Постанова № 72530381, 27.02.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Чернівці

Справа №2/727/12241/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Міцнея В.Ф., Лисака І.Н.

секретар Андрушків С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2017 року, (головуючий у 1-й інстанції Семенко О.В.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 4 серпня 2010 року відповідно до укладеного договору №б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У відповідності до умов укладеного між сторонами договору, відповідач надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

______________

Провадження 22ц/794/260/18 Категорія 27

ОСОБА_1 належним чином своїх зобов’язань за договором не виконував, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2017 року становить 19038 грн 02 коп., з яких: 1699 грн 84 коп. заборгованість за кредитом; 15955 грн 42 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина), 882 грн 76 коп штраф (процентна складова).

Просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь зазначену заборгованість за кредитним договором №б\н від 4.08.2010 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, банк подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи.

Свої доводи мотивує тим, що відповідачем на спростування доводів позовної заяви не надано інформації про строк дії картки, яку він отримав на підставі заяви-анкети від 4.08.2010 року, строк дії платіжної картки суд встановив помилково, зазначений факт нічим не підтверджується, а тому судом необґрунтовано застосовано вимоги закону про позовну давність до вказаних правовідносин.

Вказує, що стан рахунку є відкритим, строк дії картки до останнього дня вересня 2016 року, із заявами про закриття карткового рахунку відповідач не звертався. Банк звернувся до суду в межах строків загальної позовної давності, висновок суду щодо пропуску зазначеного строку є помилковим

Крім того, судом не застосовано вимоги закону про позовну давність, про застосування якої відповідачем подано відповідну заяву.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 4 серпня 2010 року відповідно до укладеного договору №б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Строк дії договору становить 12 місяців.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов’язань за кредитним договором перед банком, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2017 року становить 19038 грн 02 коп., з яких: 1699 грн 84 коп. заборгованість за кредитом; 15955 грн 42 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина), 882 грн 76 коп штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення - невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що платіжна картка дійсна до останнього дня місяця указаного на лицевій стороні картки.

Пунктом 2.1.1.2.12 та пунктом 2.1.1.2.13 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), відповідно до діючих тарифів, при дотриманні клієнтом умов та правил обслуговування карти, передбачених договором. Для отримання нової карти по закінченню строку дії клієнт має звернутися у відділення банку.

У справі встановлено, що строк дії договору складає один рік. Термін дії платіжної картки судом не встановлено у зв’язку з відсутністю таких відомостей у позовній заяві та неподання відповідних доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно заяви та тарифів банку визначено, що заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7 % суми заборгованості, але не менше 50 грн (а.с. 9).

Встановлено, що кредитна картка використовувалась відповідачем до 30 вересня 2014 року, коли ним сплачено останній платіж у розмірі 0,74 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 3-7).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог банку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось лише у грудні 2017 року, тобто за межами трирічного строку, який слід обчислювати у спірному випадку з вересня 2011 року та який збіг у вересні 2014 року.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що банком проводився випуск нової картки, замість картки, що була випущена раніше на підставі договору карткового рахунку, у зв’язку із закінченням строку дії, і така картка була отримана відповідачем, позивачем до суду не було надано.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Встановивши, що позов пред'явлено за межами трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції, зважаючи на наявність відповідної заяви відповідача, правомірно відмовив у позові про стягнення кредитної заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено шляхом витребування від банку інформації про строк дії карки, оскільки зазначене суперечить вимогам статей щодо змагальності а диспозитивності цивільного судочинства. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 березня 2018 року.

Головуючий

Судді: