Рішення № 72535440, 01.03.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

68702, Одеська область, м. Болград, вул. 25 Серпня, 192

тел. факс (04846) 4-31-21, E-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua

01.03.2018

Справа № 497/2027/17

Провадження № 2/497/179/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Ковтун О.І.

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши, у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_4 сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.5-6), уточнивши згодом редакцію прохальної частини (а.с.57-58), та просить постановити рішення, яким визнати за ним:

- право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_5, на підставі державного акту серії РІ № 453940, виданого 02 січня 2003 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2377-Т-1, яка знаходиться на території ОСОБА_4 сільської ради Болградського району Одеської області, площею 2.57 га, як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5, померлого 01 січня 2017 року.

- право на земельну частку (пай) в землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей», розміром 0.30 умовних кадастрових гектарів, належну ОСОБА_5, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0169858, виданого йому на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації від 13 вересня 1996 року за № 738;

- право на ? частину права на земельну частку (пай) в землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Кубей», розміром 0.30 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_5, на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 31 травня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4274, виданого державним нотаріусом Болградської районної державної контори в Одеській області серії ОД № 0169859, виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації від 13 вересня 1996 року № 738,

як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5, померлого 01 січня 2017 року.

Свої вимоги, мотивує тим, що він є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 01 січня 2017 року, та не може оформити належним чином свої спадкові права, до складу яких входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей» у розмірі 0.30 умовних кадастрових гектара, яка належала ОСОБА_5, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0169858, виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації від 13.09.1996 року № 738, оскільки за свого життя батько не реалізував право на пай у вигляді багаторічних насаджень.

Також батько позивача ОСОБА_5 успадкував ? частину права на земельну частку (пай) в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектара у вигляді багаторічних насаджень, яка належала його дружині ОСОБА_6, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0169859, виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації від 13.09.1996 року № 738, проте за життя не зареєстрував своє право належним чином і не отримав, а ні державного акту, а ні свідоцтва про право власності.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2.57 га, розташовану на території Червоноармійської (нині ОСОБА_4) сільської ради Болградського району Одеської області, яка належала померлому батьку ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Р1 №453930, зареєстрованого за №2377-т для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виданого на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД № 0169858 що стосується орної землі (ріллі).

При зверненні до нотаріуса з заявою про оформлення спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що батько за життя не зареєстрував належним чином своє право власності, та відсутністю кадастрового номері на земельну ділянку.

З цих підстав позивач просить позов задовольнити.

Позивач в підготовчому засідання підтримав свої вимоги, доповнення до них, наполягав на задоволенні. Надав пояснення з підстав зазначених в позові.

Представник позивача також підтримала доводи позивача, наполягала на задоволенні позовних вимог, надала пояснення щодо правових підстав позову.

Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Болградського району Одеської області до суду не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином (а.с.30). Позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника, про що наддав відповідну заяву (а.с.78,79).

Представник відповідача ОСОБА_7 районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3, діючий на підставі довіреностей від 18.01.2018 року за № 01/01-34/133 (а.с.86) не заперечував щодо позовних вимог, та надав письмовий відзив (а.с.80).

Звернув увагу суду на те, що власникам сертифікатів на земельні частки (паї) вже були виділені землі під ріллею, а сертифікати були вилучені, в свідоцтві про право на спадщину не було і не могло бути зазначено, що до складу спадщини увійшло право на частину земельної частки (паю) під багаторічними насадженнями, яке залишилося у спадкодавців. Тобто фактично виникла ситуація коли у спадкоємців не має жодного документу, який посвідчує право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями.

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов’язання встановлено законодавством у зв’язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

За ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що 02 вересня 1999 року померла ОСОБА_6, свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 178099 (а.с.20). Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входило усе належне їй майно, в тому числі право на земельну частку пай згідно сертифікату серії ОД №0169859 виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.1996 за № 738 (а.с.18).

З матеріалів спадкової справи, заведеної державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області щодо майна померлої 02.09.1999 року ОСОБА_6 вбачається, що з заявою від 31.05.2000 року про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5, чоловік померлої згідно свідоцтва про одруження серії ІІ-ЯК № 0377194 та ОСОБА_1, її син згідно свідоцтва про народження серії І-ЯК № 362675 (а.с.62-75).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори Одеської області від 31.05.2000 року та зареєстрованого в реєстрі за № 4274, спадкоємці майна ОСОБА_6, померлої 02.09.1999 року є в рівних долях кожний: її син ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельний пай, розміром 2.0 в умовних кадастрових гектарах, розташований в КСП «Кубей» с. Червоноармійське Болградського району Одеської області, належного померлій на підставі сертифікату ОД №0169859, виданого Болградською районною державною адміністрацією 13.09.1996 року (а.с.22, 75).

Відділ у Болградському районі Головного управління держгеокадарстру в Одеській області підтвердив листом від 30.01.2018 року за № 8/136-18, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВМ №020720 від 21.05.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №4274, право на спадщину було передано гр. ОСОБА_5 (1/2 ч.) від гр.ОСОБА_6 (сертифікат ОД №0169859) (а.с.55-56).

Громадяни-члени КСП «Кубей», у тому числі і гр. ОСОБА_6, реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею. Таким чином, залишилось не реалізованим право на земельну частку пай ОСОБА_6 саме на багаторічні культури: 0.30 умовних кадастрових га - за особистим сертифікатом (а.с.55-56).

Болградська районна державна адміністрація Одеської області листом від 30.01.2018 року за № 8/136-18 підтвердила, що за наявною в РДА інформацією середній розмір земельної частки (пай) в колишньому КСП «Кубей» становить 2.0 умовних кадастрових га (в тому числі: рілля - 1.68 у.к.га, сади – 0.0574 у.к.га, виноградники – 0.2526 у.к.га).

Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) реалізовано не було.

Таким чином, розмір земельної частки (паю) на які мають право громадяни власники земельних часток паїв складає 0.31 га (0.0574 + 0.2526).

Оскільки право на земельні частки (паї) визначалася в умовних кадастрових гектарах, то число яким зазначалася відповідна площа завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу завжди зазначалася площа 0.3 у.к.га (а.с.83).

01 січня 2017 року помер ОСОБА_5, свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 475361 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина:

- на земельну ділянку площею 2.57 га, розташовану на території Червоноармійської (нині ОСОБА_4) сільської ради Болградського району Одеської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №453940, виданого Болградською районною державною адміністрацією 02.01.2003 року (а.с.14),

- на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей» у розмірі 0.30 умовних кадастрових гектара, яка належала ОСОБА_5, на підставі сертифікату на права на земельну частку (пай) серії ОД № 0169858, виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації від 13.09.1996 року № 738 (а.с.16);

- на 1/2 частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей» розміром 0.30 умовних кадастрових гектарах, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4274 (а.с.18, 22).

Так, на ім’я ОСОБА_5 видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0169858 від 31.05.2000 року (а.с.16).

На підставі названого сертифікату на ім’я спадкодавця 02.01.2003 року було видано державник акт на право власності на земельну ділянку серії РІ №453940 розміром 2.57 га у межах згідно з планом на території ОСОБА_4 сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.14) у вигляді двох земельних ділянок – ріллі розміром 1.68 га та 0.89 га, проте не реалізованим залишилось право на земельну частку (пай) на багаторічні насадження розміром 0.30 умовних кадастрових гектара у вигляді багаторічних насаджень.

Зазначене підтверджується:

- повідомленням Відділу у Болградському районі Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 30.01.2018 року за № 8/136-18 згідно якого за гр.ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка, розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Болградського району Одеської області площею 2.57 га (під ріллею) на підставі державного акту серії РІ №453940, зареєстрованого за №2377-т для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД №0169858, розміром 2.0 умовних кадастрових гектарів, реєстр. № 14.

Громадяни-члени КСП «Кубей», у тому числі і гр. ОСОБА_5, реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею. Таким чином, залишилось не реалізованим право на земельну частку пай ОСОБА_5 саме на багаторічні культури: 0.30 умовних кадастрових га - за особистим сертифікатом, та 0.15 (1/2 частина від 0.30 га) умовних кадастрових га за успадкованим сертифікатом після дружини ОСОБА_6 (а.с.55-56).

- листом Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 30.01.2018 року за № 8/13-18 підтвердила, що згідно з наявною в РДА інформацією середній розмір земельної частки (пай) в колишньому КСП «Кубей» становить 2.0 умовних кадастрових га (в тому числі: рілля - 1.68 у.к.га, сади – 0.0574 у.к.га, виноградники – 0.2526 у.к.га).

Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) реалізовано не було.

Таким чином, розмір земельної частки (паю) на які мають право громадяни власники земельних часток паїв складає 0.31 га (0.0574 + 0.2526).

Оскільки право на земельні частки (паї) визначалася в умовних кадастрових гектарах, то число яким зазначалася відповідна площа завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу завжди зазначалася площа 0.3 у.к.га (а.с.83).

З матеріалів спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 щодо майна померлого 01 січня 2017 року ОСОБА_5 вбачається, що з заявою від 23.03.2017 року про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1, син померлого згідно свідоцтва про народження серії І-ЯК №362675, якому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок (а.с.32-50).

Позивач мав намір оформити належним чином своє право на земельні частки (паї) та земельну ділянку, однак приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що батько за життя не зареєстрував належним чином своє право власності (а.с.25-26).

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України.

Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

В силу перелічених правових норм, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який скористався своїм правом прийняття та оформлення спадщини, що відкрилася після смерті його батька.

Разом з цим його право порушено, оскільки він позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, хоча володіє всіма необхідними законними підставами для цього, оскільки за час свого життя батько не оформив належним чином своє право на земельні частки (паї) розміром 0.30 у.к.га та ? частину права на земельну частку (пай) розміром 0.30 га на багаторічні насадження.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08 серпня 1993 року № 720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), а саме:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом…

Також ч. 3 ст. 1 цього ж Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Як роз’яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що батько позивача ОСОБА_5 мав право на земельну частку (пай) розміром 2 умовних кадастрових гектара і на ? частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей», який у подальшому на підставі свого сертифікату та свідоцтва про право на спадщину за законом першої черги отримав державний акт на право власності на земельну ділянку зі складом сільськогосподарських угідь у вигляді ріллі загальним розміром 2.57 га (1.68 га + 0.89 га), при цьому оригінали сертифікатів були вилучені взамін на видані державні акти.

Проте за час свого життя батько, не зміг реалізувати своє право на земельні частки (паї) зі складом сільськогосподарських угідь у вигляді багаторічних насаджень, та не отримав відповідних державних актів.

З огляду на зазначене, позивач згідно вимог чинного законодавства успадкував дане право, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. «а» ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

При таких обставинах суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.81, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Болградської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_4 сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КЕ № 675800, виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 15 серпня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

- право власності на земельну ділянку, розміром 2.57 га, розташовану на території ОСОБА_4 (колишня назва Червоноармійська) сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належного ОСОБА_5, на підставі державного акту серії РІ № 453940, виданого 02 січня 2003 року на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації від 06.01.2002 року № 484, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2377-Т-1,

- право на земельну частку (пай) в землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей», розміром 0.30 в умовних кадастрових гектарах, належну ОСОБА_5, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0169858, виданого йому на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації від 13 вересня 1996 року за № 738;

- право на ? частину права на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Кубей» розміром 0.30 в умовних кадастрових гектарах, яка належала померлому ОСОБА_5 у порядку спадкування згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4274 після смерті дружини ОСОБА_6, померлої 02 вересня 1999 року, належну їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0169859, виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 13 вересня 1996 року № 738,

як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5, померлого 01 січня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.03.2018 року.

Суддя С.В.Кодінцева