Рішення № 72535725, 27.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. Справа№805/250/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про скасування висновку від 20 липня 2017 року № 15.31-71/213 та зобов’язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про:

- скасування висновку від 20 липня 2017 року про відмову у внесенні змін до актового запису № 537 від 29 листопада 1980 року щодо зміни в графі національність ОСОБА_2 з «росіянка» на «німкеня»;

- зобов’язання внести зміни до актового запису № 537 від 29 листопада 1980 року змінивши графу національність ОСОБА_2 з «росіянка» на «німкеня».

Ухвалою суду від 09 січня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року відкладено розгляд справи до 27 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 27 лютого 2018 року підготовче провадження закрито та призначено до судового засідання для розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05 травня 1962 року народилась на станції Озерна, Кустанайського району, Кустанайської області, Республіки Казахстан. Відповідно до свідоцтва про народження батько – ОСОБА_3 «білорус», мати – ОСОБА_4 «німкеня». Національність батьків також зазначена в свідоцтві про шлюб в якому зазначено, що ОСОБА_3 «білорус», ОСОБА_4 «німкеня».

29 листопада 1980 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, про що ОСОБА_7 районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був зроблений актовий запис № 537. Відповідно до зазначеного запису національність позивачки зазначена «росіянка».

В липні 2017 року позивачка звернулася до відповідача з завою та необхідними документами про внесення змін в актовий запис про шлюб № 537 складений 29 листопада 1980 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_7 районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виправивши національність ОСОБА_8 з «росіянка» на «німкеня».

Висновком Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20 липня 2017 року № 15.31-71/213 відмовлено у внесенні змін в актовий запис цивільного стану.

У зв’язку з чим, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.

Позивач надала заяву про розгляд справи без участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 51).

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов (а.с. 34-35). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач звернувся з заявою про виправлення національності нареченої з «росіянка» на «німкеня» у актовому записі про шлюб № 537 від 29 листопада 1980 року, складеного ОСОБА_7 районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області розглянуто заяву ОСОБА_9 та складено висновок про відмову у внесені змін в актовий запис на підставі пунктів 2.6, 2.7 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 у зв’язку з ненаданням жодних документів, підтверджуючих національність «німкеня».

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник відповідача надав заяву про розгляд справи без участі (а.с. 49).

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 громадянка України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 11), народилась 05 травня 1962 року на станції Озерна, Кустанайського району, Кустанайської області, Республіки Казахстан.

Відділом реєстрації актів цивільного стану апарата Кустанайського району Кустанайської області Республіки Казахстан надано свідоцтво про народження № 4754167 (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про народження № 4754167 встановлено, що батьками ОСОБА_6, яка народилася 05 травня 1962 року є – мати ОСОБА_4 за національністю «німкеня» та батько ОСОБА_3 за національністю «білорус», про що зазначено у свідоцтві про народження (а.с.13) та в акті про народження № 13 (а.с. 36).

Національність батьків аналогічним чином вказана і у їхньому свідоцтві про одруження (а.с.18).

В актовому записі про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 № 537 складеного ОСОБА_7 районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 29 листопада 1980 року національність нареченої ОСОБА_6 зазначена «росіянка», що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 37 звор. бік). Прізвище ОСОБА_6 змінено на ОСОБА_5.

19 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 23 грудня 2015 року серії І-НО № 286904 (а.с. 15) та про що зроблено відповідний запис у Державному реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 44 від 19 липня 2007 року (а.с. 38).

06 березня 2009 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 16) та зроблено відповідний актовий запис за № 35. Прізвище ОСОБА_10 змінено на ОСОБА_11.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя у графі національність зазначено «росіянка» відносно ОСОБА_1 (а.с. 14 звор.бік).

ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 537 від 29 листопада 1980 року, з проханням виправити національність нареченої з «росіянка» на «німкеня».

За результатами розгляду заяви Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надав висновок від 20 липня 2017 року про відмову у внесенні змін в актовий запис цивільного стану (а.с. 25).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Проте, відповідно ст.ст. 11, 18 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на індивідуальність. Крім того, фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що мати позивачки ОСОБА_1 за національністю «німкеня», а саме: свідоцтвом про народження ОСОБА_6 (а.с. 13); свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 18).

Крім того, відповідно довідки від 14 лютого 2006 року № 8/2-49-06 Генеральної прокуратури Киргизької Республіки ОСОБА_14 була піддана політичним репресіям за національною ознакою і в період 1946 року по 1954 рік перебувала на обліку спецпоселення у Ворошиловському районі Фрунзенської області Киргизької ССР як особа німецької національності та визнана потерпілою від політичних репресій (а.с. 20).

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін у актовий запис.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VІ (далі – Закон № 2398- VІ) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 2398- VІ державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України № 2398- VІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 3, 4 ст. 22 Закону України № 2398- VІ передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до ст. 26 Закону України № 2398- VІ дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України та/або до суду.

Порядок подання та розгляду заяв про внесення змін до актового запису деталізований в положеннях Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 р. за № 55/18793 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно із пунктом 1.15 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Згідно з пунктом 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа.

Пунктами 2.5, 2.6 цих Правил визначено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається особою, щодо якої складено актовий запис. Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні.

За змістом пункту 2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

При цьому, в силу приписів підпункту 2.15.9 пункту 2.15 Правил, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Таким чином, підставою для внесення змін до актового запису про шлюб, як і про розірвання шлюбу, щодо національності особи, є допущені під час реєстрації такого актового запису помилки, що підтверджується та може бути встановлено документально.

Статтями 1 та 3 Закону України «Про національні меншини в України» гарантовано громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості і самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян країни, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про національні меншини в Україні» відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

В порядку ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність, примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1, національність батька «білорус», національність матері «німкеня» (а.с. 13).

Національна належність особи, таким чином, є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.

Фіксація факту національності особи у документі, що посвідчує особу, чи в актових записах громадянського стану створює перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки ставить таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. А тому з позиції Верховного Суду України не можливо встановити в судовому порядку факти щодо належності особи до певної національності.

Разом з тим, за висновками, які містяться в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану» №12 від 29 вересня 2016 року, непідсудність адміністративним судам справ, пов'язаних із встановленням (зміною) національності особи, не виключає врахування при розгляді справ щодо спорів, пов'язаних з відмовою органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, аргументів, пов'язаних з національними традиціями позивача, національна належність якого, заявлена ним, не оспорюється.

Відмова відповідача щодо внесення змін до актового запису про шлюб позивача, в якому невірно вказано її національність є необґрунтованою.

Така відмова порушує права позивача на вільне обрання та відновлення своєї національності.

За п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», в тому числі внесення змін про національність, заяви з цього приводу підлягають розгляду в судовому порядку.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 16 травня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (№20390/07) наголошено на необхідності дотримання державою справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.

Тобто, при обмеженні права позивача приймати рішення щодо визначення власної національної приналежності, державним органом не було надано жодного обґрунтування, що є недопустимим.

При цьому, зміна актового запису про шлюб в частині національності нареченої жодним чином не впливає ані на інтереси держави, ані на інтереси суспільства в цілому.

Отже, для захисту порушених прав ОСОБА_1 Добропільському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області слід внести зміни до актового запису про шлюб в частині зміни національності нареченої з «росіянки» на «німкеня».

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування висновку від 20 липня 2017 року та зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Нормами ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 14, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування висновку від 20 липня 2017 року № 15.31-71/213 та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Скасувати висновок № 15.31-71/213 від 20 липня 2017 року Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відмову у внесені змін до актового запису № 537 від 29 листопада 1980 року, складеного ОСОБА_7 районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зміни в графі національність ОСОБА_2 з «росіянка» на «німкеня».

Зобов’язати Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області внести зміни до актового запису № 537 від 29 листопада 1980 року складеного ОСОБА_7 районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області змінивши графу національність ОСОБА_2 з «росіянка» на «німкеня».

Стягнути з Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (85000, Донецька область, м. Добропілля, провулок Європейський, буд. 6, код ЄДРПОУ 25336362) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійки.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.