Ухвала суду № 72533850, 27.02.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/802/17

№ провадження 2-а/453/16/18

У Х В А Л А

іменем України

27 лютого 2018 року Сколівський районний суд Львівської області в складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

з участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та їх представника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з участю третіх осіб – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення і адміністративним позовом ОСОБА_5 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи – ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 в особі належним чином уповноваженого представника – ОСОБА_6, 21.07.2017 року звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 1343 від 31.01.2013 року «Про розгляд заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_5Ю.».

Позивач ОСОБА_5 в особі належним чином уповноваженого представника – ОСОБА_6, 25.10.2017 року звернувся до суд із адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 269 від 12.04.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,15 га. гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства по вул. Стуса у селищі Славське Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради» та № 2363 від 05.02.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».

Ухвалою суду від 05.12.2017 року обидві справи об’єднані в одне провадження.

Про дату, час та місце судового засідання усі учасники справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про завчасне вручення кожному з учасників справи судової повістки.

Позивач у судове засідання 27.02.2018 року не з’явився, подав заяву вх. № 852 від 23.02.2018 року про відкладення судового розгляду у зв’язку із хворобою його представника – адвоката ОСОБА_7, доказів на підтвердження такої обставини не подав. До цього, а саме 26.01.2018 року позивач подавав заяву вх. № 356 про відкладення судового розгляду (призначеного на 30.01.2018 року об 14 год. 30 хв.) у зв’язку із зайнятістю його представника – адвоката ОСОБА_7 в іншому процесі, доказів на підтвердження такої обставини також не подав. З огляду на вказане, підстав для задоволення повторного заявленого позивачем клопотання про відкладення судового розгляду справи у суду немає. Крім того, позивач не скористався своїм правом з’явитись у судове засідання особисто, про причини своєї неявки суд не повідомляв. Разом з тим, позивач був присутнім та брав участь у судовому засіданні 20.11.2017 року, у котрому висловив думку щодо заявленого представником третіх осіб – адвокатом ОСОБА_4 клопотання про закриття провадження у справі, оскільки така не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, зокрема заперечив проти задоволення такого клопотання і закриття провадження у справі з наведеної підстави.

Відповідач явку належно уповноваженого представника у судове засідання 27.02.2018 року не забезпечив, однак судом попередньо задоволене клопотання такого представника відповідача від 30.11.2017 року за вх. № 409 про розгляд справи без його участі. Разом з тим, представник відповідача – ОСОБА_8 також був присутнім та брав участь у судовому засіданні 20.11.2017 року, у котрому висловив думку щодо заявленого представником третіх осіб – адвокатом ОСОБА_4 клопотання про закриття провадження у справі, оскільки така не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, зокрема не заперечував проти задоволення такого клопотання і закриття провадження у справі з наведеної підстави.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх належно уповноважений представник – адвокат ОСОБА_4 у судових засіданнях 20.11.2017 року та 27.02.2018 року подане останньою клопотання про закриття провадження у справі, оскільки така не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, підтримали, з урахуванням додаткових пояснень просили таке задовольнити.

Суд, заслухавши у судових засіданнях 20.11.2017 року та 27.02.2018 року думку учасників справи з приводу заявленого клопотання, вивчивши з вказаного приводу матеріали справи, дійшов наступного висновку.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, поширюється юрисдикція адміністративних судів і такий спір є публічно-правовим.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

У свою чергу Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Із змісту оскаржуваних рішень вбачається, що такі були прийняті і стосуються земельних ділянок з різним цільовим призначенням, котрі свого часу у сукупності перебували у користуванні нині покійної ОСОБА_9, а в подальшому, без зміни їх цільового призначення, надані та відведені іншим особам (її родичам) у визначених відповідачем розмірах у межах наданої компетенції.

Учасники справи у судовому засіданні не заперечували, що фактично виник спір з приводу неправомірного (на думку позивача) відведення відповідачем однієї із вказаних вище земельних ділянок, а саме земельної ділянки площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарствапо вул. Стуса в селищі Славське Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради не позивачу, а третій особі ОСОБА_3, на котру остання уже оформила своє право власності та отримала відповідний правовстановлюючий документ, копію якого долучила до матеріалів справи.

Тобто, на переконання суду, оскаржувані рішення селищної ради стосується захисту порушеного права позивача на отримання у власність земельної ділянки, котра уже надана у власність іншій фізичній особі.

Відтак, суд вважає, що спірні відносини стосуються реалізації позивачем свого права на землю, які у свою чергу регулюються цивільним (земельним) законодавством.

Правове регулювання земельних відносин здійснюється Земельним кодексом України.

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що питання правомірності дій відповідача – Славської селищної ради Сколівського району Львівської області щодо вилучення та подальшого відведення земельних ділянок, а також дотримання нею при прийнятті рішень вимог законодавства, яке регулює земельні відносини, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Так, згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України справи, що виникають з цивільних, земельних, правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства,суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238-239, 243, 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з участю третіх осіб – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення і адміністративним позовом ОСОБА_5 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи – ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень закрити, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Роз’яснити ОСОБА_5, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загального суду і така підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.Я. Микитин