарювання та органами місцевого самоврядування, а рішення № 47 від 22.03.2017 року прийняте відповідачем 2 з порушенням норм діючого законодавства України, а тому звернулись до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Суд встановив, що виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення № 47 від 22.03.2017 року, яким затверджено Порядок встановлення вивісок у м.Маріуполі, яким врегульовано процедуру їх встановлення фізичними та юридичними особами, вимоги до вивісок.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулюються Законом України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР.

Рекламою, відповідно до статті 1 вказаного Закону, є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Залежно від способу розміщення реклами Закон України "Про рекламу" передбачає, зокрема, зовнішню рекламу, якою є реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини 7 статі 8 Закон України "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з частиною 6 статті 9 Закон України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Крім того, вищенаведені вимоги передбачено також Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2003 року, згідно з якими, вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Суд зазначає, що при розміщенні вивіски чи таблички на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне, чи надане у користування осіб приміщення, біля входу у таке приміщення, необхідно врахувати вимоги типових правил, в частині площі поверхні вивіски чи таблички, яка не повинна перевищувати 3 кв.м.

Більше того Порядком, затвердженим оскаржуваним Рішенням обмежено право суб'єктів господарювання на розміщення вивісок на поверсі, де розташовується власне, чи надане у користування осіб приміщення, оскільки такої можливості в ньому не передбачено.

На думку колегії суду, така невідповідність Порядку, затвердженого оскаржуваним Рішенням Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами вказує на протиправність рішення, прийнятого органом місцевого самоврядування, звужуючи передбачені чинними нормами правила розміщення вивісок та відповідно права суб'єктів господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством заборонено вимагати від суб'єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок.

Зокрема, в розумінні статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 вивіска є малою архітектурною формою, що є однією із складових елементів об'єктів благоустрою населеного пункту.

Вимоги щодо благоустрою території населеного пункту, відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", встановлюються Правилами благоустрою території населеного пункту (далі - Правила). Вказаною нормою передбачено, що Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила включають, серед іншого, порядок розміщення малих архітектурних форм. Поряд з тим, у частині 3 вказаної статті передбачено, що Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Закон України "Про охорону культурної спадщини" також не містить вимог щодо отримання дозвільних документів при розміщенні вивісок суб'єктами господарювання.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання отримувати дозвільні документи від органів місцевого самоврядування на розміщення вивіски.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що положення Порядку, затвердженого оскаржуваним Рішенням вказують на їх очевидну протиправність, оскільки встановлюють додаткові обмеження, обов'язки та вимоги для суб'єктів господарюванні, які не передбачені чинним законодавством та відповідно встановлюють відповідальність за невиконання вимог цього порядку.

Колегія суддів зазначає, що встановлення відповідальності за порушення вимог, які по своїй суті є незаконним в силу своєї невідповідності чинному законодавству, вказують на протиправність дій органу місцевого самоврядування та відповідно незаконність рішення, яким встановлено таку відповідальність.

Судова колегія, не приймає до уваги посилання представника відповідача 2 на статтю 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", згідно з якою забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, оскільки наказом Міністерства культури України від 17.07.2014 № 562 затверджено форми інформаційних та технологічних карток з видачі Міністерством культури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей. Додатком 10 до вказаного наказу затверджено інформаційну картку адміністративної послуги - надання дозволу на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (на виконання вимог частини 3 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини"). Таким чином, єдиним органом, який відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", надає дозвіл на вчинення на пам'ятці написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні, є Міністерство культури України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Крім того, аналізуючи норми Закону України «Про рекламу», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд звертає увагу, що зазанченими Законами України, не визначено саме поняття розміщення вивісок, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що при прийнятті оскарженого рішення, виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області вийшов за межі наданих йому законом повноважень, а тому рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області №47 від 22.03.2017 року "Про Порядок встановлення вивісок у місті Маріуполі» є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних щодо визнання неправомірною бездіяльність Державної Регуляторної Служби України, що виявилась у невжитті заходів контролю щодо прийняття виконавчим комітетом Маріупольської міської ради рішення від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь» суд, зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724, ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Згідно з повноваженнями, визначеними підпунктом 9 пункту 4 Положення ДРС відповідно до покладених на неї завдань проводить у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади. У разі виявлення під час експертизи порушень вимог статей 4, 5, 8 - 13 зазначеного Закону приймає рішення про необхідність усунення органом, що прийняв відповідний акт, виявлених порушень принципів державної регуляторної політики.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регламентовано Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-ІV, зі змінами (далі - Закон № 1160).

