Постанова № 72533330, 28.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 318/1415/17 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.

Провадження № 22-ц/778/839/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 17.12.2011 року вона з відповідачем зареєструвала шлюб.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29.08.2016 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно. Вважає, що зазначена сума є дуже малою,не задовольняє потреб дитини в повному обсязі.

Відповідач дитиною не цікавиться, своїх обов'язків як батько не виконує.

Зазначає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в збільшеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене просила суд збільшити розмір аліментів, що стягується на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3 750 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1260 грн.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 15 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів визначений рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2016 року та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 713 грн. щомісячно, із врахуванням індексації суми аліментів відповідно до закону, починаючи з 05.07.2017 року до досягнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не довела того факту, що у відповідача змінилось матеріальне становище, що слугувало б безумовною підставою для зміни розміру аліментів у заявленому нею розмірі.

Проте, колегія не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду від 29.08.2016 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 03.08.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 5)

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розглядаючи справу, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 не працює та не знаходиться на обліку у центрі зайнятості, як такий, що потребує працевлаштування, тобто фактично його матеріальний стан не покращився.

Також суд вважав, що не відбулось погіршення матеріального стану ОСОБА_3

Однак суд при цьому не звернув уваги на ту обставину, що малолітній ОСОБА_6, 12.01.2012 року хворіє на хронічні захворювання такі як: «Гострий обструктивний бронхіт, гострий риносинусит, загроза по бронхіальній астмі», (а.с.49,51).

Згідно довідки Благовіщенської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини КУ «Кам’янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 22.09.2017 року малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує постійного лікування та нагляду лікарів (а.с. 51).

Вищезазначене свідчить про те, погіршення стану здоров'я дитини, потребує від позивача значно більших витрат на утримання сина.

Крім того, слід зазначити, що відповідач є особою працездатного віку, доказів того, що він не має змоги працевлаштуватись через стан здоров’я, або того, що у нього на утриманні перебувають інші діти, дружина або батьки відповідачем суду надано не було, тобто погіршення матеріального стану або стану здоров’я відповідача не відбулось.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст. 7 СК України, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки розмір аліментів, який визначений судом першої інстанції, є недостатнім для утримання та виховання дитини, забезпечення нормального розвитку дитини та її лікування.

Розмір аліментів заявлений до стягнення позивачкою підтверджений належними розрахунками.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 – задовольнити.

Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 15 листопада 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2016 року у розмірі 500 (п’ятсот) гривень на місяць та стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_2) на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) гривень на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання судовим рішенням законної сили до повноліття дитини.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02.03.2018 року

Головуючий:

Судді: