Рішення № 72531277, 02.03.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/77/18

Провадження №2-а/702/4/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Чорненької Д.С.,

за участю секретаря: Шковири А.М.,

позивач: ОСОБА_1 не з"явилася,

відповідач: представник Черкаської митниці ДФС не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в залі суду в м.Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови про порушення митних правил,

в с т а н о в и в :

Позивач 30.01.2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №106/90200/17 від 10 січня 2018 року. Підставою для звернення вважає те, що 10 січня 2018 року Черкаською митницею ДФС була винесена зазначена постанова у справі про порушення митних правил, відповідно до якої її визнано винною у вчиненні порушень митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500 грн. Із даною постановою не погоджується, вважає її незаконною з підстав розглядусправи за її відсутності (порушення ст.526 Митного кодексу України). Вона21 липня 2017 року через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС ввезла на митну територію України транспортний засіб марки «AUDI А6» д.н.з. Р. Литва НОМЕР_2 VIN-номер НОМЕР_3 з метою транзиту (особисте використання). Згідно ч.1 ст.381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. Умови ввезення з метою транзиту товарів, в тому числі транспортних засобів, на митну територію України громадянами визначено ст.379 Митного кодексу України. Як визначено ч.6 ст.379 Митного кодексу України строки ввезення з метою транзиту визначаються ст.95 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлений десятиденний строк транзитних перевезень. Як передбачено п.1 ч.2 ст.95 Митного кодексу України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу, зокрема обставини непереборної сили (до яких належить поломка транспортного засобу). Жодного запрошення від Черкаської митниці ДФС вона не отримувала, а відразу прийшов протокол про порушення митних правил №106/90200/17. З цього слідує, що Черкаською митницею ДФС 13 листопада 2017 року було складено протокол про порушення митних правил за №106/90200/17 по факту скоєння (на думку органу ДФС) нею порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України без попереднього отримання від неї інформації (пояснень)про підстави та обставини недотримання нею строків транзиту. У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 30 листопада 2017 року в 11 годині 00 хвилин за адресою Черкаської митниці ДФС. 25 листопада 2017 року вона направила на електронну та поштову адресу митниці лист, в якому повідомила, що знаходиться на лікуванні. Пізніше, на її адресу надійшов лист від Черкаської митниці ДФС з повідомленням про перенесення справи на 13 грудня 2017 року о 10 годині 00 хвилин. 08 грудня 2017 року вона направила на поштову адресу митниці лист, в якому повідомила про неможливість прибути до митниці, у зв'язку зі знаходженням на лікуванні та клопотала про продовження строку явки для надання пояснень. Разом з цим, листом вона направила копію листка непрацездатності, відповідно до якого вона знаходилась на лікуванні з 24 листопада до 01 грудня 2017 року. Згодом, Черкаська митниця ДФС їй направила лист, в якому повідомляла, що перенесла розгляд справи на 20 грудня 2017 року. 08 грудня 2017 року вона направила на поштову та електронну адресу митниці лист, в якому повідомила про неможливість прибути до митниці, у зв'язку зі знаходженням на лікуванні та клопотала про продовження строку явки для надання пояснень. Разом з цим листом, вона направила копію листка непрацездатності, відповідно до якого вона знаходилась на лікуванні з 07 грудня до 15 грудня 2017 року. 27 грудня 2017 року вона отримала лист прибути 26 грудня 2017 року в 11 годині до Черкаської митниці ДФС для надання пояснень. Однак, враховуючи той факт, що даний лист вона отримала після дати, на яку її запрошували, вона відразу направила на адресу митниці лист, в якому клопотала про призначення нової дати для отримання від неї пояснень. Згодом, на її адресу від Черкаської митниці ДФС надійшов лист прибути 10 січня 2018 року в 11 годині 00 хвилин. 04 січня 2018 року вона направила повідомлення до Черкаської митниці ДФС, в якому клопотала про перенесення дати розгляду, оскільки знаходиться повторно на лікуванні. В підтвердження данного факту, долучає копію довідки з лікарні, про знаходження на лікуванні у період з 04 січня по 11 січня 2018 року. Таким чином, всупереч ч.4 ст.526 Митного кодексу України, а також ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Дніпропетровська митниця ДФС не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, 10 січня 2018 року незаконно винесла постанову у справі про порушення митних правил №106/90200/17. Згідно ст.497 Митного кодексу України у провадженні у справах про порушення митних правил бере участь, зокрема і особа, яка притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення), захисники. Статтею 498 Митного кодексу України передбачено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і неоднозначності класифікації тих чи інших дій та застосування діючого законодавства. Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Згідно пункту першого частини першої цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи, що притягується до відповідальності. Згідно ст.488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Статтею 486 Митного кодексу України визначені завдання та зміст провадження у справі про порушення митних правил. Так, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст.508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням. Провадження у справах про порушення митних правил, як передбачено статтею 489 Митного кодексу України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,-відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема поясненнями особи, яка притягується до відповідальності. Згідно зі ст.497 МК України у провадженні у справах про порушення митних правил бере участь, зокрема і особа, яка притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього Кодексу (заінтересовані особи), представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення), захисники. Аналогічно вказано і в ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Частинами 1, 4 статті 526 Митного кодексу України передбачено, що справа пропорушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується доадміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи іякщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Частиною 1 ст.9 Основного Закону України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами. Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У даному випадку Черкаською митницею ДФС її було протиправно позбавлено прав, закріплених у ст.498 Митного кодексу України, а також обмежено в ефективному засобі юридичного захисту в національному органі (митниці), чим порушено статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При прийнятті рішення Черкаська митниця ДФС, як орган владних повноважень, повинна діяти у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України. Отже, зазначені обставини дають підстави вважати, що Черкаська митниця ДФС, розглянувши справу про порушення митних правил без її присутності, діяла не на підставі, поза межами повноважень, всупереч Конституції та законам України, не обгрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, прийняла оскаржувану постанову, а тому вважає, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова Черкаської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №106/90200/17 від 10 січня 2018 року скасуванню. Звертає увагу Суду, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, відповідач не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил. Згідно п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Просить постанову Черкаської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №106/90200/17 від 10 січня 2018 року, якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8 500 грн, визнати незаконною та скасувати; стягнути судові витрати.

На електронну адресу суду 01.03.2018 року від представника Черкаської митниці ДФС України надійшло заперечення, відповідно до якого митниця заперечує проти позовних вимог. Факти та посилання, наведені в обґрунтування вимог позову, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи та не відповідають положенням митного законодавства. Оскаржуваною постановою Черкаської митниці ДФС від 10.01.2018 року в справі про ПМП №106/90200/17 позивачку було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі-МК України). «Перевищення встановленого ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу» та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. Підставою для порушення справи про ПМП №106/90200/17 стало виявлення факту перебування транспортного засобу «AUDI А6» (VIN-номер НОМЕР_3), що зареєстрований у відповідних реєстраційних органах Республіки Литва за державним номером НОМЕР_4 (далі-ТЗ д/н НОМЕР_2)на території України з перевищенням строку транзиту більше, ніж на 10 днів. Так, відповідно до фактичних обставин справи, 21.07.2017 року через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС позивачкою-громадянкою України ОСОБА_1-на митну територію України по смузі руху «червоний коридор» в митному режимі «транзит» з метою особистого користування було ввезено ТЗ д/н НОМЕР_2. За результатами перевірки, проведеної Черкаською митницею ДФС відповідно до листа Житомирської митниці ДФС від 09.08.2017 року №1646/7/06-701-20 «Про опитування громадян» встановлено, що станом на 13.11.2017 року ТЗ д/н НОМЕР_5 за межі митної території України позивачкою вивезено не було, чим перевищено встановлений ст.95 МК України строк доставки (строк транзитного перевезення) більше ніж на 10 діб. Відповідно до ч.1 ст.318, ч.1 ст.321 МК України всі товари та транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України перебувають під митним контролем з моменту перетинання митного кордону України і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Згідно ст.90 МК України транзит-це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, відповідно до ст.95 МК України граничний строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту становить-10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу-5 діб. Таким чином, ОСОБА_1 порушено встановлений ст.95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту, чим вчинено правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 МК України. Отже, за наявності підстав, визначених ст.491 МК України, уповноваженою посадовою особою Черкаської митниці ДФС за вказаним фактом 13.11.2017 року було складено протокол про ПМП №106/90200/17 за ч.3 ст.470 МК України відповідно до вимог ст.494 МК України за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №652, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06.2012 року за №1015/21327 «Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил». Протокол про ПМП було складено за відсутності позивачки, яку було повідомлено про здійснення перевірки митницею обставин ввезення нею автомобіля та запрошували до митниці для надання пояснень (лист-повістка Черкаської митниці ДФС від 02.11.2017 року №1176/10/23-70-20-01-43, отриманий 07.11.2017 року). Протокол від 13.11.2017 року у справі №106/90200/17 (в якому було зазначено дату, час та місце розгляду справи, разом із роз'ясненнями прав особи, яка притягується до відповідальності) було направлено позивачці листом від 13.11.2017 року №1248/10/23-70-20-01-43 рекомендованим поштовим відправленням (отримано 21.11.2017). Протокол вважається врученим відповідно до положень ч.8 ст.494 МК України. Пояснень за даним фактом позивачкою надано не було, у зв'язку з неявкою до Черкаської митниці ДФС за відповідними викликами, при тому, що митницею чотири рази переносилась дата розгляду справи, і з моменту отримання першого повідомлення про здійснення митницею перевірки обставин ввезення нею ТЗ д/н НОМЕР_2 (07.11.2017 року) до фактичного розгляду справи про ПМП (10.01.2018 року) позивачка мала більше 2-х місяців для прибуття до митниці для наданні пояснень/або надіслати свої пояснення письмово поштою/електронною поштою, проте своїм правом не скористувалася з незалежних від митниці причин. До митниць ДФС України з приводу продовження строків «Транзиту», у зв»язку з аварією або дією обставин непереборної сили позивачка не зверталась та будь-яких даних щодо несправності транспортного засобу позивачкою не подавалось. Таким чином, в ході розгляду справи об»єктивно встановлено, що позивачкою в порушення вимог ст.95 МК України, більше ніж на 10 діб перевищено строк доставки (строк транзитного перевезення) ТЗ д/н НОМЕР_2, який згідно ст.321 МК України перебуває під митним контролем та митне оформлення якого незакінчене, чим вчинено правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 МК України. За результатами розгляду справи про ПМП №106/90200/17 в.о.начальникаЧеркаської митниці ДФС Пікулем Є.В. була винесена постанова від 10.01.2018 року, якою позивачку-визнано винною у вчиненні ПМП, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500,00 грн. Оскаржувана постанова у справі про ПМП від 10.01.2018 року уповноваженою особою (ст.522,523 МК України) у встановлені строки з дотриманням вимог територіальної підвідомчості (ст.524 МК України) та відповідно до положень ст.527 МК України за відсутності правопорушника, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи від надійшло чергове (п'яте) клопотання про перенесення розгляду справи, яке не було задоволено, у зв'язку із зловживанням своїми правами, процесу про що було зазначено безпосередньо у постанові. Таким чином, постанова у справі про ПМП №106/90200/17 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відповідно до положень ст.531 МК України відсутні. Безпідставними є посилання позову на наявність процесуальних порушень з боку посадових осіб митниці при здійсненні розгляду справи, зокрема, щодо позбавлення її права бути присутньою під час розгляду справи про ПМП, без врахування всіх обставин справи та неврахування клопотань про перенесення розгляду справи. Так, у позовній заяві зазначено, що митницею необ»єктивно, неповно, без врахування її пояснень по суті обставин було розглянуто справу про ПМП, оскільки митниця позбавила її права надати пояснення та бути присутньою особисто під час розгляду справи. Вказане суперечить фактичним обставинам справи, оскільки митницею листом від 02.11.2017 року №1176/10/23-70-20-01-43 «Щодо прибуття до Черкаської митниці ДФС» (отримане згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 07.11.2017 року) було запропоновано позивачці прибути 13.11.2017 року для надання пояснень по суті справи, та з незрозумілих причин ОСОБА_1 до митниці не прибула. Митницею чотири рази переносився розгляд справи про ПМП №106/90200/17, у зв»язку із отриманням відповідних клопотань позивачки: згідно клопотання позивача від 25.11.2017 року б/н митниця листом від 30.11.2017 року №1318/10/23-70-20-01-43 повідомила про його задоволення та перенесла розгляд справи на 13.12.2017 року о 10:00. Згідно клопотання позивача від 08.12.2017 року б/н митниця листом від 12.12.2017 року №1356/10/23-70-20-01-43 повідомила про його задоволення та перенесла розгляд справи на 20.12.2017 року о 15:00. Згідно клопотання позивача від 18.12.2017 року б/н митниця листом від 20.12.2017 року №1405/10/23-70-20-01-43 повідомила про його задоволення та перенесла розгляд справи на 26.12.2017 року о 11:00. У зв»язку із неявкою та відсутністю даних щодо вчасного отримання попередньої повістки, а пізніше отриманим клопотанням від 27.12.2017 року б/н, листом від 26.12.2017 року №1422/10/23-70-20-01-43 повідомила про перенесення розгляду справи на 10.01.2018 року о 11:00 год. П'яте клопотання позивачки від 04.01.2018 року було відхилено, про що зазначено в оскаржуваній постанові, у зв'язку з його необгрунтованістю. Так, відповідно до ст.498 МК України особа, що притягується до адміністративної відповідальності за ПМП зобов'язана користуватися своїми правами, передбаченими законодавством, добросовісно. При цьому, у деяких клопотаннях позивачка вказувала причини неможливості прибути до митниці -перебування на лікуванні, проте відповідно до наданих митниці підтверджуючих документів вона перебувала на лікуванні (відповідно до змісту наданих листків непрацездатності-амбулаторному) з 24.11.2017 року по 01.12.2017 року та з 07.12.2017 року по 15.12.2017 року, неможливість прибуття на розгляд справи 20.12.2017 року та 10.01.2018 року не підтверджена. У клопотанні від 18.12.2017 року позивачка вказувала, що перебуває на лікуванні, проте жодні підтверджуючі документи відсутні щодо причин не прибуття на розгляд справи 20.12.2017. Вважають, що довідка від 04.01.2018 року №18, яка додана до позову, має сумнівний зміст та не може бути взята до уваги, адже, митниці вона не надавалась, хоча нібито існувала на час звернення позивачки до митниці з клопотанням від 04.01.2018 року щодо перенесення розгляду справи. Згідно змісту довідки вже станом на 04.01.2018 року лікарю було відомо, що ОСОБА_1 «знаходилась» на лікуванні до 11.01.2018 року. Вказане свідчить про ознаки зловживання своїми процесуальними правами ОСОБА_1 як особою, що притягується до адміністративної відповідальності, та дає підстави для висновків про умисне затягування строків розгляду справи з метою уникнення відповідальності за вчинене ПМП. При цьому, позивачка мала достатньо часу, у будь-який зручний для неї час, прибути на митницю чи надати письмові пояснення по суті справи, оскільки з моменту отримання першого повідомлення про здійснення митницею перевірки обставин ввезення нею ТЗ д/н НОМЕР_2 (07.11.2017 року) до винесення рішення у справі про ПМП (10.01.2018 року) позивачка мала більше 2-х місяців, проте своїм правом не скористалась з незалежних від митниці причин. Таким чином, в матеріалах справи є достатньо доказів того, що Черкаська митниця ДФС належним чином та своєчасно повідомляла позивачку про необхідність прибути для надання пояснень, про час, дату та місце розгляду справи, про направлення постанови у справі про ПМП; задовольняла клопотання позивачки про перенесення строків прибуття до митниці для надання пояснень, чотири рази клопотання щодо розгляду справу, у зв»язку із чим в діях посадових осіб митниці відсутні порушення при розгляді справи про ПМП №106/90200/17. Нормами митного законодавства (cт.90 МК України) передбачені положення щодо невключення до строків транзиту; 1) часу дії обставин, зазначених у ст.192 цього Кодексу; 2) часу зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3)часу, необхідного для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування орагну доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів). Однак, відповідно до ст.192 МК України, в разі якщо транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, перевізник зобов»язаний: 1). вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2). терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Таким чином, відповідно до положень вказаних норм в разі настання обставин непереборної сили, строк дії таких обставин не зараховується до термінів транзиту лише в разі належного інформування орагнів доходів і зборів про вказані обставини. Проте, до митниць ДФС України з приводу продовження строків «транзиту», у зв»язку з аварією або дією обставин непереборної сили позивач не звертався, та будь-яких даних несправності транспортного засобу позивачем ні митниці, ні разом з позовом до суду, не подавалось. Відповідно до бази даних ДФС станом на сьогодні позивачкою не вивезено ТЗ д/н НОМЕР_2 за межі митної території України. Правова позиція митниці у даній справі підтверджується судовою практикою. Враховуючи викладене, митниця вважає, що постанова у справі про ПМП №106/90200/17 є законною та обгрунтованою, постановленою на підставі повного дослідження всіх доказів у справі, такою, що відповідає фактичним обставинам справи, уповноваженою посадовою особою митниці, наявність у діях позивачки ознак ПМП підтверджена матеріалами справи, у зв»язку з чим, відсутні об»єктивні підстави для її скасування. Просить відмовити у повному об»ємі у задоволенні позову ОСОБА_1.

