Ухвала суду № 72534922, 23.02.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.02.18

Справа №489/5840/17

Провадження №2-к/489/1/18

УХВАЛА

іменем України

23 лютого 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

секретаря – Матяєвої С.І.,

за участю: представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача – ОСОБА_4, перекладача – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 клопотання закритого акціонерного товариства «Турборус» про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Ярославської області від 07 червня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2017 року до суду надійшло клопотання закритого акціонерного товариства «Турборус» про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Ярославської області від 07 червня 2016 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заву та надані ними заперечення.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення клопотання.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючи факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_6 Арбітражного суду Ярославської області від 07 червня 2016 року стягнуто з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» (ідентифікаційний код 31821381, Україна м. Миколаїв, проспект Жовтневий, 42-а) на користь Закритого акціонерного товариства «Турборус» (ІПН НОМЕР_1, ОДРН 1027601106290) борг у сумі 816788256 рублів Російської Федерації, 200000 рублів Російської Федерації витрат по держмиту, яке набрало законної сили 03 серпня 2016 року.

На виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист по справі №А82-13743/2015 від 07 липня 2016 року серія ФС №011266889.

Статтею 2 Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання.

Постановою Пленову Верховного суду України № 12 від 24.12.1999 року встановлено, порядок Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів. При їх вирішенні суди повинні виходити з положень ст. 84 Закону від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження" (606-14), статей 35, 36 Закону від 24 лютого 1994 р. "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) відповідних міжнародних договорів України, що передбачають порядок визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів, і враховувати, що згідно зі ст.9 Конституції України (254к/96-ВР) міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_6 України, входять до національного законодавства України та що відповідно до Закону від 10 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів на території України" (1953-12) такі договори застосовуються в Україні в порядку, передбаченому для норм цього законодавства.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999г. № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" зазначено, що до клопотання повинні бути додані всі документи, передбачені відповідним міжнародним договором, зокрема: документ, з якого видно, що сторона, проти якої винесено рішення і яка не брала участі в процесі, була в належному порядку і своєчасно викликана в суд, а в разі її процесуальної недієздатності була належним чином представлена ??(мала уповноваженого представника). Виклик в судове засідання може підтверджуватися оригіналом або засвідченою копією документа, за допомогою якого повинен здійснюватися виклик згідно міжнародного договору або законодавством держави, де розглядалася справа.

Україна і Росія є учасниками Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеною державами - членами СНД у м. Мінську 22 січня 1993 року.

Відповідно до статей 53, 54 Конвенції, суд, що розглядає клопотання про визнання і примусове виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені Конвенцією, дотримані. У разі, якщо умови дотримані, суд ухвалює судове рішення про примусове виконання.

Встановивши при розгляді клопотання, що рішення іноземного суду (Росії) за принципом взаємності визнається та виконується в Україні, суд звертає увагу на те, що заявником не дотримана процедура звернення та умови, передбачені Конвенцією.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

При цьому, як передбачено положеннями ст.ст. 462, 468 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України, або за принципом взаємності. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України.

Судом встановлено, що в правовідносинах, які склались між стягувачем та боржником, таким міжнародним договором є Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_6 України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 року, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікована Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 року, статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року та статтею 36 Закону України від 24 лютого 1994року № 4002-ХІІ «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Статтею 9 Угоди передбачено, що у виконання рішення може бути відмовлено, якщо спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом.

Також відповідно до статті 36 Закону №4002-ХІІ у визнання або у виконання арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено якщо арбітражна процедура не відповідала угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж.

Між ЗАТ «Турборус» і ДВ НВКГ «Зоря машпроект» укладено письмову угоду за договором №272/11 від 21.11.2012року про підсудність спорів між ними за даним договором. Таким чином сторонами було визначено процедуру вирішення спорів.

Пунктом 11.2 договору №272/11 від 21.11.2012 року Сторони договору дійшли згоди, що суперечки і розбіжності, що виникають в процесу виконання цього договору, вирішуються, як правило, Сторонами за взаємною домовленістю, а при недосягненні згоди, в порядку передбаченому Угодою країн СНД від 20.03.1992р. «Про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності».

Пунктом «в» статті 4 Угоди від 20.03.1992р. визначено, що суд держави-учасниці СНД має право розглядати згадані в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території даної держави – учасниці СНД виконано або повинно бути повністю або частково погасити заборгованість з договору, що є предметом спору.

Таким чином, при розгляді справи та визначені підсудності були порушені вимоги зазначених норм, оскільки юридичною адресою ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» та місцем виконання договору є м. Миколаїв проспект Богоявленський 42-а, таким чном спір повинен був вірішуваться компетентним судом за місемзнаходження відповідача.

Представник ДП НВКГ «Зоря-машпроект» заявляв клопотання про закриття провадження по справі у зв’язку з порушенням підсудності по розгляду справи, оскільки це суперечить умовам договору та діючому законодавству.

Однак вказане клопотання було розглянуто Арбітражним судом Ярославської області лише при винесенні рішення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що спір в порушення положень Угоди від 20.03.1992 року, був розглянутий некомпетентним судом.

Відповідно до статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, у разі якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України.

Згідно постанови Верховної ОСОБА_6 України від 27.01.2015 року № 129-УІІ Російську Федерацію, з рахуванням дій, які вона вчиняє, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак на території України, визнано державою-агресором і рішеннями РНБО було припинено будь-яке військово-технічне співробітництво та воєнне співробітництво в воєнній сфері та сфері безпеки з Російською Федерацією, а постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 року № 632 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості.

31 липня 2014 року прийнята Постанова №833/2014 «Відносно введення обмежувальних заходів з урахуванням дій Росії які дестабілізують ситуацію в Україні». На виконання цієї постанови ОСОБА_6 національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) застосовано персональні спеціальні економічні санкції до юридичних осіб згідно з додатком 2 до цього рішення.

Відповідно до пункту 106 додатку 2 до Рішення до ЗАТ «Турборус» застосовані санкції, зокрема блокування активів, тимчасове обмеження права особи користуватись та розпоряджатись належним їй майном, зупинено виконання економічних та фінансових зобов’язань, інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (заборона на встановлення ділових контактів, зупинення фінансових операцій.

При цьому, Законом України «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014 року, також передбачено можливість застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів по відношенню до іноземної держави та іноземної юридичної особи, дії яких створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності.

Окрім цього суд виходить також з того, що в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1644-VII, фінансування вищенаведених компаній шляхом примусового виконання рішення МКАС про звернення коштів, буде протирічить санкційній політиці України щодо запобігання виведенню капіталів за межі України, та порушуватиме інтереси суспільства та держави.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 12.1999 року №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і скасування рішень, постановлених у порядку Міжнародного комерційного арбітражу на території України», під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Рішення може бути визнано таким, що суперечить публічному порядку, в тому випадку, якщо в результаті його виконання будуть вчинені дії, які або прямо заборонені законом, або які спричинять шкоду суверенітету чи безпеці держави, дії, що стосуються інтересів великих соціальних груп і які є несумісними з принципами побудови економічної, політичної та правової системи держави, та дії, що суперечать основним конституційним правам людини та громадянина.

Враховуючи розгляд спору некомпетентним судом, з огляду на положення національного законодавства, а також беручи до уваги те, що кінцевими отримувачами коштів є компанія, які підпадають під дії санкцій, здійснення економічних та фінансових зносин, чого власне вимагає примусове виконання рішення, суперечить санкційній політиці України та встановленим обмеженням - запобіганню виведенню капіталів за межі України, як то передбачено п. 4 ст. 4 Закону України «Про санкції», тому в задоволені клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 462-470 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання закритого акціонерного товариства «Турборус» про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Ярославської області від 07 червня 2016 року - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «02» березня 2018 року.