Рішення № 72534882, 23.02.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4206/2017 Справа № 490/3128/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Справа № 490/3128/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

Головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Кваша С.О.,

за участі позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України” в особі філії Миколаївське обласне управління АТ “Ощадбанк” про визнання зобов'язання припиненим, скасування заборони відчуження майна, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України” в особі філії Миколаївське обласне управління АТ “Ощадбанк” , яке є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України” (далі- Банк) , в якому просить визнати договір відновлювальної кредитної лінії № 85 від 20 вересня 2007 року , укладений між ним та відповідачем -припиненим в зв'язку з повним фактичним виконанням; визнати Іпотечний договір від 20 вересня 2007 року , укладений між ним та Банком в забезпечення вказаного кредитного договору, посвідчений 20.09.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2508 -припиненим в зв'язку з повним фактичним виконанням основного зобовязання, та скасувати заборону відчуження з належної йому квартири АДРЕСА_1, накладену 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом ММНО за реєстровим № 74.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк» (правонаступник - ПАТ «Державний ощадний банк») та позивачем укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 85, за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 30 000 дол. США на споживчі цілі, зі сплатою 12,5 % річних строком до 19 квітня 2013 року. Додатковою угодою від 12 листопада 2007 року були внесені зміни до кредитного договору, щодо розміру процентної ставки з 12,5 % на 14,5 % .

В забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору, 20 вересня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Рівшенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку кредитну заборгованість у розмірі 25 586,20 дол. США, що еквівалентно 204 433,74 грн. з яких: основний борг по кредиту - 10 800 дол. США, що еквівалентно 86 292,00 грн., основний прострочений борг - 12 745,00 дол. США, що еквівалентно 101 832,55 грн., борг по відсоткам - 646,39 дол. США, що еквівалентно 5 164 66 грн., пеня - 1394,81 дол. США, що еквівалентно 11 144,53 грн.

В звязку з важкою хворобою та значними матеріальними витратами на лікування, він зміг погасити борг за рішенням суду в повному обсязі 13 липня 2016 року в загальному розмірі 206 738,08 грн.

25 липня 2016 року він звернувся до Банку з заявою про зняття заборони відчуження з квартири , на яку 16 серпня 2016 року отримав відповідь про те, що Банком йому нарахована заборгованість в загальному розмірі 14 386,48 доларів США, в тому числі 2792,72 долари США заборгованості по відсотках та 11593,76 доларів США пені.

В серпні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до нього про стягнення процентів та пені за весь час невиконання рішення суду.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 січня 2017 року по справі № 490\8204\16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість по відсоткам — 1969,82 дол. США, що еквівалентно 48850,05 грн., пеня - 1000 дол. США, що еквівалентно 24800 грн.

Двома платежами від 16 лютого та 01 березня 2017 року він погасив повністю заборгованість і за цим рішенням суду в загальному розмірі 2969,82 долари США. Після погашення заборгованості він звернувся до Банку з заявою про зняття заборони відчуження з іпотечної квартири, проте 06 березня 2017 року він отримав відповідь Банку про наявність у нього заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 795,01 долари США, яка складається заборгованості за основним простроченим боргом - 15 976,60 дол. США, простроченого боргу по відсоткам — 4 137,55 дол. США, пеня - 13 680,86 дол. США.

Отже , після повного погашення боргу за двома судовими рішеннями та фактичного виконання зобовязань, відповідач відмовляється визнавати зобовязання за креждитом та іпотекою припиненим, продовжуючи неправомірно нараховувати йому відсотки, неустойку, а аткож вважати непогашеним основний борг, що порушує його права, а іншим чином спір вирішити неможливо.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві .

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, приєднаних до матеріалів даної цивільної справи, посилаючись на правомірін дії банку щодо перерахунку сплачених позичальником коштів у валюту зобовязання станом на день здійсненя платежу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності , суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 20 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк» (правонаступник - ПАТ «Державний ощадний банк») та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 85, за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 30 000 дол. США на споживчі цілі, зі сплатою 12,5 % річних строком до 19 квітня 2013 року . Відповідно до п. 1.5. Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну суму в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі згідно до Графіку погашення кредиту та відсотків.

Пунктом 1.7. Договору передбачено, що при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення заборгованості за цим договором виконання зобов'язань здійснюється у наступній черговості: плата за розрахунково-касове обслуговування при достроковому погашенні за ініціативою позичальника частини основного боргу за Кредитом або залишку заборгованості за кредитом; прострочені проценти з користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); прострочена основна сума боргу за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); строкові проценти за користування кредитом; комісійні винагороди; строкова сума основного боргу за кредитом; штрафні санкції, передбачені цим Договором.

20 вересня 2007 року в забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору, між сторонами було укладено Іпотечний договір , за умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належить позивачеві на праві приватної власності за договром купівлі-продажу від 03 квітня 2006 року. Відповідно до п.9.1 цього Договору, договір діє до виконання Зобов'язання за кредитним договром в повному обсязі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до норм ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплаті процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.2.2., 3.2.2. Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за цим Договором або за Договором застави (іпотеки), в тому числі у випадку, зокрема затримання сплати частини Кредиту та /або процентів за користування Кредитом, інших платежів за цим Договором на один календарний місць.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань, станом на 7 травня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 28 840,36 дол. США, що еквівалентно 230 434,48 грн., з яких: основний борг - 10 800,00 дол. США, що еквівалентно 86 292,00 грн., прострочений борг - 12 745,00 дол. США, що еквівалентно 29 541,91 грн., проценти - 3 697,36 дол. США, що еквівалентно 29 541,91 грн., пеня - 1 598,00 дол. США, що еквівалентно 12 768,02 грн., за стягненням якої Банк звернувся до суду.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2014 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 2\490\49\2013 від 11 лютого 2013 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість у розмірі 25 586,20 дол. США, що еквівалентно 204 433,74 грн. з яких: основний борг по кредиту - 10 800 дол. США, що еквівалентно 86 292,00 грн., основний прострочений борг - 12 745,00 дол. США, що еквівалентно 101 832,55 грн., борг по відсоткам - 646,39 дол. США, що еквівалентно 5 164 66 грн., пеня - 1394,81 дол. США, що еквівалентно 11 144,53 грн. ( з врахуванням річного строку позовної давності розмір пені підлягає нарахуванню за період з 7 травня 2011 року по 7 травня 2012 року).

12 липня 2016 року ОСОБА_1 в рахунок сплати боргу внесено 229 511 , 88 грн. на рахунок Банку. 13 липня 2016 року Постановою державного виконавця Центрального ВДВС закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2\490\49\2013 в звязку з повним фактичним виконанням відповідно до вимог виконавчого документу.

25 липня 2016 року він звернувся до Банку з заявою про зняття заборони відчуження з квартири , на яку 16 серпня 2016 року отримав відповідь про те, що станом на 08 серпня 2016 року його борг за договром № 85 выд 20.09.2007 року становить 14 386,48 доларів США, в тому числі 2792,72 долари США заборгованості по відсотках та 11593,76 доларів США пені, отже зняття заборони з іпотечного майна неможливе в звязку з наявністю заборгованості.

Після цього Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1В, про стягнення процентів та пені за весь час невиконання рішення суду.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 січня 2017 року по справі № 490\8204\16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за по відсоткам — 1969,82 дол. США , що еквівалентно 48850,05 грн., пеня - 1000 дол. США, що еквівалентно 24800 грн. Як вбачається з вказаного рішення суду, згідно розрахунку Банку станом на 10.11.2016 року розмір заборгованості позичальника за кредитним договром від 20.09.2007 року № 85 становив за відсотками 2469,82 долари США, отже суд стягнув суму заборгованості з врахуванням квитанції від 25.11.2016 року про сплату ОСОБА_1 боргу за договором кредиту у розмірі 5000 доларів США.

Двома платежами від 16 лютого 2017 року на суму 2780 дол.США, що складало еквівалент 75042,22 грн , та 01 березня 2017 року на суму 189,82 дол.США, що складало еквівалент 5156,22 грн , ОСОБА_1 сплатив борг за вказаним договором.

02 березня 2017 року позивач звернувся до Банку з заявою про зняття заборони відчуження з іпотечної квартири в звязку з повним виконанням рішення суду , проте 06 березня 2017 року він отримав відповідь Банку про наявність у нього залишку заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 795,01 долари США, яка складається заборгованості за основним простроченим боргом - 15 976,60 дол. США, простроченого боргу по відсоткам — 4 137,55 дол. США, пеня - 13 680,86 дол. США.

Як зазначає в своєму відзиві на позовну заяву Банк, кошти на погашення боргу за першим рішенням суду були зараховані 15 липня 2016 року у розмірі 206738,08 грн, що за курсом на день вчинення платежу 24,85 грн/1 долар США , становило 7776,18 доларів США, а також 11144,53 грн було зараховано на погашення пені за рішенням суду. В подальшому протягом вересня -жовтня 2016 року ОСОБА_1 було сплачено ще 2730,83 грн+5716 грн, що за курсом долару США до гривні еквівалентно 102,19 долар США+220,71 долар США, а також 26 листолпада 2016 року ще 500 доларів США.

Разом з тим, як вбачається з рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 січня 2017 року по справі № 490\8204\16-ц — ці кошти , сплачені позивачем у вересні-листопаді 2016 року самим Банком враховані в рахунок погашення боргу саме за простроченими відсотками за кредитним договором , в той же час, як Банк стверджує, що станом на червень 2016 року за позичальником рахувалася заборгованість і за рішенням суду про стягнення основного боргу та відсотків. Необгрунтованою з врахуванням цих обставин є і позиція Банку щодо зазначення у виданій самим банком довідки № 16-17/718 від 16.08.2016 року про наявність заборгованості ОСОБА_1 станом на 08 серпня 2016 року заборгованості лише за відсотками та пенею, без зазначення наявності заборгованості за основним тілом кредиту. Проте ця заборгованість за тілом кредиту вже рахується банком станом на 06 березня 2017 року у розмірі , що перевищує 15 000 доларів США.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, ЗакономУкраїни від 16 квітня 1991 року № 959-XII«Про зовнішньоекономічну діяльність», ДекретомКабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗакономУкраїни від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України). Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті , сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договром або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі - НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, НБУ на виконання положень статті 11 Декрету 14 жовтня 2014 року прийнято Положення № 483 «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу». Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет).

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень про стягнення основного боргу за кредитним договором та процентів за користування кредитом в іноземній валюті визначили еквівалент зобовязання у валюті України, навівши розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення судом рішення у справі, що не суперечить чинному законодавству.

Як слідує зі змісту Постанови ВСУ від 13 вересня 2017 року у справі за № 6-1445цс17 , положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Фактично законодавством ні державного виконавця , ні стягувача (кредитора) не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду.

Крім того, суд враховує, що предявивши в 2012 році позов до ОСОБА_1 про стягнення усього розміру заборгованості за договором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації кредитором свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, Банк змінив строк виконання основного зобов’язання , втсановиши його травнем 2012 року.

Валютний курс це вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Валютний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2003 року за № 1094/8415 та не є сталим, а змінюється в залежності від ситуації на фінансовому ринку.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, проаналізувавши поняття виконання зобовязання (ст. 599 ЦК України), те що за договором позики позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(ст. 1046 ЦК України), сплативши при цьому проценти (ст. 1054 ЦК України), суд приходить до висновку, що стягнення курсової різниці можливе за умови, коли кредитор, надавши кредит у валюті, після повернення присуджених коштів боржником, не має можливості отримати очікуване за договором кредиту. Тобто курсова різниця це не що інше як збитки в розумінні статті 22 ЦК України. А право отримати відшкодування збитків виникає у кредитора тоді, коли ці збитки йому реально спричинені невчасним виконанням боржником зобовязань (ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України). З урахуванням плаваючого курсу гривні до долара США, а також тієї обставини, що судові рішення виконані, а спричинення збитків виходить за межі зобов'язань у правовідносинах кредитор-боржник саме з в межах укладеного кредитного договору , суд не вбачає правових підстав для врахування заперечень Банку щодо правомірності врахування ним курсової різниці та самостійного перерахунку сплачених коштів на виконання рішення суду в іншому розмірі та на рахунок погашення інших платежів.

Виходячи із того, що рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 24.01.2017 року та апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2014 року на даний час є виконаними в повному обсязі, суд доходить до висновку, що позичальником виконане зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для його припинення.

Як наслідок припинення основного зобовязання відповідно до п.1 ч. 1 ст. 593 ЦК україни , є припинення і похідного зобовязання, а саме забезпечення у вигляді іпотеки. Відповідно до ч. 2 ст. 593 ЦК україни, положень ЗУ “Про іпотеку” у разі припинення застави на нерухоме майно (іпотеки) до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Оскільки відповідно до п. 8 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи , за положеннями ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на на користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн. 00 коп.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати договір відновлювальної кредитної лінії № 85 від 20 вересня 2007 року , укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України”-припиненим в зв'язку з повним фактичним виконанням.

Визнати Іпотечний договір від 20 вересня 2007 року , укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України”, посвідчений 20.09.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2508 -припиненим в зв'язку з повним фактичним виконанням основного зобовязання, забезпеченого іпотекою.

Скасувати заборону відчуження з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, накладену 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 74.

Стянути з ПАТ «Державний ощадний банк України” ( код ЄДРПОУ 00032129) на користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Суддя Гуденко О.А.