У судове засідання позивач не з"явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача Черкаської митниці ДФС не з»явився, просить справу розглядати у відсутності представника, про що зазначив у запереченні.

Судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч.4 ст.229 КАС України, розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, шо адміністративний позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.3 ст.7 КУпАП застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України транзит-це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема. Для автомобільного транспорту-10 діб (у разі переміщеїшя в зоні діяльності однієї митниці-5 діб).

Згідно з ч.1 ст.381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на мшну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ч.3 ст.470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно з ч.1 ст.467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу,-не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року №22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки, позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту 21.07.2017 року, то кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 31.07.2016 року, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був.

Як встановлено митним органом, таке правопорушення виявлене 13 листопада 2017 року, про що свідчить складення відносно позивача протоколу про порушення митних правил №106/90200/17.

Постанова про порушення митних правил прийнята відповідачем 10 січня 2018 року, тобто в межах піврічного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Розгляд справи проведено за відсутності позивача відповідно до ч.4 ст.526 МК України, так як він був неодноразово повідомлений про час розгляду справі відповідно до ч.2. Розмір та вид адміністративного стягнення відповідає розміру та виду, яке передбачене за вчинення даного правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.531 Митного кодексу України однаєю із підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, зі сторони Черкаської митниці ДФС вжито усіх заходів щодо допущення до участі в розгляді справи позивача, що свідчить неодноразове відкладення розгляду справи про порушення митних правил, задовольняючи клопотання позивача від 25.11.2017 року, 08.12.2017 року, 18.12.2017 року та від 04.01.2018 року. Позивач, у свою чергу, не скористався своїм правом на захист, відповідно до ст.271 КУпАП, а саме не забезпечив участь захисника у розгляді справи про порушення митних правил та не реалізував свого права на особисту участь під час розгляду справи про порушення митних правил, крім цього, доказів поважності неявки на розгляд 20.12.2017 року не надав ні відповідачу, ні суду.

Розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до відповідльності, нормами МК України та КУпАП передбачено.

Суд вважає, що позивач мала можливість прибути до Черкаської митниці ДФС чи надати свої пояснення не лише під час розгляду справи, а скориставшись, в тому числі наданням письмових пояснень, мала можливість та достатньо часу, на думку суду, укласти договір на надання правової допомоги, оскільки в період часу з 13.11.2017 року до 10.01.2018 року не весь час перебувала на лікуванні, суду доказів того, що її захворювання виключало участь в розгляді справи не надала.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справ из приводу рішень суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, втому числі, :

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Позивачем не наведено і не надано доказів наявності підстав для прийняття рішення про скасування рішення владних повноважень та закриття провадження за відсутності складу правопорушення чи з інших підстав, а також для зміни заходу стягнення, хоча суд має такі повноваження відповідно ч.3 ст.286 КАС України. Позивач просить лише скасувати рішення, що має наслідком надіслання його на повторний розгляд, що може потягнути за собою закриття провадження у зв»язку з закінченням строків накладення стягнення.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів порушення її прав, наявності підстав чи обставин, які могли б вплинути на результат прийнятого рішення за протоколом, тобто підстав для скасування рішення суб»єкта владних повноважень, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Про правильність прийняття рішення відповідачем свідчить в тому числі судова практика, зокрема Ухвала ВАС України від 21.09.2016 року у справі № К/800/14756/16, від 21.06.2017 року у справі К/800/20691/17, від 26.09.2017 року у справі №К/800/28098/17.

Підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 20, 25 77, 139, 194, 241-246, 257-263, 268-272, 286 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.ст.7, 271, 288 КУпАП, ст.ст.90, 95, 381, 467, 470, 522, 526, 531 МК України, листом Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року №22-34-1465, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 до Черкаської митниці ДФС, місце знаходження: вул.Остафія Дашковича,76 м.Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 39420084, ел.адреса ck@customs.sfs.gov.ua, про визнання незаконною та скасування постанови про порушення митних правил №106/90200/17 від 10 січня 2018 року, відмовити.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до Київського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Д.С.Чорненька