Постанова № 72534220, 01.03.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2952/17

Провадження №1-кп/460/165/18

УХВАЛА

01.03.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого-судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

прокурора Труби Н.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив

в провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 пред’явив цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди на суму 31233 грн 22 коп та моральної шкоди в розмірі 500000 грн, стягнення щомісячного утримання в розмірі 5051,26 грн із врахування інфляції у зв’язку з повною втратою працездатності. В судовому засіданні потерпілий заявив клопотання про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах заявлених позовних вимог з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що дане клопотання потерпілого до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, в т.ч. і для забезпечення цивільного позову.

У відповідності до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.3 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:1) перелік майна, на яке накладено арешт;2) підстави застосування арешту майна;3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

В поданому до суду клопотанні про накладення арешту на майно з метою забезпечення позову потерпілий не конкретизує, на яке нерухоме та рухоме майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_4 слід накласти арешт, тому враховуючи наведене у зв’язку із відсутністю відомостей про належне майно обвинуваченого суд вважає, що слід відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, суд,

у х в а л и в :

в клопотанні потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя І.М.Карпин