Рішення № 72535941, 27.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. Справа№234/19223/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О., розглянув в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов’язання вчинити певній дії,

за участю:

позивач – ОСОБА_1

від відповідача – ОСОБА_2

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій щодо невиконання вимог норм діючого законодавства щодо відмови в наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 за заявою від 17.11.2017 про продовження виплати зазначеної допомоги на черговий шестимісячний строк; скасування рішення від 20.11.2017 про відмову в наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 17.11.2017; зобов’язання призначити, здійснити нарахування та поновити виплату щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 17.11.2017, тобто з моменту припинення надання зазначеної адресної грошової допомоги.

В обґрунтування позову зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. До 3 червня 2017 року п. 6 вказаної Постанови було передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Постановою КМУ № 370 від 31 травня 2017 року (яка набрала чинності 3 червня 2017 року), внесено зміни до зазначеного пункту та викладено в редакції, згідно з якою грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім’ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. У той же час, позивач вважає, що внесення таких змін до Постанови КМУ від 01.10.2014 № 505 суперечить ст. 22 Конституції України відповідно до якої права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В зоні проведення АТО, а саме – у селі Старомлинівці Великоновоселківського району Донецької області, позивач має невеличкий житловий будинок, де зараз зареєстрована та мешкає його мати. Це житло розташовано за 200 км від м. Краматорська, де на теперішній час працює та фактично проживає позивач у житлі, що вимушений винаймати.

Позивач вказує також, що за практикою Європейського суду з прав людини, яка є прецедентною, обмеження права особи на соціальні гарантії є втручанням в право власності особи, «законні очікування» стосовно ефективного здійснення свого «права власності» підлягають правовому захисту. До цього ж, право на соціальний захист є складових конституційних прав особи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зауважив, що наявність в позивача на праві власності житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, та населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, - унеможливлює отримання позивачем адресної грошової допомоги на підстав положень п. 6 Постанови КМУ від 01.10.2014 № 505. Отже, відповідач при прийнятті спірного рішення та вчиненні спірних діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України, як того вимагає ст. 19 Конституції України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року справу № 234/19223/17 передано до Донецького окружного адміністративного суду, провадження у справі відкрито не було.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, відкрите судове засідання по справі призначено на 19 лютого 2018 року. З 19 лютого 2018 року розгляд справи відкладено на 27 лютого 2018 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2.

12 травня 2015 року позивачу видана довідка № 1426/46242 про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, у якій фактичною адресою проживання позивача зазначено м. Краматорську Донецької області, вул. Железняка, 47. Згідно наявних на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відміток, строк дії довідки продовжено на підставі частини восьмої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Як вбачається з встановленого постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2017 року у справі № 234/8104/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, з 12 листопада 2016 року позивач отримує щомісячну допомогу переміщеним особам на проживання.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

17 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення (продовження виплати) щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В наданій заяві позивач повідомив також про наявність житло за адресою у селі Старомлинівці Великоновоселківського району Донецької області по вул. Центральній, буд. 80. Місцем роботи зазначено Донецький обласний центр зайнятості. З наданої суду довідки від 14 грудня 2017 року № 11/2666/01-41-17 з місяця роботи позивача вбачається, що останній працює у Донецькому обласному центрі зайнятості з 16 березня 2015 року, який перемістився до м. Краматорськ, Донецької області з 26 листопада 2014 року.

Рішенням відповідача від 20 листопада 2017 року позивачу відмовлено у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, про що позивачу надано повідомлення від тієї ж дати № 118.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_4 СУДУ

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505 внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг установлена щомісячна адресна допомога.

Вказаною Постановою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – Порядок № 505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (п. 1 Порядку № 505).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 5 Порядку № 505 визначено, що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Згідно з п. 3 цього Порядку для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї.

Пунктом 6 Порядку № 505 визначено умови, коли грошова допомога не призначається.

Так, в редакції, яка діяла до 3 червня 2017 року, вказаний пункт визначав, що грошова допомога не призначається, зокрема, у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Постановою КМУ від 31 травня 2017 року № 370, яка набрала чинності 3 червня 2017 року, внесено зміну, крім іншого до п. 6 Порядку № 505.

Відповідно до редакції цього пункту, що діє з 3 червня 2017 року, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому крім інших зазначено с. Старомлинівка Великоновоселківського району Донецької області.

У той же час, вказаний населений пункт не належить до Переліку

населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085.

Також зазначений пункт не належить до окупованої території, яка визначається Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII.

Таким чином, станом на час звернення позивача із заявою від 17 листопада 2017 року про продовження виплати щомісячної адресної допомоги особам, змінились умови призначення такої допомоги, що унеможливило її отримання особами, які мають у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, до яких зокрема, не належить с. Старомлинівка.

Позивачем не надано суду доказів, зокрема акту технічного стану, на підтвердження того, що житло, яка належить позивачу у с. Старомлинівка, непридатне для проживання. В судовому засіданні позивач зазначив, що в цьому будинку зараз проживає його матір.

Щодо посилань позивача на те, що прийняття змін до п. 6 Порядку № 505 Постановою КМУ є порушенням ст. 22 Конституції України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Одним з конституційних прав осіб є право на соціальний захист, що закріплено у ст. 46 Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також згідно з ст. 22 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній,

соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

При цьому, відповідно до ст. 29 Загальної декларації при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Слід зазначити, що соціальні права за своїм характером не є абсолютними, визнаються невіддільними від обов’язків громадян і залежать від економічного та фінансового стану держави, можуть бути обмежені за певних обставин.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що реалізація соціальних та економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Крім цього, суд зазначає, що право особи на отримання адресної щомісячної допомоги на покриття витрат на проживання не визначається безпосередньо Конституцію або будь-яким законом України. Порядок надання такої допомоги визначається підзаконним нормативно-правим актом, який також визначає умови її призначення, які змінились, у зв’язку з прийняттям іншого підзаконного нормативно-правового акту.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного вище та з урахуванням того, що відповідач при прийнятті рішення та вчиненні дій, з приводу яких було подано позов, діяв у межах та у спосіб, визначених чинним законодавством, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов’язання вчинити певній дії, - відмовити.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення за відсутності представників сторін.

Повний текст рішення складено та підписано 3 березня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.