Рішення № 72532799, 26.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.02.2018

Справа № 320/6810/17

Провадження № 2-а/320/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Юрлагіної Т.В., розглянувши в м. Мелітополі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності III групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; також просить зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 206 700 грн. 00 коп. Також просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати в сумі 1500 грн. 00 коп. на правову допомогу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є особою, якій 25 січня 2016 року встановлено статус інваліда війни III групи внаслідок поранення, контузії та захворюваннями, отриманими під час виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. Згідно протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 4685 від 09 грудня 2015 року, у нього було виявлено множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, лівої ноги, контузія головного мозку у 1980 році, поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 19 лютого 2016 року він звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25 грудня 2013 року. Згідно витягу протоколу засідання комісії з розгляду питань 20 травня 2016 року позивачу було відмовлено та повернені документи. 11 квітня 2017 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було прийнято рішення про зобов’язання МОУ повторно розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення. Комісією МОУ було прийнято протокольне рішення № 72 від 07 серпня 2017 року щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ним не поданий документ, що свідчить про причини та обставини поранення. ОСОБА_1 вважає дії відповідача протиправними. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Інвалідність III групи, внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, йому встановлено 25 січня 2016 року, тому він має повне право на отримання одноразової грошової допомоги. Згідно з 2 абзацом пунктом 2 цієї Постанови КМУ № 965 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Відповідно до пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без становлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 16-2 названого Закону одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю III групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що складає: 1378 грн. х 150 = 206700 грн. Відповідно до частини 2 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 ст. 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Зі змістом пунктів 12 та 13 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється зокрема Міноборони. Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених-документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Позивач вважає рішення - відмову відповідача такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: безпідставне вимагання від нього документального підтвердження про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов’язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Позивач вважає, що з наданих документів вбачається, що він проходив військову строкову службу та 03 червня 1981 року був звільнений в запас за закінченням строку служби, і інформація щодо притягнення чи не притягнення позивача до будь-якої відповідальності була наявна в наданих матеріалах.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі за даним адміністративним позовом.

Від представника відповідача до суду у встановлений строк не надійшов відзив на позовну заяву позивача. Згідно роздруківки з офіційного сайту «Укрпошти», рекомендований лист з повідомленням представнику відповідача за довіреністю вручений 30 січня 2018 року о 15-38 годині. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 КАС України представником відповідача повинен бути наданий відзив на позов до 15 лютого 2018 року, але на час розгляду справи відзив не наданий. Крім того, згідно до вимог ч. 5 ст. 260 КАС України представником відповідача не надані заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Таким чином, враховуючи викладене, на підставі ч.6 ст. 162 КАС України, суд визнає неподання відповідачем відзиву з неповажних причин та вважає можливим вирішувати справу за наявними матеріалами.

Згідно п.10 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 257 КАС України справи незначної складності розглядаються за правилами спрощеного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

З наданої позивачем довідки Військового комісара Мелітопольського об’єднаного міського військового комісаріату від 14.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу на території Афганістану в період з грудня 1979 по червень 1980 року. На території Афганістану в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року велись бойові дії. /а.с. 11/

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарською комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 4685 від 09.12.2015 року - множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, лівої ноги (контузія головного мозку – 1980 року), колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2448 від 08.12.15 року, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ступеню, прогресуючого, кризового перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, частими лікворо-гіпертензивними кризами, вегето-судинною дисфункцією, мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Посттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Стану після гострого флеботромбоза берцовопідколінностегнового сегменту правої нижньої кінцівки. ГХ ІІ ст. (за даними ЕКГ)", що підтверджено медичними та військово-обліковими документами – поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. /а.с.10/.

25 січня 2016 року ОСОБА_1 була первинно встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, у зв’язку з хворобою, що настала внаслідок контузії під час виконання обов’язків військових обов’язків в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 0550949. \а.с. 9\

26 січня 2016 року ОСОБА_1 було видане посвідчення серії Є № 051588 про те, що він є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. \а.с. 7\

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року зобов’язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 19 лютого 2016 року та доданих до неї документів на підставі приписів Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 15.12.2013 року № 975 та прийняти відповідне рішення. \а.с. 15-17\

Позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку зі встановленням йому групи інвалідності.

Згідно копії Витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 липня 2017 року, затвердженого 11 липня 2017 року Міністром оборони України, солдату у запасі ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення. \а.с.13-14\

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Відповідно до ст.41 Закону № 2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011. Зокрема, розділом 2 цього Закону встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною 2 ст.16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст.16-2 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІI групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 25 січня 2016 року, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою № 975.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що складає 206700грн. (1378 грн. х 150, де 1378грн. – прожитковий мінімум працездатних осіб на день встановлення інвалідності).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що у випадку сумнівів щодо причин поранення позивача, відповідач мав можливість самостійно в найкоротший термін отримати таку інформацію, так як вона для нього більш доступна, ніж для колишнього військовослужбовця - інваліда.

При цьому, представник відповідача не надав суду відзиву щодо спростування доводів позивача та не довів суду правомірність свого рішення.

Згідно з частин 1, 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону № 2011, а відтак, позовні вимоги про визнання протиправним відмови відповідача у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала внаслідок контузії і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 87, 90 КАС України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на професійну правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений Договір про надання юридичних послуг № 328. Згідно п.3.1 Договору вартість послуг за цим договором складає суму, передбачену Додатковою угодою.

До Договору додані акт прийняття грошових коштів за виконання юридичних послуг в сумі 1500 грн. (750 грн. – ознайомлення з матеріалами справи, 750 грн. – участь у судовому засіданні) \а.с.19\, розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. \а.с.20\ та копії квитанції до ПКО від 14 вересня 2017 року на суми 750 грн. та 750 грн. \а.с.18\, відповідно до яких позивачем було сплачено адвокату 750 грн. за ознайомлення з матеріалами справи та 750 грн. за участь в судовому засіданні.

Однак, згідно матеріалів справи, адвокат ОСОБА_2 з матеріалами даної справи не знайомився, участі в судових засіданнях не приймав, а тому підстави для стягнення витрат на правову допомогу відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 6, 8, 9, 71, 77, 87, 90, 163, 241, 243-246, 257 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності III-ї групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІІ-ї групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне рішення складено 26.02.2018 року.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна