Постанова № 72533224, 01.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1360/18 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Є.У.№ 336/4548/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судового засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання будівництва самочинним та зобов’язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала.

Зазначала, що їй на праві власності належать житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по вулиці Цюрупи, №15 в місті Запоріжжі. Суміжним землекористувачем ділянки №17 є ОСОБА_4, яка у травні 2013 року без отримання відповідних вихідних даних на проектування, з відхиленням від затвердженої проектної документації розпочала роботи з демонтажу (перебудови) гаражу, розташовано безпосередньо на межі їх земельних ділянок. Споруда, яка зведена на місці гаражу, є двоповерховою, дах якої побудований таким чином, що атмосферні опади (сніг, дощ) хаотично стікають на територію земельної ділянки ОСОБА_3 спричиняючи підтоплення, вимивання ґрунту, що в подальшому може призведе до погіршення технічного стану господарських будівель та споруд та безпосередньо земельної ділянки позивача. Самовільна будівля разом із капітальною цегляною стіною спричиняє суттєве затемнення та унеможливлює нормальну вентиляцію (провітрювання) земельної ділянки позивача, чим порушує її права як землевласника земельної ділянки.

На підставі зазначеного позивач просила суд визнати будівництво вищевказаної споруди самочинним, зобов’язати ОСОБА_4 демонтувати її, у разі невиконання, ОСОБА_4 рішення суду в добровільному порядку застосувати вимоги ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусової організації виконавчих дій, спрямованих на демонтування самовільно встановленого гаражу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Правові наслідки самочинного будівництва передбачені ст.376 ЦК України, яка передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст.391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Цюрупи, 15 (а.с.61-64).

Відповідач ОСОБА_4 є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Цюрупи, 17 (а.с.71-76).

30.09.2014 р. ОСОБА_4 подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва – реконструкція гаражу за адресою: м.Запоріжжя, вул. Цюрупи, буд. 17, код об’єкта 1242.1, 2 категорія складності. Проектна документація розроблена ТОВ «Запорожпроект» (ЄДРПОУ 33175792). Не потребує містобудівних умов та обмежень (п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за N 913/19651). Дана декларація зареєстрована відповідачем 02.10.2014 за №ЗП 082142730506.

06.11.2014 р. ОСОБА_4 подано до Департаменту декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 13.11.2014 р. за №ЗП 142143100518.

12.01.2015 р. заступником директора Департаменту ОСОБА_5 видано головному державному інспектору Запорізького інспекційного відділу Департаменту ОСОБА_6 направлення на здійснення позапланової перевірки №5 на об’єкті будівництва – реконструкція спірного гаражу.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 23.01.2015 р.

На підставі вищевказаного акту Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області щодо відповідача складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч.ч. 7, 12 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 20.02.2015 р. й винесено припис №24 - про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок її виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт; та №25 - про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.02.2015 р.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Згідно з ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Вищевказані норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також дублюється в Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 р.

В акті перевірки зазначено, що на об’єкті будівництва виконані такі будівельні роботи: улаштування залізобетонних фундаментів, зовнішніх стін з газобетону, перегородок з силікатної цегли, монолітного залізобетонного поясу першого поверху. В п. 15 декларації про готовність об’єкта до експлуатації зазначено, що на об’єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Але фактично на об’єкті будівництва не виконані роботи: відсутні як перекриття та покриття будівлі, так і заповнення віконних та дверних отворів, відсутня й конструкція підлоги. Зазначене свідчить про те, що об’єкт не є завершеним будівництвом та не готовий до експлуатації.

Матеріалами справи повністю підтверджуються висновки акту перевірки щодо неготовності об’єкта до експлуатації як на момент подання декларації про готовність об’єкта до експлуатації, так і на час проведення перевірки.

Також в акті перевірки зазначено, що при розробленні проектної документації з реконструкції гаражу містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки не замовлялися, матеріали технічного паспорту не використовувалися. В декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено, що містобудівні умови та обмеження не потрібні, відповідно до п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 913/19651.

Відповідно до технічного паспорту ЗМБТІ від 06.10.2004 р., існуючий гараж (літера «Д») має розміри в плані - 3,63 м х 5,84 м, а відповідно до проектної документації, будівля гаражу має розміри в плані - 4,85 м х 10,34 м. Зазначене свідчить про збільшення зовнішньої конфігурації будівлі гаражу, що свідчить про необхідність отримання містобудівних умов та обмежень.

Пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначено, що для реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення містобудівні умови та обмеження не надаються.

Отже, зазначене будівництво не може відноситися до випадків, визначених пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на об’єкті будівництва збудовано двоповерхову будівлю, проте в проектній документації на реконструкцію гаражу наявне зображення одноповерхової будівлі.

Пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, встановлений перелік робіт, що не належать до самочинного будівництва. Загальною ознакою цього переліку робіт є змінення внутрішнього та зовнішнього вигляду будівлі без зміни його зовнішньої конфігурації. Проте, відповідачем змінено зовнішні розмірі будівлі гаражу, що в розумінні вказаної інструкції відноситься до самочинного будівництва.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування приписів.

Отже, чинними судовими рішеннями встановлений факт здійснення відповідачкою самочинного будівництва гаражу на належній їй земельній ділянці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про знесення самочинно збудованого гаражу, позивач зазначала, що атмосферні опади (сніг, дощ) хаотично стікають на територію її земельної ділянки, спричиняючи підтоплення, вимивання ґрунту, що в подальшому може призведе до погіршення технічного стану господарських будівель та споруд та безпосередньо земельної ділянки позивача. Самовільна будівля разом із капітальною цегляною стіною спричиняє суттєве затемнення та унеможливлює нормальну вентиляцію (провітрювання) її земельної ділянки, чим порушує її права як землевласника земельної ділянки.

Проте, позивачем не надано жодного доказу відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК, яким чином будівля, споруджена відповідачем на суміжній земельній ділянці, порушує її право власності на сусідню садибу, в чому саме полягають такі перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном і що такі перешкоди неможливо усунути в інший спосіб.

Не надані такі докази позивачем і в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що самочинне будівництво гаражу на сусідній земельній ділянці, порушує її право власності на садибу, що атмосферні опади (сніг, дощ) хаотично стікають на територію її земельної ділянки, спричиняючи підтоплення, вимивання ґрунту, що в подальшому може призведе до погіршення технічного стану господарських будівель та споруд та безпосередньо земельної ділянки позивача, що самовільна будівля разом із капітальною цегляною стіною спричиняє суттєве затемнення та унеможливлює нормальну вентиляцію (провітрювання) її земельної ділянки, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування в порядку, передбаченому ч.7 ст.376 ЦК України, з позовом про знесення самовільних споруд до відповідача не звертався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна споруда не завдає шкоди інтересам позивача, не порушує його право власності і відмовив йому у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, про недоведеність позову є безпідставними.

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Самочинність спірного нерухомого майна не свідчить сама по собі про наявність будь-яких перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження майном позивача і тим більше не може бути підставою для застосування крайнього заходу у вигляді зносу споруди гаражу.

Пунктом 3.25 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992, № 44 з подальшими змінами, встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

Таким чином, нормативно встановлена відстань від найбільш виступаючої стіни будівлі до межі сусідньої земельної ділянки забезпечує можливість саме власникам будівлі здійснювати догляд за нею та її поточний ремонт і не являється гарантією прав інших осіб, а тому недотримання цієї норми, за умови відсутності інших негативних наслідків, не свідчить про порушення прав позивача як землекористувача суміжної земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом про захист права власності шляхом демонтування гаражу, позивач не надала належних та допустимих доказів, про те, яким чином самочинна споруда гаражу перешкоджає їй у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, а тому не довела наявність свого порушеного права, як того вимагає ст.ст. 391, 376 ЦК України.

Отже, зважаючи на зазначені вище положення закону та обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання будівництва споруди, на місці гаражу (літера «Д» розміром 4,85х10,34 м) на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цюрупи, 17, яке ведеться ОСОБА_4, самочинним; зобов’язання ОСОБА_4 демонтувати самовільно встановлений гараж (літера «Д» розміром 4,85х10,34 м) на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цюрупи, 17.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про визнання будівництва самочинним, не заслуговують на увагу.

Факт здійснення відповідачкою самочинного будівництва встановлений судовим рішенням в іншій справі, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства, і додаткового судового визнання не потребує.

Не задоволення позову, заявленого в порядку цивільного судочинства, про визнання будівництва самочинним не порушує права і охоронювані законом інтереси позивачки.

За таких обставин доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам діючого законодавства, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1п.1, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: