Постанова № 72529127, 01.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/922/17 Номер провадження 22-ц/775/294/2018

Єдиний унікальний номер 225/922/17 Головуючий у 1 інстанції Андреєв В.В.

Номер провадження 22-ц/775/294/2018 Суддя-доповідач Дундар І.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/922/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 грудня 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в місті Торецьку Донецької області о 10-23 годині, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що 29 серпня 2017 року між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконує взяті зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 31 січня 2017 року в сумі 27715,35 грн., яку просили стягнути.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 13 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 23119,38 грн., яка складається з 2996,19 грн. - заборгованість за кредитом, 20123,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; в іншій частині позову про стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1295,97 грн. - штраф (процентна складова) та 2800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією після 14 квітня 2014 року, відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1334,67грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати, постановити нове, котрим відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд розглянув справу за його відсутністю, не прийняв до уваги, що банк незаконно однобічно збільшив відсоткову ставку за користування кредитними коштами, є недопустимим визнання судом в якості доказу анкети-заяви без витребування для огляду оригіналів, при розгляді справи суд керувався лише нормами ЦК України, без застосування норм інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють надання фінансових послуг в Україні, зокрема Законів України «Про банки та банківську діяльність», «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», постанови Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та інших, суд не дав належної оцінки тому, що кредитний договір не укладений письмово.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» до суду не з'явився надав суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що між сторонами 29 серпня 2011 року укладено договір, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4000 грн. зі сплатою 30,0 відсотків річних, станом на 31 січня 2017 року утворилась заборгованість за користування кредитом в розмірі 27715,35 грн., з яких 2996,19 грн. - заборгованість за кредитом, 20123,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1295,97 грн. штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав грошові кошти, проте у порушення умов договору відповідачем порушено умови погашення кредиту та процентів за користування кредитом внаслідок чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнена з відповідача, за виключенням пені та штрафів, нарахування яких є неправомірним на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Але з такими висновками в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам погодитися неможливо.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася. На його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Звертаючись до суду з позовом 27 лютого 2017 року, позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилась станом на 31 січня 2017 року та складає 27715,35 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2996,19 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 20123,19 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2800 грн., штрафи - 500 грн. (фіксована частина), 1295,97 грн. - процентна складова (арк..спр.2-3). Розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи (арк..спр.4).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови зобов'язання в частині щомісячного погашення кредиту, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 2996,19 грн.

В той же час суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі, зазначеному в позовній заяві за таких підстав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%, з 1 вересня 2014 року Банк збільшив процентну ставку до 34,80% , а з 01 квітня 2015 року встановив її у розмірі 43,20% (арк.спр.4-5).

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 01 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01 вересня 2014 року - 2,9%; трати клієнтів до 01 вересня 2014 року - 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01 вересня 2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам.

Згідно виписки по картрахунку відповідача за період з 29 серпня 2011 року по 31 січня 2017 року ОСОБА_2, починаючи з 31 липня 2014 року кредитною карткою не користувався, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснював (арк.спр. 4-5), тому підстави для нарахування йому з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), а з 01 квітня 2015 року - 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для з'ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, апеляційний суд заборгованість по тілу кредиту на 1 вересня 2014 року (день підвищення відсоткової ставки), що становить 2996,19 грн. (2852,64 грн. - поточна заборгованість + 143,55 грн. - прострочена заборгованість), перемножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов'язання з 1 вересня 2014 року по 30 вересня 2016 року. Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 2206,46 грн. (2996,19 х 30% : 360) х 884 дні прострочки.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31 січня 2017 року у розмірі 2206,46 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту анкети-заяви (арк..спр.6) відповідач отримав платіжну карту кредитка «Універсальна» з кредитним лімітом 10000 грн., базова процентна ставка по кредиту 2,5% в місяць на залишок заборгованості.

Зі змісту анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 погодився, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить договір про надання банківських послуг.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Таким чином сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зобов'язання, яке виникло між ними, обов'язкове для виконання.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне нарахування грошових сум за транзакцією «Списання відсотків за прострочений кредит», оскільки це нарахування є фактично штрафними санкціями не відповідає обставинам справи.

З єдиного розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи (арк..спр.4-5) нарахування таких грошових сум не вбачається.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам, тому рішення суду підлягає зміні.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1600 грн. (арк..спр.37).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про зміну розміру заборгованості, пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 300,35 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 грудня 2017 року 2017 року змінити в частині розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, загальної суми та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в загальному розмірі 5202,65 грн., яка складається з заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2206,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 300,35 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повне судове рішення складено 01 березня 2018 року.

Головуючий