Дія цього Закону № 1160 поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Частиною першою статті 21 Закону № 1160 встановлено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування регламентовано статтями 5-14 та 31-38 Закону № 1160.

Статтею 27 Закону № 1160 передбачено, що уповноважений орган ДРС має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність їх актів вимогам статей 4, 5, 8-13 Закону.

Суд зазначає, що зазначене позбавляє права ДРС здійснювати експертизу рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування.

Статтею 34 Закону №1160 визначено особливості розгляду сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою проектів регуляторних актів та встановлено, зокрема, що відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики.

Однак, дія статті 34 Закону № 1160 не поширюється на проекти рішень виконавчих комітетів відповідних рад, що мають ознаки регуляторних актів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом № 1160 не визначено механізми впливу ДРС під час прийняття, відстеження результативності та перегляду регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Крім того, питання розміщення вивісок врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами».

Вищезазначені правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами».

Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Інші центральні органи виконавчої влади утворюються як служби, агентства, інспекції для виконання окремих функцій з реалізації державної політики.

Згідно зі статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Таким чином, ДРС як уповноважений орган щодо здійснення державної регуляторної політики не має повноважень щодо здійснення контролю за реалізацією регуляторними органами державної регуляторної політики. На нього покладено лише функцію координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної зі здійсненням заходів щодо проведення державної регуляторної політики.

Отже, ДРС не має права проводити перевірки дотримання законодавства про державну регуляторну політику органами місцевого самоврядування, а також безпосередньо втручатися у здійснення останніми заходів із реалізації регуляторної політики.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Державна регуляторна служба України діяла в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством України, а тому суд не вбачає підстав для визнання неправомірною бездіяльність Державної Регуляторної Служби України, що виявилась у невжитті заходів контролю щодо прийняття виконавчим комітетом Маріупольської міської ради рішення від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь».

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою-третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджене тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН РІТЕЙЛ КОНСАЛТИНГ" до Державної регуляторної служби України, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, фізична особа - підприємець ОСОБА_10, фізичної особи - підприємця ОСОБА_11, фізична особа - підприємець ОСОБА_12, фізична особа - підприємець ОСОБА_13, фізична особа - підприємець ОСОБА_14, фізична особа - підприємець ОСОБА_15, фізична особа - підприємець ОСОБА_16, фізична особа - підприємець ОСОБА_17, фізична особа - підприємець ОСОБА_18, фізична особа - підприємець ОСОБА_19, фізична особа - підприємець ОСОБА_20, фізична особа - підприємець ОСОБА_21, фізична особа - підприємець ОСОБА_22, фізична особа - підприємець ОСОБА_23, фізична особа - підприємець ОСОБА_24, фізична особа - підприємець ОСОБА_25, фізична особа - підприємець ОСОБА_26, фізична особа - підприємець ОСОБА_27, фізична особа - підприємець ОСОБА_28, фізична особа - підприємець ОСОБА_29, фізична особа - підприємць ОСОБА_30, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрконсалтинг груп" про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.03.2017 №47 «Про порядок розміщення вивісок у м.Маріуполь».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 судові витрати у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН РІТЕЙЛ КОНСАЛТИНГ" судові витрати у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 26 лютого 2018 року. Повний текст рішення суду виготовлено 03 березня 2018 року.

Головуючий суддя Галатіна О.О.

Судді Христофоров А.Б.

Кошкош О.О.