Рішення № 72536047, 03.03.2018, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/465/18

Провадження № 2-а/126/30/2018

"03" березня 2018 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України та затримання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Вінницькій області звернувся в суд з позовом до відповідача громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 про затримання та примусове видворення за межі території України з тих підстав, що як стверджує у ході проведення заходів, напарвлених на протидію нелегальній міграції, співробітниками Бершадського РС УДМС України у Вінницькій області у взаємодії з Бершадським ВП ГУНП у Вінницькій області при перевірці виконання рішень про примусове повернення з України, в с. Кидрасівка Бершадського району Вінницької області по вул. Лесі Українки 27 виявлено громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ОСОБА_2. Подальшою перевіркою правомірності перебування на території України та згідно з інформацією наданою ОСОБА_3 у поясненні, іншими відомостями, в тому числі паспортом відповідача встановлено, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 останнього разу прибув до України 22.11.2011 року з приватною метою. Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09 жовтня 1992 року, встановлюється безвізовий порядок в’їзду 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду, для громадян країн-учасниць СНД (Співдружність Незалежних Держав). У Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, (далі – Порядок) зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду з держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Відповідно до пункту 6 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в’їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в’їзду в Україну. В пункті 8 Порядку зазначено, що заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше, ніж за десять та не пізніше, ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Натомість після прибуття в Україну у 2011 році громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 поселився в будинку своєї співмешканки в с. Кидрасівка по вул. Лесі Українки 27 Бершадського району Вінницької області, де по даний час й проживає. Для продовженням строку перебування на території України громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 до територіальних підрозділів ОСОБА_1 ДМС України у Вінницькій області не звертався. За порушення встановлених правил перебування громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 Бершадським РС УДМС України у Вінницькій області був притягнутий до адміністративної відповідальності, а саме 17.08.2017 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення він визнав, штраф сплачено в добровільному порядку в повному обсязі (відповідно до винесеної постанови ним було сплачено на користь Держави штрафи у розмірі 510,00 (п’ятсот десять) гривень. З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» завідувачем Бершадського РС УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_4, 18.08.2017 року затверджено рішення про примусове повернення з України відповідача громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Відповідне рішення він отримав 18.08.2017 року, про що свідчить розписка відповідача від 18.08.2017 року із його підписом. Вказаним рішенням відповідача було зобов’язано покинути територію України до 16.09.2017 року, однак він у визначений термін добровільно не виїхав за межі території України, саме рішення про примусове повернення з України відповідач у суді не оскаржив, продовжує злісно порушувати законодавство України. Громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 законних джерел доходу, власного житла на території України немає, приймаюча сторона в Україні – відсутня, проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з подальшим перебуванням в Україні – немає (відсутні). Підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами 4-12 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не виявлено, також не виявлено підстав, які б забороняли примусово видворити з України в країну громадянської належності чи третю країну, передбачених статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Беручи до уваги той факт, що відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживання без документів на право проживання в Україні, своїми діями грубо порушує вимоги ст.ст. 9, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дає обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятись від виїзду з України. Тому стосовно відповідача підлягає прийняття рішення про примусове видворення з території України. Разом з тим він буде ухилятись від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи ремісії та існує ризик втечі іноземця. Просить примусово видворити з території України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 та затримати з метою забезпечення видворення за межі території України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 з поміщенням в пункт тимчасового перебування іноземців на шість місяців;.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ч.7 ст. 5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно ст. 46 ч.4 п.3 КАС України іноземці чи особи без громадянства, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 (HUSEYNOV PASHA) відповідач у справі останній раз прибув до України 22.11.2011 року з приватною метою, що підтверджується інформацією, наданою відповідачем в поясненні та його паспортом.

Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09 жовтня 1992 року, встановлюється безвізовий порядок в’їзду 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду, для громадян країн-учасниць СНД (Співдружність Незалежних Держав).

У Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, (далі – Порядок) зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду з держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 6 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в’їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в’їзду в Україну.

В пункті 8 Порядку зазначено, що заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше, ніж за десять та не пізніше, ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Натомість після прибуття в Україну у 2011 році громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 поселився в будинку своєї співмешканки в с. Кидрасівка по вул. Лесі Українки 27 Бершадського району Вінницької області, де по даний час й проживає.

Для продовженням строку перебування на території України громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 до територіальних підрозділів ОСОБА_1 ДМС України у Вінницькій області не звертався.

За порушення встановлених правил перебування громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 Бершадським РС УДМС України у Вінницькій області був притягнутий до адміністративної відповідальності, а саме 17.08.2017 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення він визнав, штраф сплачено в добровільному порядку в повному обсязі (відповідно до винесеної постанови ним було сплачено на користь Держави штрафи у розмірі 510,00 (п’ятсот десять) гривень.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» завідувачем Бершадського РС УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_4 18.08.2017 року затверджено рішення про примусове повернення з України відповідача громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Відповідне рішення він отримав 18.08.2017 року, про що свідчить розписка відповідача від 18.08.2017 року із його підписом. Вказаним рішенням відповідача було зобов’язано покинути територію України до 16.09.2017 року, однак він у визначений термін добровільно не виїхав за межі території України, саме рішення про примусове повернення з України відповідач у суді не оскаржив, продовжує злісно порушувати законодавство України.

Громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 законних джерел доходу, власного житла на території України немає, приймаюча сторона в Україні – відсутня, проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з подальшим перебуванням в Україні – немає (відсутні). Підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами 4-12 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не виявлено, також не виявлено підстав, які б забороняли примусово видворити з України в країну громадянської належності чи третю країну, передбачених статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Беручи до уваги той факт, що відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживання без документів на право проживання в Україні, своїми діями грубо порушує вимоги ст.ст. 9, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дає обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятись від виїзду з України.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст.ст. 288, 289 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Згідно ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини про те, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, беручи до уваги відсутність близьких родичів на території України, власного житла, постійного законного джерела існування, дозволу на працевлаштування, враховуючи наявність рішення компетентного органу про примусове повернення відповідача, суд вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься в подальшому від самостійного та добровільного виконання рішення про повернення за межі території України, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме примусове видворення за межі України.

Обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та унеможливлюють примусове видворення відповідача за межі України судом не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Міжнародний договір між Україною та ОСОБА_2 про реадмісію відсутній.

Таким чином, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

П. 3 ч.2 ст. 371 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

З урахуванням викладеного, дане рішення слід звернути до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 26, 30, 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст.ст. 5, 9, 20, 46, 72-79, 90, 241-246, 250, 255, 288, 289, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України та затримання задовольнити.

Примусово видворити громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 (HUSEYNOV PASHA), ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

Затримати громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 (HUSEYNOV PASHA), ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк шість місяців.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. І. Гуцол