Рішення № 72529953, 02.03.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/55/18

Провадження №2/702/77/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі: гловуючого судді Чорненької Д.С., за участю секретаря Шковири А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Монастирище цивільну справу за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області, в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Монастирищенська центральна районна лікарня до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

Прокурор в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради 19.01.2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Підставою своїх вимог вважає, те що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 04 вересня 2017 року, о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи в будинку, що розташований по вул.Тичини,19 м.Монастирище Черкаської області, під час суперечки з ОСОБА_2, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді травми голови: струс головного мозку, синці верхньої та нижньої повіки справа, які згідно висновку експерта Уманського МРВ КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» №05-7-01/809 від 22.09.2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Правова кваліфікація умисних дій ОСОБА_1 визначена, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, передбачене ч.2 ст.125 КК України. Ухвалою Монастирищенського районного суду від 09.10.2017 року задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_2 про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 125 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та закрито кримінальне провадження за нереабілітуючої підстави-п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Внаслідок отриманого легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні протягом 14 ліжко-днів, а саме в період з 06.09.2017 року по 20.09.2017 року. За даний період, при вартості 1 ліжко-дня 598,16 грн., згідно довідки Монастирищенської ЦРЛ №05-08/94 від 12.01.2018 року, на лікування ОСОБА_2 витрачена сума 8 374,24 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму. Враховуючи те, що саме злочинними діями ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, внаслідок якого ОСОБА_2 лікувався у хірургічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому є всі підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення. Відповідно до ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 (далі-Порядок). Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року встановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо. Згідно ч.3 ст.1206 Цивільного кодексу України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Відповідно до Статуту Монастирищенської центральної районної лікарні, затвердженого рішенням сесії Монастирищенської районної ради від 25.09.2006 року, лікарня передана до районної комунальної власності, є бюджетним закладом охорони здоров’я і фінансується з бюджету районної ради народних депутатів. Власником майна лікарні є Монастирищенська районна рада. Згідно листа Монастирищенської районної ради №16/01-20 від 16.01.2018 року Монастирищенської районна рада є засновником Монастирищенської центральної районної лікарні та передала їй для забезпечення статутної діяльності цілісний майновий комплекс на праві оперативного управління. Витрати понесені медичною установою на лікування потерпілих від злочину та їх непогашення призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам. Водночас, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст.68 Конституції України, є обов’язковою умовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу-побудови демократичної, соціальної, правової держави. Таким чином, дії ОСОБА_1 порушують не лише матеріальні інтереси держави, а і нематеріальні-порушення принципів законності та верховенства права, що закріплені Конституцією України. Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» районна ради є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Стаття ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлює, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Вказані положення Закону надають Монастирищенській районній раді право на захист інтересів громади щодо забезпечення належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я, у тому числі право на звернення до суду в спосіб, передбачений ст.16 Цивільного кодексу України. Згідно листа Монастирищенської районної ради №16/01-20 від 16.01.2018 року заходи щодо відшкодування збитків, завданих медичній установі, районною радою не вживалися. Таким чином, Монастирищенська районна рада неналежним чином виконує покладені на неї обов’язки, що дає право Уманській місцевій прокуратурі вживати заходи представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Пунктом 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить стягнути з ОСОБА_1 витрати понесені закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого від злочину в сумі 8 374,24 грн., які підлягають зарахуванню до районного бюджету за реквізитами: Одержувач УДКСУ у Монастирищенському районі Черкаської області код: 02005390 Банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, розрахунковий рахунок:31552201123038.

На підставі ч.5 ст.279 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки, клопотання будь-якої зі сторін про інше не надійшло, учасники справи всі належним чином повідомлені, що за відсутності такого клопотання, суд проведе розгляд справи через місяць від дня постановлення ухвали про відкриття провадження. Ухвала про відкриття провадження судом прийнята 01.02.2018 року, тому станом на 02.03.2018 року у суду є підстави для такого розгляду та ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до відповіді на запит №05-08/94, виданої 12.01.2018 року Монастирищенською центральною лікарнею, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 06.09.2017 року по 20.09.2017 року-14 ліжко днів. Історія хвороби №3381. Вартість 1 ліжко-дня 598,16 грн., вартість перебування склала 8 374,24 грн., без вартості затрачених пацієнтом медикаментів (а.с.11).

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінерту Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Відповідно до п.4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року №545 передбачено, що стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що згідно ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.10.2017 року закрито кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.2 ст.125 КК України на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв»язку із відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (а.с.8).

Стаття 284 КПК України містить перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження закривається.

Так, зокрема, відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При цьому, підстави, передбачені пунктами 5-7 частини 1 вказаної статті, не відносяться до реабілітуючих (тобто є такими, що не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності).

Як вже було встановлено, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (п.7 ч.1 ст.284 КПК України), тобто з нереабілітуючих обставин, а отже ОСОБА_1 як особа, яка вчинила злочин, зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2, яке він проходив внаслідок отриманих тілесних ушкоджень від його протиправних дій.

Вищевказана правова позиція, викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-29040ск15 від 16.03.2016 та №6-17168св15 від 11.11.2015 року.

Відповідно до п.3 Постанови КМ України №545 від 16.07.1993 року « Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред"явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред"явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилось закладом охорони здоров’я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховується до відповідного бюджету.

Відповідно до повідомлення №16/01-20, виданого 16.01.2018 року Монастирищенською районною радою Черкаської області, Монастирищенська районна рада Черкаської області не пред’являла та не має наміру пред’являти позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (а.с.13).

Станом на дату звернення із позовом до суду збитки в сумі 8 374,24 грн. відповідачами не відшкодовані, а тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому судові витрати підлягають стягненню із відповідача. Відповідач доказів звільнення його від сплати судового збору суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат", Постановою Пленуму Верховного Суду №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року №545, суд

в и р і ш и в :

Позов задовілити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: вул.Новоміська,17 с.Нове Місто Монастирищенського району Черкаської області, 19101, паспорт серія НЕ №760103на користь Монастирищенської центральної районної лікарні місцезнаходження: вул.Соборна,1 м.Монастирище Черкаської області, 19100, одержувач УДКСУ у Монастирищенському районі Черкаської області, ідентифікаційний код: 02005390, банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, розрахунковий рахунок 31552201123038 (зазначений у поз. заяві), розрахунковий рахунок ЦРЛ 35421201023038 (зазначений а.с.11) витрати на лікування в сумі 8 374 (вісім тисяч триста сімдесят чотири) гривні 24 коп.

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: вул.Новоміська,17 с.Нове Місто Монастирищенського району Черкаської області, 19101, паспорт серія НЕ №760103судовий збір на користь Державної судової адміністрації України, Державної судової адміністрації України, вул.Липська,18/5, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795, на рахунок: ГУК у м.Києві, код за ЄДРПОУ:-37993783; банк отримувача: ГУДКСУ у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується,- апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Д. С. Чорненька