Вирок № 72529829, 01.03.2018, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа №690/29/18

Провадження №1-кп/690/11/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року Ватутінський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Пасацької Л.А.

секретаря судових засіданьі: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду, кримінальне провадження №1-кп/690/11/18 (кримінальна справа №690/29/18), кримінальне провадження під час досудового розслідування №12017250140001192, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2017 р. відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

- 1) 16.06.2006 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 104, ст. 76 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, по постанові Богуславського районного суду Київської області від 05.03.2008 року іспитовий строк відмінено та направлено в місця позбавлення волі на строк до 3 років позбавлення волі, звільненого 07.05.2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 28 днів;

2) 21.09.2010 року Катеринопільським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за вироком Богуславського районного суду Київської області від 16.06.2006 року частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 6 місяців та остаточно призначено покарання в виді 4 років позбавлення волі, звільненого 28.12.2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців 23 дні;

3) 10.06.2014 року вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Катеринопільського районного суду від 21.09.2010 року і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього увязнення з 20.03.2014 року по 11.07.2014 року з розрахунку один день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі,; звільненого 04.04.2017 р. умовно-достроково на не відбутий строк 8 місяців 2 дні;

- судимість в передбаченому законом порядку не знята та не погашена; обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст.289 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Джугана В. В..

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, будучи раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, повторно 24.10.2017 р. близько 03.00 год., перебуваючи на території нежилого будинковолодіння ОСОБА_3, яке розміщене по вул. Захисників України, 20 в м. Ватутіне Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись і вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом підбору ключа, таємно проник до приміщення сараю, де незаконно заволодів належним ОСОБА_3 скутером «Хонда діо», вартістю 5600 гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник на вказаному мопеді, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму, за що передбачено відповідальність за ч.2 ст. 289 КК України .

Він же, 24.10.2017 р. близько 03.00 год., перебуваючи на території будинковолодіння ОСОБА_3, яке розміщене по вул. Захисників України, 20 в м. Ватутіне Черкаської області, маючи умисел на незаконне проникнення до житла, не маючи дозволу володільця, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, порушуючи конституційне право власника на недоторканість житла, передбачене ст. 30 Конституції України, таємно незаконно проник до приміщення житлового будинку, що належить ОСОБА_3, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 162 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість в інкримінованих йому злочинах і встановлені досудовим слідством фактичні обставини його вчинення, як вони пред’явлені в обвинуваченні, визнав повністю та беззаперечно, дав показання, що у вересні 2017 року допомагав робити забор біля будинку потерпілої за домовленістю із її чоловіком. Йому було відомо, що і де знаходиться в будинку, неодноразово туди заходив. Коли закінчив свою роботу то потерпіла з ним розрахувалась. Ввечері 23.10.2017 р. був у своєї сестри, яка проживає в 30 хвилинах ходьби від цього будинку. Вживав того вечора алкогольні напої, майже опівночі пішов від сестри до магазину, взяв пляшку горілки, допив її на зупинці громадського транспорту, захотів покататись і згадав, що у потерпілої є скутер, та після цього пішов до її будинку, достовірно знаючи, що в ньому ніхто не проживає. Коли підійшов фіртка була зачинена, тому переліз через забор, і підійшов до сараю, який був зачинений. Підібрав із своєї зв’язки необхідний ключ, відкрив двері та побачив скутер. Згадав, що ключі від скутера знаходяться у будинку. Вийшов із сараю, підійшов до будинку підібрав ключ до дверей із своєї зв’язки ключів, відкрив їх, пошкодивши дверний замок, зайшов у будинок, взяв ключі від скутера та фіртки, вийшов з будинку, відкрив фіртку, завів скутера, виїхав через фіртку. Потім переліз через забор, закрив фіртку, ключі повісив в будинку, знову переліз через забор та поїхав на зупинку громадського транспорта на виїзді з м. Ватутіне, де спав до ранку, і звідти на скутері поїхав до міста Богуслав Київської області. Приблизно через тиждень, коли вже повернувся до смт. Катеринопіль, його зупинили працівники поліції та забрали скутер.

Потерпіла, ОСОБА_3, дала суду покази, що її чоловік взяв обвинуваченого помічником, щоб зробити паркан біля належного їй за спадщиною будинку. Сергій (ОСОБА_2) пропрацював 2 тижні, кормила його (сніданок, обід, вечеря). Коли чоловік поїхав, то розписав обвинуваченому роботу на три дні, але він її не доробив. Розрахувалась з ним за два тижні роботи. Потім по телефону домовились, що він віддасть їй ключі від фіртки, сарая та будинку, які дав йому чоловік. Через півтора – два тижні він залишив ключі у дворі із запискою, а особисто їй не віддавав. Вважає, що він зробив дублікати з цих ключів, ключі не підбирав. 24 жовтня 2017 року в неділю прийшла з базару, побачила біля дверей до будинку ломік та пошкоджений в дверях замок. Потім побачила в сараї двері відкриті , а на другому – відсунена ляда. Зайшла в сарай і виявила відсутність скутера. Ключі від скутера були в кармані її куртки, яка висіла в будинку, і про це знав обвинувачений. Вважає, що тільки він міг украсти скутер. Через тиждень їй повідомили, що ОСОБА_2 затримали в смт. Катеринопіль, який їздив на викраденому скутері.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Виходячи з аналізу та оцінки показань учасників судового провадження, суд вважає доведеним обвинувачення та правову кваліфікацію вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, зокрема в умисному незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаним з проникненням у приміщення, вчинене повторно, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст. 289 КК України, та в умисному незаконному проникненні до житла, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 162 КК України.

Прокурор у судових дебатах при призначенні міри покарання просив застосувати обвинуваченому за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.1 ст. 162 КК України – обмеження волі 1 рік, приєднати невідбуту частину в розмірі 8 місяців 2 днів, та з урахуванням ст..ст. 70 - 72 КК України остаточно призначити йому 6 років 2 місяці 2 днів.

Потерпіла у судових дебатах при призначенні міри покарання покладалась на розсуд суду.

Обвинувачений у судових дебатах та останньому слові свою вину у вчиненні умисного злочину визнав, просив застосувати до нього громадські роботи, бажав відшкодувати завдану потерпілій шкоди, в останньому слові зазначив, що більше вчиняти злочини не буде.

Обираючи покарання ОСОБА_2, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, в тому числі найтяжкого з інкримінованого йому злочину за ст. 289 ч.2 КК України, зокрема злочин відноситься до тяжких, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, раніше неодноразово судимий, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання вчинив умисні злочини, негативна характеристика відсутня, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Пом’якшуючими покарання ОСОБА_2Ю, обставинами суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину; що передбачено ч.1 ст.66 КК України. Крім наведеного, суд вважає необхідним визнати додатковою пом’якшуючою обставиною відсутність будь-яких тяжких наслідків вчиненого злочину та бажання обвинуваченого добровільного усунення заподіяної шкоди.

Обтяжуючі покарання обставини, визначені ст.67 КК України, судом не встановлені.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Оскільки через ці засади реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і для попереджених нових злочинів (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»). При цьому необхідно враховувати ступінь тяжкості, обставини цього злочину, його наслідки та дані про особу засудженого. Тобто, реалізація мети покарання пов’язана із вибором його виду та розміру. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті наркоманії, тощо.

Зокрема, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, критерії якого визначені ст. 12 КК України (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 тричі судимий за злочини проти власності. Дані про те, що він неофіційно працевлаштований в справі відсутні, будь-яких позитивно характеризуючих особу як робітника або члена сім’ї, суду не надано, після вчинення злочинів та до закінчення судового розгляду з потерпілою не примирився. До обвинуваченого вже двічі застосовувалось умовно-дострокове звільнення від покарання, та один раз звільнення з іспитовим строком, і протягом невідбутих частин покарання він вчиняв умисні злочини. До того ж, будучи звільненим умовно-достроково за останнім вироком вчинив нові злочини проти власності.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, з урахуванням даних про його особу, доведеності його вини у вчинених злочинам, наявності пом’якшуючих обставин, думки потерпілої, суд прийшов до висновку, що мета покарання, передбачена ч.ч. 2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута виключно при призначенні міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 289, ч.1 ст.162 КК України без конфіскації майна, з урахуванням вимог ст.ст. 70-72, 81 КК України, яке відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та з метою запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, а також, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Оскільки ОСОБА_2Ю, призначається покарання у виді позбавлення волі за повторне скоєння умисного корисливого злочину, відносно нього слід обрати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою запобігання ризиків, передбачених п.1, п.5, ч.1 ст.177 КПК України.

Суд вирішує подальшу долю речових доказів по справі на підставі вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 та ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 162 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом повного складання призначених покарань відповідно до вимог ч.1 ст.72 КК України із перерахунку: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у вигляді шести років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.06.2014 року.

Призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді шести років восьми місяців двох днів позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, та взяти під варту в залі суду негайно.

В частині запобіжного заходу вирок підлягає негайному виконанню.

Термін відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 01 березня 2018 року.

Речовий доказ по кримінальному провадженню – скутер (мопед) «Хонда діо», № рами AF341221986, переданий за розпискою на відповідальне зберігання потерпілій – повернути ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Черкасьої області через Ватутінський міський суд Черкаської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Л.А. Пасацька