Рішення № 72533002, 26.02.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6752/17

Провадження №2/333/431/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кругліковій А.В.,

при секретарі Іщенко А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом: ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період часу з 01.08.1975 року по 01.06.1993 року останній проходив військову службу в Збройних Силах. У 1993 році ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних Сил України через хворобу. При виконанні службового обов’язку позивачу встановлено діагноз: «Дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу (посттравматична, гіпертонічна, дисметаболічна) ІІ ст., лікворно-гіпертензійний, вестибуло-атактичний синдром. Гіпертонічна хвороба І ст., сн-о. Цукровий діабет ІІ тип, середньої важкості, субкомпенсація, аутоімунний тиреоідит, дифузний зоб ІІ ст., еунтриоз». Позивач вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У зв’язку з отриманням зазначених захворювань, ОСОБА_1В встановлена ІІІ група інвалідності. Позивач позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування. Вважає, що у зв’язку з пошкодженням здоров’я під час проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100 000 грн. Оцінюючи завдану йому моральну шкоду, виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров’я. На підставі викладеного, просить суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, вислухавши пояснення учасників процесу, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що в період часу з 01.08.1975 року по 01.06.1993 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах, що підтверджується військовим білетом серії ГС №216160, виданого в липні 1993 року Комунарським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя на ім’я ОСОБА_1 (а.с. 8). Як вбачається з матеріалів справи, у 1975 році під час заняття спортом впав з перекладини та отримав струс мозку. Також, у 1976 році та 1978 році повтор отримав струс мозку. У 1989 році під час тактичних навчань отримав струс мозку та перелом локтевої та лучової кісток зліва. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про хворобу від 09.02.1993 року №17 (а.с. 14). Крім того, 22.09.2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0297494 (а.с. 9) та довідкою УПСЗН по Комунарському району Запорізької міської ради від 05.10.2015 року №1 (а.с. 13). З матеріалів справи слідує, що позивач у 2015 році неодноразово проходив лікування, що підтверджується виписними епікризами від 08.05.2015 року (а.с. 12), від 26.06.2015 року (а.с. 11) та від 28.08.2015 року (а.с. 10). Відповідно до ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин. Згідно зі ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Статтею 3 Закону України «Про збройні сили України» визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14. Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу. Згідно з ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з пунктами п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. При цьому, військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода. Оскільки законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я (1975, 1976, 1978, 1989 роки), не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди, які особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. З огляду на викладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 судом відмовляється. Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 28.02.2018 р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова