Постанова № 72533663, 28.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/3451/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Щасливої О.В.

Провадження № 22-ц/778/889/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

Онищенка Е.А.

при секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міноборони України, про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 19 жовтня 1964 року по 15 червня 1990 року проходив військову службу у Збройних силах Союзу РСР, під час якої отримав акутравму при бойовій стрільбі з гранатомету. Крім того, він зазнав інших травм, ушкоджень здоров'я та захворювань, що пов'язані з проходженням військової служби. Наслідки вказаних ушкоджень зумовили розвиток численних соматичних захворювань, у зв'язку з якими йому встановлено другу групу інвалідності; набуті ним захворювання є захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

В зв'язку з набутими хворобами він вимушений витрачати значні зусилля, а також нести майнові видатки з відновлення здоров'я. Постійне відчуття дискомфорту викликає його дратівливість, погіршує відносини в родині, перешкоджає можливості виконувати свої обов'язки по господарству, організовувати свою повноцінну життєдіяльність, а ці обставини тягнуть за собою моральні страждання. Розмір моральної шкоди він оцінює в 32000 грн. Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 320 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.

Як правову підставу для відмови у позові суд першої інстанції визначив відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди здоров'ю позивача.

Разом з тим, районним судом не взято до уваги той факт, що на час проходження ОСОБА_3 військової служби у період з 26.10.1964 року по 15.06.1990 року не діяв Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прийнятий 20 грудня 1991 року та ЦК України 2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних силах СРСР у період з 119.10.1964 року по 15.06.1990 року.

Згідно довідки про обставини поранення, контузії, каліцтва від 19.09.1977 року, позивач отримав травму під час бойової стрільби із гранатомета. (а.с. 9).

Зазначена, травма пов'язана з виконання останнім обов'язків військової служби

За висновком МСЕК від 17.06.2004 року ОСОБА_3. була встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.(а.с. 10).

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».Для військовослужбовців (за наявністю підстав) передбачено відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Однак, позивач не є військовослужбовцем, оскільки був звільнений з військової служби ще в 1990 році.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності із п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Разом з цим, військовослужбовці та особи на яких поширюється дія законів «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я (1964-1990 роки), не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Враховуючи те, що позивач отримав травму при виконанні службових обов'язків у Збройних Силах СРСР у період з 19.10.1964 року по 15.06.1990 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (який набув чинності після 20 грудня 1991 року) та ЦК України, коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди, тому слід прийти до висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки шкода заподіяна позивачеві ще до 1991 року.

Вказані висновки відповідають висновкам викладеним колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 01 листопада 2017 року в аналогічній справі № 336/6349/16-ц.

З огляду на наведене вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з інших правових підстав.

Керуючись ст. ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди - відмовити з інших правових підстав»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02.03.2018 року.

Головуючий:

Судді: