Рішення № 72528150, 26.02.2018, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/1058/17

Провадження № 2-а/634/4/18

Категорія 87

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого(ої)-судді: НестеренкоО.С.

за участю секретаря судового засідання:Дороніної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Сахновщина Харківської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Сахновщинського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов»язання вчинити певні дії, в якому просить визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною в частині не перерахування та невиплати перерахованої його пенсії з 01.01.2016 року, а також зобов»язати ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити йому пенсію з основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад- 3400,00 грн.; оклад за спеціальним званням (майор поліції) - 2000,00 грн.; надбавка за стаж служби в поліції в розмірі 40% - 2160,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50% - 3780,00 грн.; надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність - 50% - 1700,00 грн.; премія 77,1% - в розмірі 10447,05 грн., з дати виникнення права на перерахунок. Зобов»язати ГУПФУ в Харківській області щомісячно йому здійснювати нарахування та виплату пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії (встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої ст.43, першого речення частини першої ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб»єктом владних повноважень - відповідачем по справі, якому подати у визначений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, та стягнути на його користь сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він являється пенсіонером МВС України, працював у Кегичівському РВ ГУ МВС України в Харківській області, ІІІ категорії до 21.10.2010 року. Був звільнений з ОВС України на пенсію згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» в запас Збройних сил України за ст.64 п.«Б» (через хворобу) при вислузі у календарному обчисленні - 19 років 06 місяців 19 днів (пільгова 20 років 03 місяців 00 днів), із посади першого заступника начальника районного відділу - начальника кримінальної міліції, в званні майора міліції.

З 22.10.2010 року перебуває на пенсіонному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

В судовому засіданні позивач, представник позивача вимоги адміністративного позову підтримали, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у судове засідання не з'явився, надіслав письмові заперечення на позов, в яких зазначив про не визнання позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2. є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХII (далі - Закон № 2262) , має посвідчення пенсіонера МВС України (а.с.11).

Позивач, 23.10.2017 року, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про прийняття рішення про перерахунок його пенсії згідно правових норм, які вступили в законну силу.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу позивача надійшов лист-відповідь відповідно до якого, було зазначено, що перерахунок та виплату перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення коштів з Державного бюджету України .

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Статтю 63 доповнено цією частиною згідно із Законом № 900-УІП від 23.12.2015 і вона набрала чинності з 29.12.2015 року. Тобто з цієї дати пенсіонери МВС. /міліції/ набувають права на перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення у розмірах встановлених для поліцейських.

Відповідно до ч.4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

За змістом частини другої статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року №393» (далі-Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінету міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Кабінет Міністрів України прийняв дві постанови ( №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268».

Постановою Кабміну від 11.12.2015 року №988 встановлено розміри грошового забезпечення поліцейських, які є більшими від грошового забезпечення колишніх працівників міліції, а нинішніх пенсіонерів. Тобто відбулася фактична зміна розмірів грошового забезпечення в порівнянні з тими, що застосовувалися при обчисленні пенсій нинішнім пенсіонерам. Право для застосування цих змін для перерахунку пенсій надає ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, га деяких інших осіб» і воно настало з 29.12.2015 року, коли дана норма стала чинною.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»(згідно із Законом України від 23.12.2015 р. №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Крім того, згідно ч. 3, п. 2 Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду України з моменту отримання інформації про наявність підстав для здійснення перерахунку пенсій зобов'язані в 10 денний строк скласти списки осіб, які мають право на перерахунок пенсії та подати їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій. Згідно п. 3 Порядку на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи зазначеної в списку, та у місячний строк подають їх Головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками цих органів.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі №21-484/а13 від 22.04.2014 року.

Таким чином, встановлення зазначеною постановою Кабінету Міністрів України розмірів грошового забезпечення поліцейських є підставою для перерахунку відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії позивача як колишнього працівника органів внутрішніх справ, оскільки збільшення грошового забезпечення поліцейських за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але більшим за розміром.

Виходячи з наведених правових норм суд вважає доведеним факт того, що позивач, як колишній працівник міліції та пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на здійснення перерахунку розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року.

Як встановлено судом та відповідачем не оспорюється, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області були сформовані списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, а Ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України оформлені довідки про грошове забезпечення позивача, про що зазначено у запереченні відповідача.

Однак, відповідачем не проведено перерахунок пенсії позивачу в зв'язку з відсутністю виділених коштів в Державному бюджеті України.

Суд зауважує з цього приводу, що Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за вищевказаним Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо. ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8- рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоров»я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірних питань була висловлена і Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13 та 17 грудня 2013 року.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в поданих ним запереченнях проти позову не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність його бездіяльності в питаннях, що стосуються обов'язку проведення перерахунку пенсії.

Зокрема, заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача наголошує, що перерахунок та виплата пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) проводиться на підставі коштів, які додатково виділяються з Державного бюджету України, Пенсійним фондом України сформовано потребу в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсій колишнім міліціонерам та направлено до Міністерства соціальної політики України. На думку відповідача проведення перерахунку та виплату пенсії залежить від відповідного фінансування, яке наразі відсутнє, а тому вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності ПФУ.

Констатуючи факт надуманості такого твердження представника відповідача, суд Бере до уваги, крім вищевказаного також Рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), рішення від 8 листопада 2005 року, де в п.п. 23, 26 зазначено:

П.23 «Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними»;

П.26 «…..Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ)…».

Враховуючи викладене, суд в межах даної справи, не бере до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, як причину не проведення перерахунку пенсії позивачу. Таке зволікання державних органів щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу, на думку суду, порушує права позивача щодо грошового утримання, передбаченого Законом.

Суд нагадує, що відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах передбаченого законом строку звернення та не бере до уваги посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду виходячи з наступних підстав.

За змістом п.4 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов»язання вчинити певні дії.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи відповідь-відмову ПФУ щодо перерахунку пенсії позивачу датовано 31.10.2017 р., до суду позивач звернувся 27.11.2017 р., отже в межах передбаченого законом строку звернення до суду. Крім того, звертає увагу, що за змістом частини другої статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, судові витрати позивача по оплаті судового збору в сумі 640 грн., які документально підтверджені, підлягають стягненню із відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 42-47, 79, 94, 121, 139, 241-246, 255, 293 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд, -

П О С ТА Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов»язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині не перерахунку та невиплати перерахованої пенсії ОСОБА_2, з 01.01.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію з основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах:

-Посадовий оклад - 3400,00 грн.;

-Оклад за спеціальним званням (майор поліції) - 2000,00 грн.;

-Надбавка за стаж служби в поліції - 40% (посад.оклад + оклад за спец.звання) - 2160,00 грн.;

-Надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50% (посад.оклад + оклад за спец.звання +надбавка за стаж служби) - 3780,00 грн.;

-Надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 15% (до посад. окладу) - 510,00 грн.;

-Надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно - службову діяльність - 50% (посад.окладу) - 1700, 00 грн.;

-Премія - 77,1% (від усього грошового забезпечення) - 10447,05 грн., з дати виникнення права на перерахунок.

Зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щомісячно здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої ст.43, першого речення частини першої ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, якому подати у визначений судом строк 20 днів з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя